Олександрівка

Визначення і загальна характеристика

ОЛЕКСА́НДРІВКА — селище міського типу Кр­аматорського (до липня 2020 — Олександрівського) ра­йону Донецької області. У квітні 2018 Олександрів. селищну (з селами Варварівка, Дмитро-Дарʼївка, Левадне, Надеждівка, Новополтавка, Петрівка Перша, Софіївка) та Без­заботів. (з селами Дмитроколине, Новоандріївка, Ново­степанівка, Роз­до­л­ля, Софіїно-Лиман), Високопіл. (з с. Запаро-Марʼївка), Золотопруд., Мирнодолин. (з селами Бузинівка, Марʼївка, Новознаменівка), Михайлів. (з селами Львівка, Шаврове), Некремен., Новоолександрів. (з селами Єлизаветівка, Зелене, Карпівка, Новий Кавказ, Новобахметьєве, Ново­пригоже), Очеретин. (з селами Голубівка, Громова Балка), Петрівську Другу (з селами Зелений Брід, Знаменівка, Микільське, Пасічне), Староварварів. (з с. Яковлівка) зараховано до Олександрів. селищ. громади (732,95 км², 12 738 осіб). О. знаходиться на р. Самара (притока Дні­пра), за 128 км від Донецька, 56 км від Кр­аматорська та 2 км від залізнич. ст. Золоті Пруди. Площа 4,17 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 4216 осіб (складає 86,7 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 3405 осіб; пере­важно українці. Засн. 1762 як село поміщика, генерала Д. Норова. 1782 споруджено церкву. Згодом О. ві­ді­йшла у власність під­полковника М. Бахметьєва. 1765–80, 1796–1835 — у складі Слобід.-Укр., від 1835 — Харків. губ.; 1780–96 — Харків. намісництва; від 1780 — Ізюм. пов. Тривалий період існувала Олександрів. волость. 1864 мешкали 502 особи. 1885 було 102 двори, проживала 491 особа; збирали 3 ярмарки на рік, на яких продавали зерно, худобу, ремісн. вироби тощо. 1896 від­крито земську школу, 1909 — однокласне змішане училище. За Всерос. пере­писом насел. 1897, проживали 879 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 — у складі Донец. губ.; 1923–30 — Артемів. (до 1924 — Бахмут.) округи; від 1932 — Донец. (1938–61 — Сталін.) обл.; 1962–65 — Красноармій., від 2020 — Кр­аматор. р-нів. 1923–62, 1965–2020 — райцентр. 1923 насел. становило 1,3 тис., 1959 — 1,8 тис., 1970 — 3,1 тис., 1979 — 4,3 тис. осіб. 1933 ви­дано перший номер г. «Ударна бригада» (1965–98 — «Радянський патріот», від­тоді — «Вісті Олександрівщини»). Жит. за­знали сталін. ре­пресій. Від 18 жовтня 1941 до 12 вересня 1943 — під нім. окупацією. Діяло під­пі­л­ля. 1960 через О. прокладено залізницю з Красноармійська в Лозову. Від 1965 — смт. 1969 утвор. Червоноармій. лісомеліорат. станцію з Олександрів. ділянкою. У 1970-х рр. збудовано хлібо-, молоко- та комбікорм. заводи і засн. рибгосп (у рус­лі Самари створ. кілька загат). В О. — професій. аграр. ліцей, 2 заг.-осв. школи, дитсадок, центр дит. та юнац. творчості, школа мистецтв; Будинок культури, б-ки для дорослих і дітей, музейна кімната; лікарня. 2014 освячено церкву Олександра Невського. Серед видат. уродженців — живописець А. Курін­ний.

Л. В. Борисевич, В. А. Лукʼянчиков

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю