Олександрівка

ОЛЕКСА́НДРІВКА — селище міського типу Кропивницького (до липня 2020 — Олександрівського) ра­йону Кірово­градської області. 2020 з Олександрів. (з селами Китайгород, Северинівка), Єлизавет­град. (з с. Плішки), Лісів. селищних і Бірків., Бовтис., Буквар. (з селами Роз­до­л­ля, Тарасівка), Веселів. (з селами Га­йове, Польове), Вищеверещаків. (з селами Бурякове, Любомирка, Настине), Голиків. (з с. Кримки), Івангород. (з с. Стримівка), Красносілків. (з с. Бандурове), Красносіл. (з с. Гутницька), Михайлів. (з с. Григорівка), Несватків., Під­ліснен., Родників. (з селами Липівка, Марʼянівка, Могилів Курінь, Ясинуватка), Ро­зумів. (з с. Миколаївка), Соснів. (з с. Нижчі Верещаки), Ставидлян. (з селами Світова Зірка, Хайнівка), Староосот. (з селами Іванівка, Нова Осота, Поселянівка), Триліс. (з с. Антонівка), Цвітнен. (з с. Ружичеве), Ясинів. (з селами Біляївка, Омельгород) сільс. рад Олександрів. р-ну утвор. Олександрів. громаду (1148,9 км²; див. також Єлизавет­градка і Лісове). О. знаходиться на р. Тясмин (притока Дні­пра), побл. межі з Черкас. обл., за 54 км від м. Кропивницький. Площа 6,025 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 11 100 осіб (складає 89,0 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 8199 осіб; пере­важно українці, є також росіяни, білоруси, євреї, вірмени, цигани та ін. Залізнична ст. Фундукліївка (від­крита 1853; на­звана на честь І. Фундуклія, якому у 19 ст. належала частина ниніш. с-ща). Досліджено памʼятки 11–10 та 6–4 ст. до н. е., ран­ньо­сло­вʼян. поселе­н­ня, могильник черняхів. культури. О. виникла в 1-й пол. 17 ст. У серед. 18 ст. збудовано церкву. У грамоті, ви­даній 1785 польс. королем Станіславом-Авґустом Понятовським власнику Ф. Пилявському, вперше згадується як містечко. 1793 О. ві­ді­йшла у власність рос. князю Г. Потьомкіну, який подарував її своєму родичу полковнику Ф. Бжозовському. Пізніше містечко разом з кріпаками при­дбали кілька поміщиків. 1797–1920, 1922–25 — у складі Київ., 1920–22 — Кременчуц. губ.; 1795–1923 — Чигирин. пов. Командир 27-ї кінно-артилер. роти, що дис­локувалася в О., під­полковник А. Єнтальцев був чл. Камʼян. управи Пд. товариства. За це він був засуджений до каторги у Сибіру. 1839 збудовано цукр. завод, а в серед. 19 ст. — тютюн. ф-ку, пивовар. і 2 цегел. заводи. У 1850-х рр. цукроварню було взято в оренду та реконстру­йовано торг. домом Яхненків–Симиренків. 1860 від­крито церк.-парафіял. школу. Від 1866 — волос. центр. 1886 був 201 двір, мешкали 1183 особи, діяли православ. храм і синагога. Здавна сформувалася значна євр. громада. За Всерос. пере­писом насел. 1897, з 4366 жит. м-ка євреї становили 74 %. На поч. 20 ст. працювали завод шипучих вод, пивовар., цегел. заводи, 8 вітряних і 5 кін­них млинів. 1905 граф М. Клейн­міхель заснував цукр. завод, що з пере­рвами працює донині. Під час воєн. дій 1918–20 влада неод­норазово змінювалася. 1923–30 — у складі Шевченків. (до 1927 — Черкас.) округи; 1932–39 — Київ., від 1939 — Кіровогр. обл.; 1930–35 — Камʼян., від 2020 — Кропивниц. р-нів. Від серед. 1920-х рр. — село, від 1957 — смт. 1923–30, 1935–2020 — райцентр. 1923 було 711 дворів, проживала 4131 особа. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (освячено памʼят. знак), за­знали сталін. ре­пресій. Від 5 серпня 1941 до 8 січня 1944 — під нім. окупацією. Від­ступаючи, рад. війська зруйнували цукр. завод, залізничну станцію, нафтобазу, лікарню, аптеку, 3 школи, багато житл. будинків, спалили маслозавод і млин. Памʼятним місцем є олександрів. «Бабин Яр», де нацисти масово роз­стрілювали мирних жит. (637 осіб, пере­важно євреїв). Є брат. могила воїнів-визволителів. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 956 олександрівців, з них 179 загинули (встановлено памʼятник). У 1970-х рр. побл. О. прокладено газо­провід «Союз». В О. — 3 заг.-осв. школи, дит. муз. школа, Будинок дит. творчості, ДЮСШ; Олександрівський крає­знавчий музей, 2 Будинки культури, клуб, 3 б-ки; центр. лікарня. Друкують г. «Вперед». Памʼятки архітектури: будинок магазину на вул. Незалежності України, № 72 (кін. 19 ст.), житл. будинки на вул. Незалежності України, № 29, 31, 39, 64, контора цукр. заводу на вул. Незалежності України, № 50 (усі — поч. 20 ст.). Є новозбудована Свято-Успен. церква. Діють проте­стант. громади, зокрема й адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. Встановлено 2 погру­д­дя Т. Шевченка, па­мʼятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, па­мʼятні знаки Героям Рад. Союзу Олександрівщини, «Автомобіль “ЗІС-5-В”» і на честь першої річниці Незалежності України. Серед видат. уродженців — інженер-кон­структор, льотчик Л. Мацієвич (від­крито погру­д­дя), фахівець у галузі косміч. радіотехніки В. Добровольський, фізики А. Федорченко, О. Чумак, економіст І. Бондар, літературо­знавці С. Барабаш, Л. Дорошко, агроном І. Шеремет; письмен­ники Г. Демченко, Я. Клименко; спів­ачка, нар. арт. РРФСР Б. Златогорова; громад.-політ. діяч О. Мельниченко; спортс­мен В. Рибалка (легка атлетика), тренер з пожежно-приклад. спорту В. Новгородченко; військовик Я. Тищенко. У 19 ст. тут кілька десятиліть жив і творив польс. письмен­ник М. Грабовський, в якого гостювали письмен­ники Т. Шевченко, П. Куліш, С. Гощинський, Т. Падура, Г. Ржевуський, Р. Під­березький, художники Н. Орда, Л. Жемчужников. На Олександрівщині П. Куліш написав деякі поет. твори, роз­почав роботу над першим укр. істор. романом «Чорна рада». З О. повʼязані життя та діяльність Героя Рад. Союзу І. Календюка.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю