Олевський район

Визначення і загальна характеристика

ОЛЕ́ВСЬКИЙ РА­ЙО́Н — район, що знаходився у пів­нічно-західній частині Житомирської області. Утвор. 1923 з Олев. і Білокоровиц. волостей Коростен. пов.; 2020 ліквідований. 1923–30 та 1935–37 — у складі Коростен. округи; 1932–37 — Київ., від 1937 — Житомир. обл. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від серпня 1941 до грудня 1943 — під нім. окупацією. Від 21 серпня 1941 до 15 листопада існувала Олевська Респуб­ліка — незалежна від нім. і рад. адміністрацій самоврядна тер., яку контролювали бійці Поліс. Січі під командува­н­ням отамана Тараса Бульби (Т. Боровця). На тер. Олевщини діяли партизан. зʼ­єд­на­н­ня О. Сабурова, С. Ковпака, О. Федорова, С. Маликова, В. Бегми та ін. Білокоровиц. залізничнику К. Арефʼєву, який керував партизан. загоном, присвоєно зва­н­ня Героя Рад. Союзу. У липні 1943 нацисти спалили с. Копище. 1962 до складу О. р. при­єд­нали тер. роз­формованого Лугин. р-ну, що 1966 знову був від­новлений.

За пере­писом насел. 2001, в О. р. проживали 46 883 особи (складає 81,7 % до 1989); станом на 1 січня 2020 — 40 721 особа; пере­важно українці. 2006 знято з обліку с-ще Вербове Радовел. сільс. ради. У серед. 2010-х рр. до О. р. (2,2 тис. км²) належали 1 міська, 4 селищ. і 20 сільс. рад (м. Олевськ, смт Бучмани, Дружба, Діброва, Новоозерянка, Нові Білокоровичі та 54 сільс. насел. пункти). У лютому 2016 с. Комсомольське пере­йменували на Покровське; у травні того ж року с. Жовтневе — на Калинівка.

У грудні 2016 утвор. 2 громади (у липні 2020 зараховані до Коростен. р-ну): Білокоровиц. сільську (104,2 км², 2020 мешкали 5834 особи) — з Білокоровиц. сільс. та Бучманів. і Новобілокоровиц. селищ. рад; Олев. міську (2158,2 км², 35 013 осіб) — з Олев. міської, Дружбів. (з смт Діброва) і Новоозерянків. (з селами Озеряни та Рудня-Озерянська) селищних, Жубровиц., Журжевиц. (з с. Рудня), Замисловиц. (з селами Рудня-Замисловицька, Устинівка, Шебедиха), Зольнян. (з селами Ковалівка, Сердюки), Зубковиц., Калинів. (з селами Бацеве, Ліски), Камʼян. (з с. Лісове), Кишин. (з селами Болярка, Забороче, с-щем Лугове), Копищен. (з с. Май­дан-Копищенський), Лопатиц., Май­дан. (з селами Джерело, Сарнівка), Покров. (з селами Будки, Михайлівка, Млинок), Радовел. (з селами Пояски, Рудня-Радовельська), Руднє-Бистрян. (з селами Варварівка, Корощине, с-щем Сновидовичі), Стовпин. (з с. Держанівка), Сущан. (з с. Андріївка), Тепениц. (з селами Артинськ, Обище, Соснівка, Хмелівка), Хочин. (з селами Перга, Рудня-Перганська, Рудня-Хочинська) і Юрів. сільс. рад. О. р. ме­жував на Пн. з Лельчиц. р-ном Гомел. обл. (Білорусь); на Зх. — з Рокитнів. р-ном Рівнен. обл.; на Сх. і Пд. — з Лугин., Ємільчин. і Ново­град-Волин. р-нами Житомир. обл. Протяжність із Зх. на Сх. становила бл. 50 км, з Пн. на Пд. — 80 км. Більша частина О. р. лежала на Поліській низовині, пн.-сх. — на від­рогах Овруцького кряжу. Рельєф рівнин­ний, на Пн., Зх. і Пд. — заболочений. О. р. як один з найпівнічніших на Житомирщині в гео­структур. плані знаходився в пн.-зх. частині Українського щита з не­глибоким заляга­н­ням докембрій. кри­сталіч. порід.

На Олевщині залягають значні поклади торфу (одним із найбільших є торфомасив «Бучмани», його заг. пл. 1499 га; зареєстровано 74 торфʼяні родовища), гранітів (Кишин. і Пержан. родовища), габро-діоритів (Сущан. родовище), грано-діоритів (Замисловиц. родовище), пісковику (Білокоровиц. родовище), кварцитоподіб. пісковику (Дубров. і Озерян. родовища), буд. піску, мігматитів. Роз­ві­дано поклади берилію (Пержан. родовище), титану (Юрів. родовище) та молібдену.

