ОЛЬША́НСЬКА Євдокія Миронівна (справж. — Зайденварг Дися Мейєрівна; 22. 05. 1929, Київ — 19. 10. 2003, там само) — поетеса, есе­їстка, пере­кладачка, літературо­знавець. Член НСПУ (1999). Літ. премія ім. М. Ушакова (2003). Закін. Київ. пед. ін­ститут (1952). Працювала вчителем російської мови і літ-ри, вихователькою в дитсадку, бібліотекарем, завідувач від­ділу поезії в ж. «Ренесанс». Засн. (1967) і кер. клубу поезії «Джерело» в Києві. Дебютувала 1946 віршами в г. «Сталинское племя». А. Ахматова, М. Бажан, А. Тарковський, Б. Чичибабін та ін. від­значали гармонійність, лаконічність, філософічність та духовність поезії О., орган. єд­на­н­ня в них людини й природи. Вірш динамічний, багатий звукопис, кінцівки часто афористичні. У її поезію органічно вві­йшли укр. мотиви та слова. Особливо на О. вплинула середньовічна китай. поезія, про що свідчить цикл «Стихи с восточ­ны­ми эпи­графами». Понад 40 р. збирала матеріали, присвяч. життю та творчості А. Ахматової — книги й порт­рети, вірші-присвяти, свідче­н­ня сучасників, наук. праці. Досліджувала біогр. та творчі звʼязки письмен­ниці з Україною, проводила літ. вечори й читала лекції, публікувала стат­ті (зокрема в періодиці у Великій Британії, Канаді, США, РФ), ви­ступала на між­нар. конференціях. На основі зі­­бран­ня О. (бл. 500 од. зберіга­н­ня) 2003 від­крито мемор. кабінет А. Ахматової у Центр. архіві-музеї літ-ри і мистецтва України (Київ). З її ініціативи 1989 на честь А. Ахматової у Києві на­звано вулицю та бібліотеку, на будинку на вул. М. Заньковецької, № 7 встановлено мемор. дошку. Член правлі­н­ня Ахматов. товариства при каф. славістики Мачерат. університету (Італія). У прозі О. створила виразні порт­рети ві­домих рос. поетів. Уклала зб. «Се­ребряный век» (К., 1994), «Родник» (Чернобыль, 1997). Пере­клала російською мовою окремі твори укр. поетів — М. Руденка, Л. Первомайського та ін. Низку її віршів пере­кладено укр., нім., франц. та англ. мовами.