Озеряни

ОЗЕРЯ́НИ – село Ковельського (до липня 2020 — Турійського) району Волинської області. У червні 2020 Озерян. сільс. раду (підпорядк. села Пересіка та Сушибаба) зараховано до Турій. селищ. громади. О. знаходяться за 66 км від обл. центру, 60 км від м. Володимир-Волинський, 35 км від райцентру, 28 км від смт Турійськ і 15 км від залізнич. ст. Любитів. Пл. 1,88 км². За переписом насел. 2001, проживали 417 осіб; станом на 2021 — бл. 400 осіб; переважно українці. Назва походить від того, що О. виникли побл. кількох невеликих озер (Озерянське, Бенедиктове, Бережисте, Болотне, Голіндерське, Данилове, Зміїне, Зощене, Микиштетове, Мишине, Пісочне, Щучине). Вперше згадується у писем. джерелах 1577. На думку деяких дослідників, село виникло раніше, за правління польс. короля Владислава ІІ Яґайла (кін. 14 — поч. 15 ст.) та мало назву Сандов. У 16 ст. власниками О. були волин. шляхтичі Загоровські. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир’ям 1667 та за умовами «Вічного миру» 1686 О. залишилися у складі Польщі, після її 3-го поділу 1795 відійшли до Рос. імперії. У 17–18 ст. були розвинені ремесла та торгівля, зокрема тут проживала значна кількість мулярів, шевців, теслярів, столярів, бондарів, колесників, гарбарів, ковалів, млинарів, збирали 3 (на поч. 20 ст. — 5) ярмарки на рік. 1795–1920 — у складі Володимир-Волин. пов. Волин. губ. Неподалік проходила межа з Ковел. і Луцьким пов. Здавна сформувалася велика євр. громада. 1799 на кошти генерала Левонідова збудовано Свято-Успен. церкву; під час 1-ї світової війни в ній облаштували пункт спостереження та шпиталь, а у міжвоєнні роки вона згоріла (1995 освячено однойм. храм, в якому зберігаються старовинні ікони Успіння Божої Матері та св. Миколая). До кін. 19 ст. О. належали до Купечів., відтоді — до Новодвір. волостей. У 1890-х рр. було 160 дворів, проживали 1211 осіб, працювали 2 вітряних млини, цегельня, кафлярня, ґуральня та броварня. До поч. 20 ст. мали статус м-ка. За переписом насел. 1911, мешкали 1240 осіб. За Ризьким мирним договором 1921 О. відійшли до Польщі. 1921–39 — село ґміни Купічув Ковел. пов. Волин. воєводства. Від вересня 1939 — під рад. владою. Відтоді — у складі Волин. обл.; 1940–62, 1965–2020 — Турій., 1962–65 та від 2020 — Ковел. р-нів. Багато жит. зазнали сталін. репресій. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім. окупацією. Нацисти розстріляли бл. 800 євреїв. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА (є кілька братських і поодиноких могил). Встановлено пам’ятник воїнам, які загинули на фронтах 2-ї світової війни. Станом на 1947 до Озерян. сільс. ради входили хутори Олександрівка та Сушибаба. За Всесоюз. переписом насел. 1989, мешкали 479 осіб. Нині функціонують заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка. Розвинений зелений туризм.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся: (краєзн. слов. — від найдавніших часів до 1914 р.). Т. 2. Вінніпег, 1986; Ярмолюк З. Про Турійськ і Турійський район. Лц., 2000; Студії і матеріали з історії Волині. Лц., 2012.

Т. С. Грушовець