Олійні культури
ОЛІ́ЙНІ КУЛЬТУ́РИ — рослини із високим вмістом олії. Спочатку люди добирали з різноманіття рослин ті, що містили багато олії, згодом навчилися вирощувати високовмісні О. к., використовуючи досягнення селекції. Олія переважно зосереджена у насінні, її відсоток у різних культур складає від 60-ти до 15-ти. Рослини з меншим вмістом олії, що потребує більших затрат при її виділенні, зазвичай використовують не як звичайні олійні, а як лікар. або пряні та ароматичні. Олія забезпечує високу калорійність їжі та сприяє виживанню людства в усі часи.
Нині у світі осн. О. к. є кокос. пальма, соя, соняшник, оливи, арахіс, ріпак. У менших кількостях вирощують та виготовляють олію з льону, гірчиці, рижію, рицини, гарбуза, сафлору, кунжуту, горіхів, молочаю, амаранту. Перелік цих культур щоденно розширюється за рахунок використання нових дикорослих видів, що мають потенціал олійності. Осн. ареал їх вирощування охоплює країни з теплим кліматом. У прохолод. кліматі кількість культур, здатних дати врожай, й відповідно певну кількість олії у тих культурах, є незначною. Із зниженням температури довкілля кількість рослин зменшується. Застосування нових О. к. нині продиктовано потребами їх призначення та відповід. якості. Виготовлення окремих продуктів харчового або товарів тех. спрямування вимагає олії відповід. складу: насич. та ненасич. кислот, що швидко висихає або ні, з особливим вмістом ін. домішок (токоферолів, каротиноїдів, флавоноїдів тощо).
Україна — багата на О. к. країна. Тут можуть рости практично усі олієвмісні культури, крім кокос. пальми та оливи, однак більшість земель, признач. для цих культур, зайнято соняшником — високорентабельною в наших умовах О. к. Вирощування соняшнику 2021–22 стало абсолют. рекордом для України — 17,5 млн т (31 % від світ. обсягу). Багато сіють сої та ріпаку: їх врожай у цьому ж маркетинг. році склав 3,4 та 3 млн т відповідно. Щодо ін. О. к. статистики немає, хоча у пром. масштабах вирощують льон та гірчицю. На жаль, ці культури не набули належ. поширення, їх вирощують в обсягах від 1000 га до грядок на городах і дачах. Реєстр сортів рослин України, придатних для поширення, щорічно поповнюється знач. кількістю нових сортів та гібридів О. к. вітчизн. селекціонерів НААНУ.
О. к. умовно поділяють за якостями та використанням олії на харч. та технічні. Харчові — ті, в яких олію та шрот без додатк. оброблення використовують для харчування людей та тварин. До таких належать кокос. пальма, соя, соняшник, олива, арахіс, гарбуз, сафлор, кунжут, горіх. Технічними вважають олії ріпаку, гірчиці, льону, рижію, рицини, молочаю та ін. Але цей поділ досить умовний. Так, лляну олію досить часто використовують для харчування та лікування, і насіння льону також цілком їстівне, однак через здатність до швидкого висихання її використовують як плівкоутворюв. речовину в тех. цілях. Якщо провести глибоке очищення рослин. олії (рафінацію), то усі вони будуть відрізнятися лише складом жирних кислот, за яким не завжди можна встановити, з якої О. к. вона отримана. Так, винятково буде вирізнятися наявністю унікал. рицинолевої кислоти олія рицини. Олія хрестоцвітих, зокрема ріпаку та рижію, буде містити ерукову кислоту (хоча б у мін. кількості). Загалом будь-яка рослинна олія при її прямому віджимі має чимало складових і відповідно багато можливостей та особливостей використання.
Вирощування О. к. — це один із трьох осн. елементів (білок, олія, вуглеводи) харчування та й взагалі життя людства. Саме олія й О. к., з яких її отримують, є невичерп. джерелом поновлюв. енергії в усіх сенсах. Провід. установою в Україні, що вивчає проблеми селекції, вирощування, очищення та переробки О. к., є Олійних культур Інститут НААНУ. Серед відомих укр. учених-генетиків та селекціонерів — М. Гаврилюк, В. Лях, А. Мінковський, Д. Нікітчин, О. Поляков, В. Салатенко, І. Шевченко. Питання розвитку О. к. та галузі висвітлює «Науково-технічний бюлетень Інституту олійних культур НААН».
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
