Ольшевський Володимир Антонович

ОЛЬШЕ́ВСЬКИЙ Володимир Антонович (16. 06. 1873, м. Умань Київ. губ., нині Черкас. обл. — 07. 07. 1933, м. Познань, Польща) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР (1921). Закін. чол. гімназію у м-ку Златопіль Чигирин. пов. Київ. губ. (нині у складі м. Новомиргород Кіровогр. обл.), навч. в Університеті св. Володимира у Києві. Військ. освіту здобув у Київ. піхот. юнкер. училищі (1901). Учасник рос.-япон. вій­ни 1904–05. Під час 1-ї світової вій­ни командував батальйонами у 279-му Лохвиц. і 278-му Кромському піхот. полках, окремим дивізіоном 2-го Запасного кавалерій. полку. Після Лютн. революції 1917 взяв участь в українізації військ. частин. Від поч. 1918 — командир куренів 27-го Козелец. полку в Чернігові, 21-го пішого Сквир. полку в Києві, пом. командира 19-го Овруц. полку; від 1919 — командир 9-го полку, пом. командира 3-ї Заліз. стрілец. дивізії. Учасник 1-го Зимового походу Армії УНР. У січні 1920 командував укр. військами Уманщини, був заарешт. гайдамаками отамана О. Волоха. Після звільнення від березня того ж року — старшина штабу Волин. дивізії; від червня — знову пом. командира 3-ї Заліз. стрілец. дивізії. Від грудня 1920 мешкав у таборі для інтернованих у м. Каліш (Польща), де був актив. діячем Т-в вояків Армії УНР і допомоги емігрантам з України, Військ.-істор. товариства, очолював Братство Кирила і Мефодія та св. Покрови. Після ліквідації табору від 1924 мешкав у Познані.

Рекомендована література

1. Удовиченко О. Третя Залізна дивізія: Матеріяли до історії Війська Української Народньої Республіки. Рік 1919. Ню Йорк, 1971;
   Google Scholar Internet
2. Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007;
   Google Scholar Internet
3. A. Kolańczuk. Ukraińscy genera­ło­wie w Polsce. Emigranci polityczni: Słow­nik biograficzny. Przemyśl, 2009.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю