Озеряни
Визначення і загальна характеристика
ОЗЕРЯ́НИ — село Чортківського (до липня 2020 — Борщівського) району Тернопільської області. 2015 з Озерян. (підпорядк. с. Констанція), Жилин. і Пилатків. (с. Грабівці) сільс. рад утвор. Озерян. сільс. громаду (56,8 км2, 2638 осіб), що 2020 була ліквідов. і зарахована до Борщів. громади. Побл. О. беруть початок малі річки бас. Дністра — Драпака (ін. назва — Глибочок; притока Нічлави) та Млинка (притока Серету). Знаходиться за 77 км від обл. центру та 12 км від м. Борщів. Площа 5,7 км2. За переписом насел. 2001, проживали 1945 осіб; станом на 2020 — 1580 осіб; переважно українці, є румуни, росіяни (по 0,31 %), вірмени (0,21 %), молдовани (0,05 %). Досліджено поселення трипіл. і черняхів. культур, культури Ноа, ранньословʼян. (8 ст.) і давньорус. часів. О. вперше згадуються у писем. джерелах 1469. У документах 1565 фігурує як містечко, через яке проходив Волос. сольовий шлях. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. До 1672 та 1699–1772 — під владою Польщі, 1672–99 — Осман. імперії. У часи польс.-турец. воєн О. були зруйновані. 1717–64 тут на зимових квартирах перебували польс. кавалеристи-латники. 1742 гетьман В. Жевуський знову надав О. статус м-ка. Завдяки торгівлі поселення почало активно розвиватися. У 2-й пол. 18 ст. оселилося багато євреїв (1764 — 647 осіб). 1765 деревʼяну церкву св. мучениці Параскевії перебудували на камʼяну (1943 згоріла). Після 1-го поділу Польщі 1772 О. відійшли до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). У 2-й пол. 19 ст. Жевуські продали озерян. маєток гетьману Л. Сапєзі. Під час 1-ї світової війни О. зазнали знач. руйнувань. У травні–червні 1919 тут розташовувалося командування 2-го корпусу УГА. 1920 в О. перебували загони С. Петлюри. 1920–39 — знову під польс. владою. Тоді ж функціонував осередок «Просвіти», «Соколу», «Сільс. господаря» та ін. укр. т-в. У міжвоєн. період О. втратили статус м-ка. Від 1939 — у складі УРСР. Відтоді — село Терноп. обл.; 1940–59 — Скала-Поділ., 1959–2020 — Борщів., від 2020 — Чортків. р-нів. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім. окупацією. Нацисти вбили багато євреїв. До серед. 1950-х рр. діяло оунів. підпілля. 1943–46 побл. О. функціонувала друкарня УПА. Понад 20 осіб зазнали сталін. репресій, зокрема лікар Г. Кравецький і священик І. Вальницький. Нині працюють Озерян. лісокомплекс Чортків. лісгоспу (від 1940), 5 фермер. госп-в. Обʼєкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значення — заказник «Ґалілея Дача» (лісовий, 1856 га); місц. — Озерянський заказник (заг.-зоол., 4184 га), памʼятка природи Борухівські озерця (гідрол., 5 га), Констанційська карія біла, Констанційський дуб, Констанційський горіх чорний (усі — ботан.). У О. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, муз. школа, б-ка; дільнична лікарня. Реліг. громади: УГКЦ, РКЦ, свідків Єгови. Збереглися руїни замку 16–17 ст. (побл. нього знайдено скарб литов.-польс. монет), костел св. Анни (1875, арх. А. Кун), межовий стовп (19 ст., відновлено 2016), скульптура св. Яна (кін. 19 — поч. 20 ст.), деревʼяна дзвіниця (1900), кілька будинків 1920–30-х рр., церква Христа-Царя (1937, арх. О. Пежанський). 1996 споруджено каплиці в памʼять про жертв голодомору 1932–33 та на честь 5-річчя Незалежності України. Є брат. могила рад. воїнів, які загинули 1944. У 1967 встановлено памʼятник воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової війни; 1989 насипано символічну могилу УСС; 1990 відновлено памʼят. хрест на честь скасування панщини. Серед видат. уродженців — брати правознавець, дійс. чл. НТШ Теодозій і громад. діяч Андрій Гаєцькі, геолог, геохімік М. Івантишин, педагог С. Дністрянський, співачка М. Костюк.
Літ.: Скочиляс І. Українська церква на Борщівщині та інші сторінки національного відродження краю. К., 1992; Скочиляс І., Сохацький М. Літопис Борщівщини. Борщів, 1993. Вип. 2; 1994. Вип. 6; 2000. Вип. 9; Ворончак І. Нарис історії церкви в Озерянах. Л., 2000; Його ж. Озеряни: Природн.-краєзн. розвідка. Л., 2001.
А. І. Бойчук
Додаткові відомості
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
