Оксанина

ОКСАНИ́НА  — село Уманського району Черкаської області. У жовтні 2020 Оксанин. сільс. раду зараховано до Бабан. селищ. громади. О. знаходиться побл. межі з Кіровогр. обл., за 188 км від обл. центру, 30 км від м. Умань та 8 км від смт Бабанка. У селі бере початок мала р. Небелівка (притока Ятрані, бас. Південного Бугу). Пл. О. 5,82 км². За переписом насел. 2001, проживали 1262 особи; нині — 988 осіб; переважно українці. Проходить автомобіл. шлях Умань–Кропивницький. Виявлено поселення трипіл. культури та 2 поселення черняхів. культури; досліджено 4 давніх кургани; знайдено артефакти давньорус. часу. О. вперше згадується у писем. джерелах 1-ї пол. 18 ст. 1797–1925 — у складі Київ. губ.; 1797–1923 — Уман. пов. Тривалий час село було центром Оксанин. волості. Наприкінці 18 ст. збудовано цегляну церкву, однак до 1833 вона розвалилася через неміцність матеріалів. 1854 зведено новий дерев’яний храм Воздвиження Чесного Хреста Господнього та дзвіницю. У його нижньому ярусі була облаштована тепла церква св. Миколая. У 1-й пол. 1860-х рр. мешкали 1686 осіб. 1886 були 264 двори, проживала 1591 особа, функціонувала церк.-парафіял. школа, працювали 3 вітр. і 3 водяних млини. 1900 — 608 дворів, 3616 жит. У цей час оксанин. маєток належав княгині М. Святополк-Четвертинській. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Уман. округи; 1932–54 — Київ., від 1954 — Черкас. обл.; 1923–59 — Бабан., від 1959 — Уман. р-нів. 1923 — 938 дворів, 3664 мешканці. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (відкрито пам’ят. знак). 1936–38 репресовано 26 осіб. Від поч. серпня 1941 до березня 1944 — під нім. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 542 воїни-земляки, з них 224 загинули. Є брат. могила воїнів-визволителів. Створ. Алею Героїв Уманщини, встановлено пам’ятний знак «Гармата ЗіС-3». Нині в О. — філія Бабан. заг.-осв. школи, дитсадок; Будинок культури. Відкрито погруддя Т. Шевченка. Серед видат. уродженців — поет П. Поліщук; польс. піаністка Я. Залеська-Мазуровська; Герої Рад. Союзу І. Черняховський (удостоєний звання двічі; є мемор. музей, погруддя) та Т. Лобода.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю