Ольбрахт Іван

О́ЛЬБРАХТ Іван (Olbracht Ivan; справж. — Kamil Zeman, Каміл Земан; 06. 01. 1882, м. Семіли, Богемія, нині Ліберец. краю, Чехія — 30. 12. 1952, Прага) — чеський прозаїк, публіцист, громадсько-політичний діяч. Нар. митець Чехословаччини (1947). Після закінчення гімназії у м. Двур-Кралове-над-Лабем (нині Чехія, 1900), студіював юриспруденцію й філософію в Берлін. та Карловому (Прага) університетах. 1903–04 служив у австр. війську, після чого продовжив навч. у Празі. Один із перших худож. творів О. — повість «Břemeno» («Тягар», 1906), в якій майстерно розкрито психологію міщанина. Ще однією важливою темою творчості на початк. етапі стала тема військ. життя, в якій відбилися його армій. враження та спостереження, інтерпретовані з гостросатир. пафосом: «His­torie Emanuela Umáčeného» («Історія Емануеля Умаченого», 1909), «O lásce k monarchii» («Про любов до монархії», 1910), «Právo stíž­nosti» («Право на скаргу», 1913). У першій зб. оповідань «O zlých samotářích» («Про злих відлюдників», 1913) порушив тему життя обездолених прошарків тогочас. суспільства, а роман «Žalář nej­temnější» («Найтемніша тюрма», 1915) став психол. дослідженням процесу розпаду родини колиш. поліцейського через його маніакал. ревнощі до дружини. Гост­росюжет., соц.-психол. роман «Podivné přátelství herce Jesenia» («Дивне товариство актора Єсенія», 1919) поставив його автора в один ряд із найвидатнішими чес. письменниками. У ньому прозаїк порушив низку злободен. питань: про причини виникнення воєн, роль мистецтва під час вій­ни, суть патріотизму. Від 1918 О. розпочав активну політ. діяльність, брав участь у створенні чес. компартії, написав роман «Anna pro­letářka» («Анна-пролетарка», 1926), в якому відбито істор. процес піднесення свідомості чес. робітників під впливом рев. подій у Росії та Чехо-Словаччині. 1924 у Сілезькій Остраві він виголосив промову, в якій засудив 1-у світ. вій­ну, через що його було ув’яз­нено на 2 місяці. Тюрем. щоденник письменника згодом було покладено в основу кн. «Zamřížované zrcadlo» («Загратоване дзеркало», 1930). У 1931–36 О. неодноразово відвідував Закарпаття, наслідком чого стали нарис «Zеmě bez jména» («Земля без імені», 1932) та кн. «Hory a staletí» («Гори і століття», 1935), що містили характеристику екон. та культур. становища українців Закарпаття, а також найвідоміший роман письменника «Nikola Šuhaj loupež­ník» («Микола Шугай, розбійник», 1933), присвячений легендар. закарп. меснику, захиснику бідних та обездолених, що загинув 1921. У цей період О. працював над зб. «Golet v údolí» («Ґолет у долині», 1937), в якій порушив проблематику життя євр. спільнот Закарпаття. Під час окупації Чехо-Словаччини нацистами О. був чл. підпіл. комуніст. групи Я. Вацека. Художні роздуми письменника часів вій­ни знайшли відображення у романі «Dobyvatel» («Завойовник», 1947; усі — Прага), в якому, спираючись на дослідження амер. історика В. Прескотта «History of the Conquest of Mexico» («Історія здобуття Мексики», Нью-Йорк, 1843), він провів паралелі між звірствами конкістадорів та їхніх сучас. послідовників — нім. завойовників. Після звільнення Чехії О. займався громад. діяльністю, був чл. ЦК КП і депутатом Нар. ради Чехословац. респ., а також чл. АН. Укр. мовою окремі твори О. переклали С. Масляк, С. Панько та ін. У с. Колочава (нині Хуст. р-ну Закарп. обл.), де прозаїк свого часу збирав матеріали для роману «Микола Шугай, розбійник», створ. музей (1981) та встановлено пам’ятник (2000, скульптор М. Белень) О., в Ужгороді засн. Укр.-чес. інтелектуал. клуб ім. О. (2014). Його образ у своєму романі «Колочава» (Уж., 1982) змалював І. Долгош. Низку творів О. екранізовано: «Марійка-Невірниця» (1934, реж. В. Вайчура; фільм знімали в Колочаві, і в ньому блискуче замінили профес. акторів самі колочавці), «Микола Шугай» (1947, реж. М.-Й. Крнян­ський), «Микола Шугай, розбійник» (1977, реж. Е. Соколовсь­кий), «Балада про бандита» (1978, реж. В. Сис), «Ґолет у долині» (1995, реж. З. Достал), «Ганеле» (1998, реж. К. Кахиня). В Україні зняли докум. фільми про О. та Колочаву — «Я піду в далекі гори» (1981, реж. В. Стороженко) та «Ольбрахт і Колочава» (2009, реж. С. Губський).

Рекомендована література

1. Копистянська Н. X. Твори Івана Ольбрахта про Закарпатську Україну: З історії чехословацько-українських зв’яз­ків. Братислава, 1959;
   Google Scholar Internet
2. Її ж. Іван Ольбрахт: хронологія життя і творчості: До 100-річчя з дня народж. // Всесвіт. 1982. № 1;
   Google Scholar Internet
3. Її ж. Иван Ольбрахт — человек, писатель, публицист. Л., 1991.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю