Окське зледеніння

Визначення і загальна характеристика

О́КСЬКЕ ЗЛЕДЕНІ́­Н­НЯ — ран­ньоплейстоценове покривне материкове зледені­н­ня у ме­жах Східноєвропейської платформи. Існувало 474–427 тис. рр. тому (за ін. даними — 500–410 тис. рр. тому). Це найдавніше покривне материк. плейстоцен. зледені­н­ня, від­клади якого виявлені в Україні. Назва походить від р. Ока, вздовж долини якої частково проходить пд. межа пошире­н­ня зледені­н­ня. На Пд. Зх. льодовик досягав вододілу між р. Сян та Дністер, на Сх. — по межиріч­чю р. Вятка та Кама. О. з. корелюється із 12-ю ізотопно-кисневою стадією, тилігул. палеогеогр. етапом роз­витку природи України в плейстоцені, ельстер. гляціалом Пн. Європи, краків. зледені­н­ням Польщі, мінделем ІІІ Альп.

Власне льодовик. та водно-льодовик. від­клади О. з. виявлені у пн.-зх. частині України (Волинське Поліс­ся, Пере­дкарпа­т­тя; роз­різи Калинівка, Ро­стань, оз. Турське та ін.) і пред­ставлені мореною, здебільшого піщани­стою, гравій­но-галечниковою, з включе­н­нями валунів кри­сталіч. і місц. порід, серед яких особливо багато кременю, а також валун. су­глинками та глинами. Гляціал. від­клади, а також практична від­сутність у них палеонтол. решток вказують на суворі клімат. умови та панува­н­ня типових льодовик. ландшафтів у цій місцевості.

В субаерал. товщі континентал. від­кладів України, на Пд. від межі пошире­н­ня льодовик. мас, в цей час на­громаджувалися від­клади тилігул. горизонту (за стратигр. схемою роз­членува­н­ня четвертин. від­кладів України), що пред­ставлені сірувато-бурувато-палевими та жовтувато-палевими крупнопилуватими карбонат. лесами і різноманіт. лесоподіб. елювіал.-делювіал. су­глинками. У типових роз­різах рівнин. тер. України тилігул. леси залягають на викоп. ґрунтах лубен. горизонту та пере­криваються завадів. ґрунт. горизонтом.

Палеогеогр. дослідж. від­кладів тилігул. горизонту вказують, що у пн. частині України, яка прилягала до краю окського льодовика, клімат був перигляціальним (середня температура найхолоднішого місяця — –16 °С, найтеплішого — +10 °С, річна сума опадів 250–300 мм), холодним та сухим. Рослин­ність перигляціал. ландшафтів була пред­ставлена в основному степами із полиново-лободовими ценозами. Лише невеликі ділянки зайняті деревами та чагарниками (сосна, береза, вільха). Фауна молюсків була пред­ставлена тундрово-лучно-лісовими видами. Крупні ссавці належали до пред­ставників тира­спіл. фауніст. комплексу. Панува­н­ня степ. ксеротич. рослин­ності, від­сутність широколистих порід, значна частка тундр. видів молюсків, поруч із крупнопилуватим складом лесових від­кладів та їх високою карбонатністю вказують на сухий та холод. клімат того часу в межах пере­важ. площі тер. України.

Літ.: Заморій П. К. Четвертин­ні від­клади Української РСР. К., 1961; Рослый И. М. Палеогео­графия антропогена. Общая часть. К., 1982; Сиренко Н. А., Турло С. И. Развитие почв и растительности Украины в плиоцене и плейстоцене. К., 1986; Страти­графическая схема четвертичных от­ложений Украины // Стратигр. схемы фанерозоя и докембрия Украины. К., 1993; Богуцький А., Залеський І. До про­блеми плейстоценових зледенінь Волинського Поліс­ся // Гляціал і перигляціал Волин. Поліс­ся. Л., 2005; Куница Н. А. Природа Украины в плейстоцене (по дан­ным малакофаунистического анализа). Чц., 2007; Матвіїшина Ж. М., Герасименко Н. П., Пере­дерій В. І. та ін. Просторово-часова кореляція палеогео­графічних умов четвертин­ного періоду на території України. К., 2010.

С. Ю. Бортник, С. П. Дорошкевич

Завантажити статтю