Оженин

ОЖЕ́НИН — село Рівненського (до липня 2020 — Острозького) ра­йону Рівненської області. У червні 2020 Оженин. сільс. раду із селами Бродів, Країв, Стадники зараховано до Остроз. міської громади. О. знаходиться за 2 км від р. Горинь (притока Припʼяті, бас. Дні­пра), 30 км від Рівного та 12 км від м. Острог. Площа 5,23 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 4777 осіб; нині — бл. 4,9 тис. осіб; пере­важно українці. Функціонує залізнична ст. Острог (від­крито 1873; до 1930-х рр. — Оженин). 1845 в О. зна­йдено скарб польс. монет 17 ст. В ур­очищі Окип (побл. с. Стадники) охороняють памʼятку археології місц. значе­н­ня — поселе­н­ня ран­ньозаліз. часу. За одним з нар. пере­казів, назва походить від того, що у навколиш. лісах росло багато ожини. О. вперше згадується у писем. джерелах 1534. Тривалий період село пере­бувало під владою Великого князівства Литовського, за Люблін. унією 1569 ві­ді­йшло до Польщі. У різний час належало князям Заславсь­ким, Острозьким, замож. родинам Риминським, Соколовським; 1629–1939 — Яловицьким. Жит. брали участь у пов­ста­н­нях під керівництвом К. Косинського (1591–93) і С. Наливайка (1594–96) та Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. На­прикінці 18 ст. в О. було зруйновано замок. Після 2-го поділу Польщі 1793 ві­ді­йшов до Рос. імперії. 1793–95 — у складі Заслав., 1795–96 — Волин. намісництв; 1796–1920 — Волин. губ.; 1795–1925 — Остроз. пов. 1834 від­крито церк.-парафіял. школу. 1871 на місці старої зведено нову дере­вʼяну церкву св. Михаїла (діє донині). На­прикінці 19 ст. було 113 дворів, проживали 652 особи; на поч. 20 ст. — від­повід­но 132 і 674. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 — знову у складі Польщі. 1921–39 — село Волин. воєводства; 1925–39 — Здолбунів. пов. 1921 — 155 дворів і 865 мешканців; 1936 — від­повід­но 150 і 832. У між­воєн. період функціонувала читальня «Просвіти». У вересні 1939 уві­йшли рад. війська. Від листопада того ж року — село Рівнен. обл.; 1940–62, 1965–2020 — Остроз., 1962–64 — Гощан., від 2020 — Рівнен. р-нів. Від 3 липня 1941 до 5 лютого 1944 — під нім. окупацією. Встановлено памʼятник воїнам-землякам (46 осіб), які загинули на фронтах 2-ї світової вій­ни. Є брат. могила воїнів-визволителів. До серед. 1950-х рр. вело боротьбу під­пі­л­ля ОУН–УПА. 1967 засн. плодоконсерв., 1968 — цукр. заводи (працювали від­повід­но до 2001 і до 2010-х рр.). В О. — 2 навч.-вихов. комплекси «заг.-осв. школа-дитсадок», школа мистецтв (раніше — музична), ДЮСШ; клуб; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. 1995 директором муз. школи, скрипалем Миколою Без­юльовим створ. ансамбль нар. музики «Вулик». Від 2000 колективом керує його син Тарас. 2009 здобув зва­н­ня «народний». У с. Бродів збереглася Микол. церква (1785), у с. Стадники — церква Різдва Богородиці (1880; обидві — дере­вʼяні). Діє оженин. громада християн віри євангельської. В О. народилися провізор Ф. Жогло, православ. церк. діяч П. Влодек; у с. Бродів — журналіст, історик Ю. Шаповал.