Озютичі

ОЗЮ́ТИЧІ – село Володимир-Волинського району (до липня 2020 — Локачинського району) Волинської області. У грудні 2018 Озютичів. сільс. раду (підпорядк. с. Запуст) зараховано до Війниц. сільс. громади, що 2020 була ліквідована та приєднана до Затурців. сільс. громади (див. Затурці). О. знаходиться на правому березі р. Турія (притока Прип’яті, бас. Дніпра), неподалік її витоків, за 55 км від обл. центру та 35 км від м. Володимир-Волинський. Є оз. Брусило. Пл. села 1,59 км². За переписом насел. 2001, проживали 428 осіб; станом на 2021 — 365 осіб; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Берестечко–Колодяжне. Давні назви: Здютичі, Оздютичі. Вперше згадуються 1545 у ревізії Володимир. замку. За Люблін. унією 1569 О. від Великого князівства Литовського відійшли до Польщі. У 16–17 ст. потерпали від частих татар. нападів. Жит. брали участь у Визв. війні під проводом Б. Хмельницького. 1668 надано Маґдебур. право. Після 3-го поділу Польщі 1795 О. відійшли до Рос. імперії. Відтоді — містечко Володимир-Волин. пов. Волин. губ.; тривалий час належало до Кисилин. волості (див. Кисилин). Наприкінці 18 ст. проживали 400 осіб. Тут здавна сформувалася значна євр. громада. Наприкінці 19 ст. — 109 дворів, 811 жит. 1911 мешкали 1454 особи, функціонувала однокласна школа. У цей період проводили 6 ярмарків на рік. У роки 1-ї світової війни відбувалися кровопролитні бої. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 — у складі Польщі (підпорядк. ґміні Кіселін Горохів. пов. Волин. воєводства), від 1939 — УРСР. Відтоді — у межах Волин. обл.; 1946–57 — Затурців., 1957–62 та 1965–2020 — Локачин., 1962–65 та від 2020 — Володимир-Волин. р-нів. 1940–46 райцентр; 1940–56 — смт. Станом на 1947 до Озютичів. селищ. ради належали хутори Гірлянда та Застава. Пізніше деякий час О. були підпорядк. Кисилин. сільс. раді. Від червня 1941 до липня 1944 — під нім. окупацією. Нацисти вбили багато євреїв. Жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. загони ОУН–УПА продовжували збройну боротьбу проти рад. влади. Нині працюють підприємства «Агідель» (вирощування курчат-бройлерів), «Фенікс» (інкубатор), «М’яснов», «Юстус» (обидва — з перероблення м’яса), «Вуд-пром» (деревооброблення), «Локачіагроліс» (вирощування лісу та виготовлення лісоматеріалів), «Україна-Волинь» (у галузі рослинництва). В О. — заг.-осв. школа, дитсадок; клуб, б-ка; фельдшер.-акушер. пункт. Від 1976 охороняють гідрол. пам’ятку природи місц. значення Турійські джерела (0,2 га). Діє церква Різдва Пресвятої Богородиці. Серед видат. уродженців — диригент, засл. діяч мистецтв України В. Гаврилюк. З О. пов’язані життя та діяльність мисткині, нар. художника Україна Т. Галькун, її чоловіка журналіста, публіциста А. Якубюка та племінниці майстрині витинанок Я. Галькун.

Літ.: Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся (краєзнавчий словник — від найдавніших часів до 1914 року). Т. 2. Вінніпег, 1986; Сегейда Х. Світильники отчої віри. Лц., 2002; Романюк І. Приречені на смерть — навіки будуть жити! // Селян. життя. 2008, 22 листоп.; Кушнір В. Озютичі в перші дні війни // Минуле і сучасне Волині та Полісся. Сторінки воєнної історії краю: Мат. 30-ї Всеукр. наук.-практ. істор.-краєзн. конф. Лц., 2009.

О. В. Гапяк