Оксфордський вік і ярус, Оксфорд

О́КСФОРДСЬКИЙ ВІК І Я́РУС, Оксфорд — ран­ній вік пізньоюрської епохи юрського періоду (О. в.); нижній ярус мальму (перший знизу геологічний ярус верх­ньоюрського від­ділу юрської системи, або девʼятий знизу всієї юрської системи) та від­клади, що утворилися в той час (О. я.; див. також Юрський період і юрська система). Від­клади цього ярусу ви­окремив 1815–16 британ. геолог В. Сміт; 1818 британ. геолог В. Бакленд описав їх під на­звою «Оксфордська, лісова або болотна глина». Ярус виділив 1827 франц. геолог О. Броньяр; 1844–50 франц. палеонтолог А. дʼОрбіньї ввів термін «Оксфорд» (від назви міста у Великій Британії) й описав від­клади цього віку з багатою фауною амонітів. О. в. охоплює період від 163,5 млн до 157,3 млн р. тому. По­значається індексом J₃o. О. в. слідує за келовей. віком серед. юри (див. Келовейський вік і ярус), а за О. в. — кім­мерідж. вік пізньої юри (див. Кім­меріджсь­кий вік і ярус). Від­клади оксфорду у Великій Британії, де встановлено стратотип, добре від­слонюються майже без­перервно від Дорсета до узбереж­жя Йоркширу: у Веймуті, Оксфорді, Бедфорді, Пітерборо, а також у скелях у Скарборо, Ред-Кліфф і Ґрісторп-Бей. Породи цього віку трапляються також у Шотландії (Уйг і Скай). Пі­дошву О. я. встановлюють за амонітами Brightiathuou­xen­sis, його кінцеву межу (основа кім­меріджу) — за амонітами Pictoniabaylei. На території України від­клади О. я. виявлені на від­слоне­н­нях та у роз­різах свердловин у Карпатах, Пере­дкарпат. прогині, Ковел. ви­ступі, Дні­пров.-Донец. западині, пн.-зх. окраїні Донбасу, Дністров.-Прут. межиріч­чі, Пн.-Азов. прогині та Гірському Криму. У Карпатах оксфорд. від­клади пред­ставлені: нижньою частиною товщі строкатоколір. вапняків (бас. р. Боржава) — червоних, кремових, зеленувато-сірих, плямистих верствуватих, подекуди з кременями, іноді криноїдних з тонкими прошарками аргілітів; нижньою частиною балтагул. світи (р. Чорний Черемош) — конгломератами, вапнистими пісковиками, піскуватими криноїд. вапняками; нижньою частиною довгорун. світи (бас. р. Тиса, Закарпа­т­тя) — вапняками та мраморами з прошарками хлорит. сланців, в основі — конгломерати, брекчії, гравеліти. У Пере­дкарпат. прогині від­клади О. я. залягають у межах рудків. горизонту, що складений бонів. (пере­шарува­н­ня вапняків і аргілітів, місцями з прошарками мергелів, алевролітів, пісковиків, кременів, гравелітів і вапняк. брекчії), рудків. (вапняки біо­кластичні та біо­мікритові, піскуваті, брекчієподібні) і городоцент (вапняки, на Сх. — з прошарками доломітів, пісковиків, подекуди гравій­них, алевролітів, аргілітів) світами; датуються оксфордом за віком тинтинід і форамініфер. На тер. Ковел. ви­ступу оксфорд. від­клади тотожні з верх. частиною шацької світи (сірі та ясно-сірі вапнисті пісковики серед. щільності з великою кількістю органоген. детриту); датуються за віком макрофауни. У Дні­пров.-Донец. западині від­клади О. я. широко роз­по­всюджені та палеонтологічно добре охарактеризовані, що дає змогу їх детально роз­членувати на 3 під­ʼя­руси, в яких від­повід­но ви­значені амоніт. зони; за фауною форамініфер встановлені верстви і зони. Потуж. у центр. частині западини сягає 60–80 м, на бортах зменшується до 20–40 м. Нижню частину іваниц. світи (кременисті вапняки з прошарками глин, алевролітів і пісковиків) датовано за амонітами, форамініферами, остракодами, диноцистами та спо­рово-пилк. комплексами. У пн.-зх. окраїні Донбасу заг. потуж. від­кладів О. я. 20–60 м. Вони пред­ставлені верх. під­світою ізюм. світи (вапняки неринеєві, оолітові, біо­гермні, кременисті з прошарками вапнистих пісковиків і глин); їхній вік датовано за амонітами, форамініферами, остракодами, диноцистами та спорово-пилк. комплексами. У Дністров.-Прут. межиріч­чі від­клади О. я. роз­крито бурі­н­ням. Значні потужності від­кладів і спорадичність знахідок амонітів не до­зволяють впевнено провести межу між оксфорд. і кім­мерідж. ярусами. Це нижня частина алуат. світи (глини, алевроліти, брекчії з прошарками алевролітів, пісковиків, вапняків); верх­ня частина бол­град. світи (темно-сірі вапняки та мергелі з прошарками аргілітів); нижня частина казаклій. світи (рифоген­ні вап­ня­­ки з поодинокими прошарками вапнистих глин); нижня частина сарат. світи (органоген­но-уламк. вапняки). Охарактеризовані амонітами, двостулк. молюсками, форамініферами, остракодами, спорами та пилком, нанопланктоном. На тер. Пн.-Азов. прогину від­клади, що достемен­но можна датувати за палінолог. даними оксфордом, досліджені зі свердловини Електророзвідувальна-1 (граніто-кварцити з прошарками пісковиків, сланці темно-сірі вуглисто-глинистого складу з прошарками вапнистого матеріалу або сланці темно-сірі вуглисто-слюдисті з прошарками та лінзами метаморфізов. пісковику). У Гірському Криму оксфорд. від­клади поширені у Зх. і Сх. р-нах. Виділено всі 3 під­ʼ­яруси. Це верх­ня під­світа гурзуф. світи (сірі вапняки водоростеві масивно-верствуваті, піскуваті з прошарками строкатоколір. конгломератів, пісковиків і алевролітів потуж. 650 м); верх­ня під­світа тапшан. світи (пере­шарува­н­ня гравелітів, косоверствуватих граувак. пісковиків, зелених алевролітів, аргілітів і конгломератів, з лінзами пелеципод. вапняків потуж. 175 м); верх­ня під­світа баш-пармах. світи (коричнево-сірі дрібнозернисті вапняки з прошарками плитчастих пісковиків і алевритистих глин потуж. 510 м); верх­ня під­світа судац. світи (темно-сірі глини з малопотуж. конкреціями сидеритів, рифові і біо­гермні масиви потуж. 190–600 м); нижня частина сухорічен. світи (зеленкувато-сірі конгломерати з прошарками грубозернистих пісковиків, лінзами органоген. вапняків і невеликими коралово-водоростевими біо­гермами); нижня під­світа яйлин. світи (коричнево-сірі вапняки верствуваті водоростеві дрібнозернисті з прошарками алевритистих вапняків, лінзами пісковиків і алевролітів, рифовими і біо­герм. масивами потуж. 1225 м); нижня під­світа демерджій. світи (біо­гермні масиви та сірі водоростеві і корал. вапняки з пакува­н­ням пісковиків, гравелітів і конгломератів потуж. 400 м); нижня під­світа манджил. світи (зеленувато-сірі глини з лінзами конгломератів, пісковиків, алевролітів, прошарками уламк. вапняку і конкреціями сидеритів потуж. 255 м). Від­клади О. я. добре охарактеризовані амонітами, двостулк. молюсками, форамініферами, морськими їжаками, коралами, спо­рово-пилк. комплексами.

Завантажити статтю