Олійні культури

ОЛІ́ЙНІ КУЛЬТУ́РИ — рослини із високим вмістом олії. Спочатку люди добирали з різномані­т­тя рослин ті, що містили багато олії, згодом на­вчилися вирощувати високовмісні О. к., використовуючи досягне­н­ня селекції. Олія пере­важно зосереджена у насін­ні, її від­соток у різних культур складає від 60-ти до 15-ти. Рослини з меншим вмістом олії, що потребує більших затрат при її виділен­ні, за­звичай використовують не як звичайні олійні, а як лікар. або пряні та ароматичні. Олія забезпечує високу калорійність їжі та сприяє виживан­ню людства в усі часи.

Нині у світі осн. О. к. є кокос. пальма, соя, соняшник, оливи, арахіс, ріпак. У менших кількостях вирощують та виготовляють олію з льону, гірчиці, рижію, рицини, гарбуза, сафлору, кунжуту, горіхів, молочаю, амаранту. Пере­лік цих культур щоден­но роз­ширюється за рахунок викори­ста­н­ня нових дикорослих видів, що мають потенціал олійності. Осн. ареал їх вирощува­н­ня охоплює країни з теплим кліматом. У прохолод. кліматі кількість культур, здатних дати врожай, й від­повід­но певну кількість олії у тих культурах, є не­значною. Із зниже­н­ням температури довкі­л­ля кількість рослин зменшується. За­стосува­н­ня нових О. к. нині продиктовано потребами їх при­значе­н­ня та від­повід. якості. Виготовле­н­ня окремих продуктів харчового або товарів тех. спрямува­н­ня вимагає олії від­повід. складу: насич. та ненасич. кислот, що швидко висихає або ні, з особливим вмістом ін. домішок (токоферолів, каротиноїдів, флавоноїдів тощо).

Україна — багата на О. к. країна. Тут можуть рости практично усі олієвмісні культури, крім кокос. пальми та оливи, однак більшість земель, при­знач. для цих культур, зайнято соняшником — високорентабельною в наших умовах О. к. Вирощува­н­ня соняшнику 2021–22 стало абсолют. рекордом для України — 17,5 млн т (31 % від світ. обсягу). Багато сіють сої та ріпаку: їх врожай у цьому ж маркетинг. році склав 3,4 та 3 млн т від­повід­но. Щодо ін. О. к. статистики немає, хоча у пром. мас­штабах вирощують льон та гірчицю. На жаль, ці культури не набули належ. пошире­н­ня, їх вирощують в обсягах від 1000 га до грядок на городах і дачах. Реєстр сортів рослин України, придатних для пошире­н­ня, щорічно поповнюється знач. кількістю нових сортів та гібридів О. к. вітчизн. селекціонерів НААНУ.

О. к. умовно поділяють за якостями та викори­ста­н­ням олії на харч. та технічні. Харчові — ті, в яких олію та шрот без додатк. обробле­н­ня використовують для харчува­н­ня людей та тварин. До таких належать кокос. пальма, соя, соняшник, олива, арахіс, гарбуз, сафлор, кунжут, горіх. Технічними вважають олії ріпаку, гірчиці, льону, рижію, рицини, молочаю та ін. Але цей поділ досить умовний. Так, лляну олію досить часто використовують для харчува­н­ня та лікува­н­ня, і насі­н­ня льону також цілком їстівне, однак через здатність до швидкого висиха­н­ня її використовують як плівко­утворюв. речовину в тех. цілях. Якщо провести глибоке очище­н­ня рослин. олії (рафінацію), то усі вони будуть від­різнятися лише складом жирних кислот, за яким не завжди можна встановити, з якої О. к. вона отримана. Так, винятково буде вирізнятися наявністю унікал. рицинолевої кислоти олія рицини. Олія хрестоцвітих, зокрема ріпаку та рижію, буде містити ерукову кислоту (хоча б у мін. кількості). Загалом будь-яка рослин­на олія при її прямому віджимі має чимало складових і від­повід­но багато можливостей та особливостей викори­ста­н­ня.

Вирощува­н­ня О. к. — це один із трьох осн. елементів (білок, олія, вуглеводи) харчува­н­ня та й взагалі життя людства. Саме олія й О. к., з яких її отримують, є невичерп. джерелом поновлюв. енергії в усіх сенсах. Провід. установою в Україні, що ви­вчає про­блеми селекції, вирощува­н­ня, очище­н­ня та пере­робки О. к., є Олійних культур Ін­ститут НААНУ. Серед ві­домих укр. учених-генетиків та селекціонерів — М. Гаврилюк, В. Лях, А. Мінковський, Д. Нікітчин, О. Поляков, В. Салатенко, І. Шевченко. Пита­н­ня роз­витку О. к. та галузі висвітлює «Науково-технічний бюлетень Ін­ституту олійних культур НААН».

Літ.: Никитчин Д. И. Масличные куль­туры. З., 1996; Гаврилюк М. М., Салатенко В. Н., Чехов А. В. Олійні культури в Україні. К., 2007; Шевченко І. А., Лях В. О., Поляков О. І. та ін. Стратегія виробниц­тва олійної сировини в Україні (Малопоширені культури). Ч. 1. Льон олійний, гірчиця. З., 2016; Шевченко І. А., Поляков О. І., Ведмедєва К. В., Комарова І. Б. Стратегія виробництва олійної сировини в Україні (Малопоширені культури). Ч. 2. Рижій, сафлор, кунжут. З., 2017; Гайдаш Є. В., Бєлка О. В. Олійні культури в Державному реєстрі сортів рослин України // Наук.-тех. бюл. Ін­ституту олій. культур НААН. 2017. Т. 24; J.-M. Song, Y.-T. Zhang, Z.-W. Zhou et al. Oil plant genomes: cur­rent state of the science // J. of Experi­mental Botany. 2021. Vol. 73, Issue 9; K. Park, S.-A. Sanjaya, T. Quach, E.-B. Cahoon. Toward sustainable production of value-added bioenergy and industrial oils in oilseed and biomass feedstocks // Global Change Biology Bioenergy. 2021. Vol. 13, Issue 10.

К. В. Ведмедєва

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю