Оксфордський вік і ярус, Оксфорд
О́КСФОРДСЬКИЙ ВІК І Я́РУС, Оксфорд — ранній вік пізньоюрської епохи юрського періоду (О. в.); нижній ярус мальму (перший знизу геологічний ярус верхньоюрського відділу юрської системи, або дев’ятий знизу всієї юрської системи) та відклади, що утворилися в той час (О. я.; див. також Юрський період і юрська система). Відклади цього ярусу виокремив 1815–16 британ. геолог В. Сміт; 1818 британ. геолог В. Бакленд описав їх під назвою «Оксфордська, лісова або болотна глина». Ярус виділив 1827 франц. геолог О. Броньяр; 1844–50 франц. палеонтолог А. д’Орбіньї ввів термін «Оксфорд» (від назви міста у Великій Британії) й описав відклади цього віку з багатою фауною амонітів. О. в. охоплює період від 163,5 млн до 157,3 млн р. тому. Позначається індексом J3o. О. в. слідує за келовей. віком серед. юри (див. Келовейський вік і ярус), а за О. в. — кіммерідж. вік пізньої юри (див. Кіммеріджський вік і ярус). Відклади оксфорду у Великій Британії, де встановлено стратотип, добре відслонюються майже безперервно від Дорсета до узбережжя Йоркширу: у Веймуті, Оксфорді, Бедфорді, Пітерборо, а також у скелях у Скарборо, Ред-Кліфф і Ґрісторп-Бей. Породи цього віку трапляються також у Шотландії (Уйг і Скай). Підошву О. я. встановлюють за амонітами Brightiathuouxensis, його кінцеву межу (основа кіммеріджу) — за амонітами Pictoniabaylei. На території України відклади О. я. виявлені на відслоненнях та у розрізах свердловин у Карпатах, Передкарпат. прогині, Ковел. виступі, Дніпров.-Донец. западині, пн.-зх. окраїні Донбасу, Дністров.-Прут. межиріччі, Пн.-Азов. прогині та Гірському Криму. У Карпатах оксфорд. відклади представлені: нижньою частиною товщі строкатоколір. вапняків (бас. р. Боржава) — червоних, кремових, зеленувато-сірих, плямистих верствуватих, подекуди з кременями, іноді криноїдних з тонкими прошарками аргілітів; нижньою частиною балтагул. світи (р. Чорний Черемош) — конгломератами, вапнистими пісковиками, піскуватими криноїд. вапняками; нижньою частиною довгорун. світи (бас. р. Тиса, Закарпаття) — вапняками та мраморами з прошарками хлорит. сланців, в основі — конгломерати, брекчії, гравеліти. У Передкарпат. прогині відклади О. я. залягають у межах рудків. горизонту, що складений бонів. (перешарування вапняків і аргілітів, місцями з прошарками мергелів, алевролітів, пісковиків, кременів, гравелітів і вапняк. брекчії), рудків. (вапняки біокластичні та біомікритові, піскуваті, брекчієподібні) і городоцент (вапняки, на Сх. — з прошарками доломітів, пісковиків, подекуди гравійних, алевролітів, аргілітів) світами; датуються оксфордом за віком тинтинід і форамініфер. На тер. Ковел. виступу оксфорд. відклади тотожні з верх. частиною шацької світи (сірі та ясно-сірі вапнисті пісковики серед. щільності з великою кількістю органоген. детриту); датуються за віком макрофауни. У Дніпров.-Донец. западині відклади О. я. широко розповсюджені та палеонтологічно добре охарактеризовані, що дає змогу їх детально розчленувати на 3 під’яруси, в яких відповідно визначені амоніт. зони; за фауною форамініфер встановлені верстви і зони. Потуж. у центр. частині западини сягає 60–80 м, на бортах зменшується до 20–40 м. Нижню частину іваниц. світи (кременисті вапняки з прошарками глин, алевролітів і пісковиків) датовано за амонітами, форамініферами, остракодами, диноцистами та спорово-пилк. комплексами. У пн.-зх. окраїні Донбасу заг. потуж. відкладів О. я. 20–60 м. Вони представлені верх. підсвітою ізюм. світи (вапняки неринеєві, оолітові, біогермні, кременисті з прошарками вапнистих пісковиків і глин); їхній вік датовано за амонітами, форамініферами, остракодами, диноцистами та спорово-пилк. комплексами. У Дністров.-Прут. межиріччі відклади О. я. розкрито бурінням. Значні потужності відкладів і спорадичність знахідок амонітів не дозволяють впевнено провести межу між оксфорд. і кіммерідж. ярусами. Це нижня частина алуат. світи (глини, алевроліти, брекчії з прошарками алевролітів, пісковиків, вапняків); верхня частина болград. світи (темно-сірі вапняки та мергелі з прошарками аргілітів); нижня частина казаклій. світи (рифогенні вапняки з поодинокими прошарками вапнистих глин); нижня частина сарат. світи (органогенно-уламк. вапняки). Охарактеризовані амонітами, двостулк. молюсками, форамініферами, остракодами, спорами та пилком, нанопланктоном. На тер. Пн.-Азов. прогину відклади, що достеменно можна датувати за палінолог. даними оксфордом, досліджені зі свердловини Електророзвідувальна-1 (граніто-кварцити з прошарками пісковиків, сланці темно-сірі вуглисто-глинистого складу з прошарками вапнистого матеріалу або сланці темно-сірі вуглисто-слюдисті з прошарками та лінзами метаморфізов. пісковику). У Гірському Криму оксфорд. відклади поширені у Зх. і Сх. р-нах. Виділено всі 3 під’яруси. Це верхня підсвіта гурзуф. світи (сірі вапняки водоростеві масивно-верствуваті, піскуваті з прошарками строкатоколір. конгломератів, пісковиків і алевролітів потуж. 650 м); верхня підсвіта тапшан. світи (перешарування гравелітів, косоверствуватих граувак. пісковиків, зелених алевролітів, аргілітів і конгломератів, з лінзами пелеципод. вапняків потуж. 175 м); верхня підсвіта баш-пармах. світи (коричнево-сірі дрібнозернисті вапняки з прошарками плитчастих пісковиків і алевритистих глин потуж. 510 м); верхня підсвіта судац. світи (темно-сірі глини з малопотуж. конкреціями сидеритів, рифові і біогермні масиви потуж. 190–600 м); нижня частина сухорічен. світи (зеленкувато-сірі конгломерати з прошарками грубозернистих пісковиків, лінзами органоген. вапняків і невеликими коралово-водоростевими біогермами); нижня підсвіта яйлин. світи (коричнево-сірі вапняки верствуваті водоростеві дрібнозернисті з прошарками алевритистих вапняків, лінзами пісковиків і алевролітів, рифовими і біогерм. масивами потуж. 1225 м); нижня підсвіта демерджій. світи (біогермні масиви та сірі водоростеві і корал. вапняки з пакуванням пісковиків, гравелітів і конгломератів потуж. 400 м); нижня підсвіта манджил. світи (зеленувато-сірі глини з лінзами конгломератів, пісковиків, алевролітів, прошарками уламк. вапняку і конкреціями сидеритів потуж. 255 м). Відклади О. я. добре охарактеризовані амонітами, двостулк. молюсками, форамініферами, морськими їжаками, коралами, спорово-пилк. комплексами.
Рекомендована література
- Стратиграфія УРСР. Т. 7. Юра. К., 1969;
- Стратиграфія верхнього протерозою та фанерозою України: В 2 т. Т. 1. Стратиграфія верхнього протерозою, палеозою та мезозою України. К., 2013;
- F. M. Gradstein, J. Ogg, M. D. Schnitz, G. M. Ogg. Geologic Time Scale. 2020. Vol. 1–2.
Завантажити статтю
