Озера

Визначення і загальна характеристика

ОЗЕ́РА — село Житомирського (до липня 2020 — Брусилівського) ра­йону Житомирської області. У грудні 2016 Озер. сільс. раду з селами Биків, Западня та Марʼянівка зараховано до Брусилів. селищ. громади. О. знаходяться побл. витоку р. Здвиж (впадає у Тетерів, бас. Дні­пра), за 30 км від м. Коростишів і смт Брусилів, 7 км від залізнич. ст. Скочище (в однойм. селі Брусилів. громади) та 5 км від с. Ходорків Попільнян. громади. Є багато озер, зокрема Торфовище, Сільське, Панське, Динькове болото. Площа 2,33 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 299 осіб; станом на 2021 — 223 особи; пере­важно українці (97 %), є росіяни, білоруси, молдовани. Побл. Бикова виявлено давньорус. городище та могильник. В. Антонович у кн. «Археологическая карта Киевской губернии» (1895) за­значив, що в околицях О. у 3-х групах роз­таш. 43 кургани. На думку деяких дослідників, О. виникли у серед. 18 ст. як слобода, заселена дріб. польс. шля­хтою. 1775 зведено деревʼяну церкву архістратига Михаїла, якій у рад. період на­дано статус памʼятки архітектури респ. значе­н­ня. Однак до поч. 1980-х рр. вона майже пов­ністю зруйнувалася, тому 2001 на її місці збудовано новий цегл. храм. До 1793 навколишні землі пере­бували у межах Польщі, від­тоді — Рос. імперії. 1797–1925 — у складі Київ. губ.; 1795–1923 — Сквир. пов. Тривалий час О. належали до Ходорків. волості. У 1-й пол. 1860-х рр. проживали 380 православних і 11 католиків. 1900 — 105 дворів, 621 мешканець. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–25 — у складі Бердичів., 1925–30 — Білоцерків. округ; 1932–37 — Київ., від 1937 — Житомир. обл.; 1923–25 — Ходорків., 1925–31, 1935–57 — Корнин., 1931–35, 1957–59 — Попільнян., 1959–62, 1990–2020 — Брусилів., 1962–90 — Коростишів., від 2020 — Житомир. р-нів. 1923 проживала 1071 особа. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від липня 1941 до грудня 1943 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 238 воїнів-земляків, з них 125 загинули (встановлено памʼятник). 1970 проживали 556, 1972 — 513, 1979 — 392, 1989 — 341 особа. У рад. період працював мінільонозавод (льоноволокно екс­портували, зокрема у Велику Британію). Зберігся панський маєток, споруджений на­прикінці 19 ст. (1924–95 діяла Озерян. школа). Рідному селу присвятили свої твори письмен­ниця В. Демчук і поет В. Ступак.

Літ.: Похилевичъ Л. И. Сказанія о на­селен­ныхъ мѣстностяхъ Кіевской губерніи. К., 1864.

В. Г. Терещук

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю