Озерна

ОЗЕ́РНА — село Білоцерківського ра­йону Київської області. У жовтні 2020 року Озернянська сільська рада (з селами Коржівка та Межове) зарахована до Маловільшанської сільської громади. Озерна знаходиться на малій річці Красна (притока малої річки Узин, басейн Росі), за 101 км від Києва, 34 км від селища міського типу Ставище Білоцерківського ра­йону, 22 км від міста Біла Церква та 4 км від автомобільної дороги між­народного значе­н­ня Київ–Одеса. Площа 6,1 км². За пере­писом населе­н­ня 2001 року, в Озернянській сільській раді проживали 3399 осіб (з них в Озерній — 2975); станом на 1 січня 2021 року в Озерній, Коржівці та Межовому — 2897 осіб; пере­важно українці. Історичні назви: Єзьорна, Єзерни, Езерна, Озірна (окрім жителів села, остан­ню й нині часто вживають вихідці зі Ставищенщини, Білої Церкви та інші). Село виникло в місцевості, де було багато озер (звідси й назва). На думку дослідників, здавна воно мало захисне значе­н­ня, оскільки лежало на шляху з Білої Церкви до Ставищ та Умані (нині Черкаської області). Вперше згадується у писемних джерелах 1656 року, коли тут зу­стрічалися Бог­дан Хмельницький з кримським ханом Мехмедом ІV Ґіреєм. Від польської влади багато шляхетних родин тут отримали земельні наділи, за що вони мали нести військову службу. У 18 століт­ті зведено церкву Різдва Богородиці (до 1830-х років — уніатська, у середині 1850-х років її пере­будовано; не збереглася). Після другого поділу Польщі 1793 року ві­ді­йшло до Російської імперії. 1797–1925 — у складі Київської губернії; 1797–1919 — Васильківський, 1919–23 — Білоцерківський повіт. Тривалий час село було центром Єзерянської (Езернівської) волості. 1847 збудовано цукровий завод, що працював до початку 2010-х років. 1861 від­крито церковно-парафіяльну школу, 1900 — міністерське училище. 1867 мешкали 144 шляхтичі-католики, 1017 шляхтичів і 1180 селян православного віро­сповіда­н­ня. На­прикінці 19 — на початку 20 столі­т­тя в селі також діяли 2 водяних і 3 вітряних млини, 5 кузень, 2 прососушарні. Значний період село належало графам Браницьким. Єзерянський маєток у них за прибутковістю був найбагатшим на Білоцерківщині (у середині 19 столі­т­тя давав близько 43,8 тис. рублів, з них цукроварня — 36,4 тис. рублів). 1900 було 440 дворів, проживали 2747 осіб. Під час воєн­них дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Білоцерківського округу; від 1932 — Київська область. 1923 з Езерянської і Черкаської волостей утворено Езерянський район («Список поселень Київщини», Київ, 1924), до якого входили 15 сільських рад і 20 населених пунктів, було 7475 дворів і 31 023 мешканця (в селі Езерна — від­повід­но 719 і 3125). У 1924 засновано радгосп імені 9 січня 1905 року з вирощува­н­ня елітного насі­н­ня цукрового буряків і зернових культур (нині дослідницьке господарство «Озерна» Ін­ституту біо­енергетичних культур і цукрового буряка НААНУ). Від 1925 — село Білоцерківського ра­йону (в офіційних джерелах 20 столі­т­тя вже фігурувало як Озерна). Жителі потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 412-ти жертв), за­знали сталінських ре­пресій. 1933 організовано МТС. Від 17 липня 1941 до 5 січня 1944 — під німецькою окупацією. Діяло під­пі­л­ля (13 озерчан входили до партизанського загону «Сокіл»). Під час визволе­н­ня Озерної були вбиті 14 радянських воїнів. На фронтах другої світової війни загинули 432 воїни-земляки (є памʼятник). В. Папченко був нагороджений 4-ма медалями «За від­вагу». У другій половині 20 столі­т­тя створено під­приємство «Сільгосптехніка», на базі якого після від­новле­н­ня незалежності України деякий час працював комбайно-тракторний завод. Донедавна тут функціонували 2 загальноосвітні школи та 2 Будинки культури. Нині в Озерній — загальноосвітня школа, 2 дитсадки; Будинок культури, бібліотека; амбулаторія. Потреби вірян забезпечують Свято-Введенська і Різдво-Богородична православні парафії. Серед видатних уродженців — акушер-гін­еколог О. Міляновський, ветеринарний лікар М. Ніщеменко, мово­знавець Н. Тоцька; скульптор П. Дроздовський.