Океніт
Визначення і загальна характеристика
ОКЕНІ́Т — рідкісний мінерал, водний силікат кальцію. Ін. назви: бордит, дисклазит. Вперше знайдений у Ґренландії на о-ві Диско, описаний 1828 нім. мінералогом Ф. фон Кобелем і названий на честь нім. натураліста Л. Окена. Формула: Ca10Si18O46•18H2O. У жеодах базальт. порід («океніт. жеодах») О. утворює малі білі сфероліти невеликого розміру (долі міліметра), що нагадують ватні кульки; радіально-волокнисті та спутано-волокнисті агрегати з дуже тонкими прозорими ниткоподіб. кристалами, що мають перламутр. блиск. Форма зерен призматична, брускоподібно-таблитчаста та голчаста. Колір білий з жовтуватим та голубуватим відтінком. Спайність досконала по (001). Двійники по (010), сплющені по (102). Структура О. особлива тим, що в ній відбувається унікал. поєднання плоских шарів [Si6O15]-6 тетраедрів, здвоєних тетраедрич. ланцюгів [Si6O16]-8 та ланцюгів Са- октаедрів, що утворюють склад. шар складу Ca8[Si6O16][Si6O15]2[H2O]2. Хім. склад О.: CaO — 26,32 %, SiO2 — 56,75 %, H2O — 16,93 %. Містить домішки Al, Fe, Sr, Na, K. Твердість за шкалою Мооса 4,5–5; густина 2,33. Дуже крихкий. Має чудові іонообмінні властивості й є природ. фільтром. При нагріванні набухає та перетворюється на біле скло. Є вторин. мінералом гідротермал. і гідротермально-метасоматич. родовищ. О. виявляють в асоціації з гиролітом, апофілітом, цеолітами, кальцитом, пренітом, халцедоном та ін. низькотемператур. мінералами. Знаходять також у контактово-змінених і цеолітизов. породах. О. утворюється одночасно з цеолітами, апофілітом та ін. низькотемператур. мінералами. Трапляється у порожнинах і жеодах осн. ефузив. порід, переважно базальтових. Зовні дуже схожий на морденіт, томпсоніт, воластоніт. Найбільші знахідки О. — в Індії, Ірландії, Ґренландії, Азербайджані, Новій Зеландії, Чилі, США (шт. Монтана), на Фарер. о-вах. Знайдено в Криму, зокрема у Первомай. кар’єрі Трудолюбів. родовища діабазів (Бахчисарай. р-н).