Олов’яні руди

ОЛОВ’ЯНІ РУДИ – мінеральні утворення з вмістом олова (Sn) в такій кількості, за якої економічно доцільно його вилучати (див. Олово самородне; Олово, сплави на основі олова). Олово людство почало використовувати в сплавах ще в 6–5 тис. до н. е. на тер. сучас. Китаю. Технологія плавлення міді з оловом (див. Міді сплави), що поширилася бл. 3500 до н. е. на тер. сучас. Туреччини, знаменувала істор. перехід від мідного віку (див. Енеоліт) до бронзового віку. Розробка кварц-каситерит. жил на п-ові Корнуел (нині тер. Великої Британії) датується кінцем бронз. віку. Від 12 ст. видобували О. р. в Саксонії (нині Німеччина) та Богемії (нині Чехія). Гол. мінералом-концентратором олова в рудах є каситерит — SnO₂ (78 % Sn). Частка руд сульфід. типу — менше 20 % (станін — Cu₂FeSnS, 27,5 % Sn; тиліт — PbSnS₂; циліндрит — Pb₃Sn₄Sb₂S₁₄). Олово добувають як з ендоген. (корін.), так і з екзоген. (розсип.) родовищ. Осн. світ. виробниками олов’яної сировини є Китай, Індонезія, Перу, Малайзія, Бразилія, Болівія, М’ян­ма, Таїланд, Канада, Австралія, РФ, Ніґерія. Корінні родовища олова представлені каситерит-кварц. і каситерит-сульфід. рудами. Унікал. корінні родовища олова мають запаси понад 100 тис. т, великі — 100–25 тис. т, середні — 25–5 тис. т, дрібні — менше 5 тис. т. Багаті руди містять олово понад 1 %, рядові — 1–0,4 %, бідні — 0,4–0,1 %. Серед. вміст олова в рудах родовища Сан-Рафаель (Перу) — понад 5 %. Корінні родовища О. р. поділяють на генет. типи: грейзенові — в Китаї (Ліму), М’янмі (Мауча), США (Лост-Рівер), РФ (Кестер, Бутигичаг, Олонойське, Чапаївське), Німеччині (Альтенберґ), Чехії (Циновець); пегматитові — в Канаді (Берд-Рівер), Конґо (Маноно-Кітотоло), США (Сільвер-Гілл), Австралії (Ґрінбушес); скарнові — в Індонезії (Клаппа, Кампіт), Китаї (Лаочан), Малайзії (Беатріс), РФ (Кітеля); плутоногенні — в Канаді (Маунт-Плезант), Австралії (Маунт-Бішоф), Великій Британії (Долкоатс, Крофті), РФ (Депутатське, Еге), Португалії (Панашкейра); вулканогенні — у Болівії (Льяльяґуа, Потосі, Оруро), РФ (Джалінда, Хінганське), Мексиці (Дуранґа, Ель-Сантін). Частка розсип. родовищ у заг. балансі О. р. перевищує 50 %. Серед них виділяють: елювіальні, делювіальні, алювіальні, прибережно-мор. та озерні розсипи, що складені пісками, суглинками та гальковим матеріалом з каситеритом. Їх розробляють, коли вміст олова становить 0,01–0,02 %, або 100–200 г/м³; багаті — до 2–3 кг/м³. Значні розсипи олова відомі в Китаї (Нюшипо), Індонезії (Банку), Малайзії (Сунґа, Кінта, Перак, Лембінґ), Бразилії (Родонді, Пітінґа), РФ (Депутатське). В Україні прояви корін. і розсип. О. р. розвідані у межах Пержан. рудного поля (Сущано-Пержан. тектон. зона). Пром. значення мають ендогенні прояви кварц-каситерит., кварц-каситерит-вольфраміт., мікроклін-каситерит. руд: «Західний», «Кар’єр», «Гірняцький», «Західнояструбецький», «Східнояструбецький», «Спуди». На прояві «Західний» розкрито рудні тіла з умістом SnO₂ від 0,11 до 9,97 % (серед. — 1,58 %). Крім олова і вольфраму, у рудах міститься надзвичайно рідкіс. метал індій. Поклади розсипів циркон-колумбіт-каситерит. руд знаходяться в бас. р. Перга (притока Уборті). Їхнє формування відбувалося внаслідок розмиву корін. пержан. гранітів і метасоматитів. Прогнозні ресурси олова за категорією Р1 — понад 230 тис. т. Рудні концентрації металу розвідані у літієвих пегматитах і метасоматитах рідкіснометал. родовищ Шполян.-Ташлиц. рудного р-ну (Полохів., Станкуват.), Зх. Приазов’я (Шевченківське).

С. М. Бондаренко

завантажити статтю