Річки бас. Дні­пра: Уборть (довж. у межах р-ну 134 км) з притоками Перга, Зольня та ін. Осн. типи ґрунтів: дернові, дерново-підзолисті, торфоболотні та низин­ні торфʼяники, піщані та глинисто-піщані. Тер. О. р. належала до Житомирського Поліс­ся. Пере­важаючі типи лісів: соснові, дубово-соснові, березові та осикові. 1936 засн. Олев. ліс. госп-во (61 123,3 га, з них вкрито лісом 55 263,6 га; лісництва: Олев., Журжевиц., Камʼян., Покров., Руднян., Сновидовиц., Хочин., Юрівське); 1952 — Білокоровиц. ліс. госп-во (від­повід­но 59 745 га і 51 994 га; Білокоровиц., Жубровиц., Замисловиц., Зубковиц., Озерян., Поясків., Радовел., Тепеницьке). Тер. і обʼєкти природно-заповід. фонду: заг.-держ. значе­н­ня — Поліський природний заповід­ник (створ. 1968, 20 104 га), заказники Поясківський (1974, 113 га, ліс.), Плотниця (1980, 460 га, ландшафт.); місц. — заказники Білокоровицький (18 га), Верчова ділянка (2 га), Жубровицький (26,2 га), Олевський (99 га), Путівець (5,3 га), Стовпинський (67,1 га), Харкові Круги (29,7 га), Чорний бусел (84 га; усі — 1991), Баньки (1339 га), Тересини (2189,7 га; обидва — 2000), Микитче (2001, 3298,8 га), Ур­очище Гала (2008, 1454 га), Сущанський (2019, 139,5 га; усі — ліс.), Берльоне (2001, 778 га, заг.-зоол.), Замисловицький (116 га), Ігорів Брід (344 га), Циганка (345 га; усі — 1979), Вереси (335 га), Ветьва (352 га), Густі острови (1252 га), Діброва (698 га), Лиса гора (787 га), Прадуниха (428 га; усі — 2001; усі — ботан.), Зимник (191 га), Речиця (120 га), Телячий мох (553 га; усі — 1984), Корч (687 га), Страхів (2405 га; обидва — 2001), Ур­очище Хилятин (2008, 591 га; усі — гідрол.), Камін­не Село (Камʼяне Село; 1988, 15 га, геол.), памʼятка природи Від­слоне­н­ня білокоровицьких кварцитів (1998, 0,5 га, геол.). Пл. с.-г. угідь становила 47,5 тис. га, з них орних земель — 24 тис. га. Клімат. умови глибокого Поліс­ся найбільш сприятливі для веде­н­ня мʼясного скотарства, виробництва молока, вирощува­н­ня озимих зернових, картоплі, хмелю та льону-довгунця.

Р-н мав роз­винену транс­порт­ну інфра­структуру. З Пд. Сх. на Пн. Зх. його пере­тинала залізниця Київ–Ковель. Довжина автомобіл. шляхів заг. користува­н­ня становила 397 км. Із Сх. на Зх. проходив автомобіл. шлях Київ–Ковель, із Пн. на Пд. — кордон з Респ. Білорусь–Олевськ–Коростишів–Котлярка.

Функціонували Олев. профес. ліцей, Олев. г-зія, 41 заг.-осв. школа, Олев. і Жубровиц. між­шкіл. навч.-вироб. комбінати, 30 дитсадків, Олев. муз. школа; Олевський крає­знавчий музей (рай.), Музей історії с. Копище, рай. Будинок культури, 17 сільс. і селищ. клубів, рай. б-ки для дорослих і дітей, 38 бібліотек-філій; центр. рай. лікарня, 13 фельдшер.-акушер. і 24 фельдшер. пункти, 14 амбулаторій заг. практики сімей. медицини. Рай. газета — «Зорі над Убортю».

Памʼятки архітектури: церква Різдва Богородиці у с. Жубровичі (17 ст.; нац. значе­н­ня); Будинки культури у селах Кишин (1963) і Жубровичі (1980). Па­мʼят­ки археології: стоянки мезоліту–неоліту у с. Рудня-Озерянська; неоліт. поселе­н­ня у селах Копище, Перга, Сущани, Хмелівка, Юрове; городище 1-го тис. до н. е., 12–13 ст. у с. Сущани; курган­ні групи епохи бронзи, 2-ї пол. 1-го тис. н. е. і 11–12 ст. у с. Зубковичі, 10–11 ст. у с. Лопатичі, 10–13 ст. у с. Тепениця. Серед видат. уродженців — економіст Т. Ковальчук (с. Стовпинка), фахівець у галузі автоматизації технол. процесів гірничоруд. промисловості В. Назаренко (с. Білокоровичі); прозаїк, драматург М. Курильчук (с. Джерело), пое­теса Є. Пономаренко (с. Андріївка), журналіст, громад.-політ. діяч О. Штуль-Жданович (с. Лопатичі); живописець, художник монум. мистецтва В. Кравчук (с. Радовель), художник-кераміст Н. Федорова; композитор, засл. діяч мистецтв України О. Стецюк (обоє — с. Білокоровичі), кларнетист, диригент, засл. арт. УРСР В. Талах (с. Стовпинка), артист балету, балет­мейстер, засл. арт. України В. Шмагун (с. Пояски), спів­ак, засл. арт. України М. Юськов (с. Рудня-Радовельська); спортс­мени І. Курін­ний (самбо, сумо, дзюдо), В. Манкін (вітрил. спорт; обидва — с. Білокоровичі); Герої Рад. Союзу К. Зеленко (с. Корощине), Й. Павленко (с. Кашин), І. Покальчук (с. Тепениця).

М. Л. Існюк

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю