Олександрівка

ОЛЕКСА́НДРІВКА  — селище міського типу Кропивницького (до липня 2020 — Олександрівського) району Кіровоградської області. 2020 з Олександрів. (з селами Китайгород, Северинівка), Єлизаветград. (з с. Плішки), Лісів. селищних і Бірків., Бовтис., Буквар. (з селами Роздолля, Тарасівка), Веселів. (з селами Гайове, Польове), Вищеверещаків. (з селами Бурякове, Любомирка, Настине), Голиків. (з с. Кримки), Івангород. (з с. Стримівка), Красносілків. (з с. Бандурове), Красносіл. (з с. Гутницька), Михайлів. (з с. Григорівка), Несватків., Підліснен., Родників. (з селами Липівка, Мар’янівка, Могилів Курінь, Ясинуватка), Розумів. (з с. Миколаївка), Соснів. (з с. Нижчі Верещаки), Ставидлян. (з селами Світова Зірка, Хайнівка), Староосот. (з селами Іванівка, Нова Осота, Поселянівка), Триліс. (з с. Антонівка), Цвітнен. (з с. Ружичеве), Ясинів. (з селами Біляївка, Омельгород) сільс. рад Олександрів. р-ну утвор. Олександрів. громаду (1148,9 км²; див. також Єлизаветградка і Лісове). О. знаходиться на р. Тясмин (притока Дніпра), побл. межі з Черкас. обл., за 54 км від м. Кропивницький. Площа 6,025 км². За переписом насел. 2001, проживали 11 100 осіб (складає 89,0 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 8199 осіб; переважно українці, є також росіяни, білоруси, євреї, вірмени, цигани та ін. Залізнична ст. Фундукліївка (відкрита 1853; названа на честь І. Фундуклія, якому у 19 ст. належала частина ниніш. с-ща). Досліджено пам’ятки 11–10 та 6–4 ст. до н. е., ранньо­сло­в’ян. поселення, могильник черняхів. культури. О. виникла в 1-й пол. 17 ст. У серед. 18 ст. збудовано церкву. У грамоті, виданій 1785 польс. королем Станіславом-Авґустом Понятовським власнику Ф. Пилявському, вперше згадується як містечко. 1793 О. відійшла у власність рос. князю Г. Потьомкіну, який подарував її своєму родичу полковнику Ф. Бжозовському. Пізніше містечко разом з кріпаками придбали кілька поміщиків. 1797–1920, 1922–25 — у складі Київ., 1920–22 — Кременчуц. губ.; 1795–1923 — Чигирин. пов. Командир 27-ї кінно-артилер. роти, що дислокувалася в О., підполковник А. Єнтальцев був чл. Кам’ян. управи Пд. товариства. За це він був засуджений до каторги у Сибіру. 1839 збудовано цукр. завод, а в серед. 19 ст. — тютюн. ф-ку, пивовар. і 2 цегел. заводи. У 1850-х рр. цукроварню було взято в оренду та реконструйовано торг. домом Яхненків–Симиренків. 1860 відкрито церк.-парафіял. школу. Від 1866 — волос. центр. 1886 був 201 двір, мешкали 1183 особи, діяли православ. храм і синагога. Здавна сформувалася значна євр. громада. За Всерос. переписом насел. 1897, з 4366 жит. м-ка євреї становили 74 %. На поч. 20 ст. працювали завод шипучих вод, пивовар., цегел. заводи, 8 вітряних і 5 кінних млинів. 1905 граф М. Клейн­міхель заснував цукр. завод, що з перервами працює донині. Під час воєн. дій 1918–20 влада неод­норазово змінювалася. 1923–30 — у складі Шевченків. (до 1927 — Черкас.) округи; 1932–39 — Київ., від 1939 — Кіровогр. обл.; 1930–35 — Кам’ян., від 2020 — Кропивниц. р-нів. Від серед. 1920-х рр. — село, від 1957 — смт. 1923–30, 1935–2020 — райцентр. 1923 було 711 дворів, проживала 4131 особа. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (освячено пам’ят. знак), зазнали сталін. репресій. Від 5 серпня 1941 до 8 січня 1944 — під нім. окупацією. Відступаючи, рад. війська зруйнували цукр. завод, залізничну станцію, нафтобазу, лікарню, аптеку, 3 школи, багато житл. будинків, спалили маслозавод і млин. Пам’ятним місцем є олександрів. «Бабин Яр», де нацисти масово розстрілювали мирних жит. (637 осіб, переважно євреїв). Є брат. могила воїнів-визволителів. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 956 олександрівців, з них 179 загинули (встановлено пам’ятник). У 1970-х рр. побл. О. прокладено газопровід «Союз». В О. — 3 заг.-осв. школи, дит. муз. школа, Будинок дит. творчості, ДЮСШ; Олександрівський краєзнавчий музей, 2 Будинки культури, клуб, 3 б-ки; центр. лікарня. Друкують г. «Вперед». Пам’ятки архітектури: будинок магазину на вул. Незалежності України, № 72 (кін. 19 ст.), житл. будинки на вул. Незалежності України, № 29, 31, 39, 64, контора цукр. заводу на вул. Незалежності України, № 50 (усі — поч. 20 ст.). Є новозбудована Свято-Успен. церква. Діють протестант. громади, зокрема й адвентистів сьомого дня, євангел. християн-баптистів. Встановлено 2 погруддя Т. Шевченка, па­м’ятник воїнам-землякам, які загинули під час 2-ї світової вій­ни, па­м’ятні знаки Героям Рад. Союзу Олександрівщини, «Автомобіль “ЗІС-5-В”» і на честь першої річниці Незалежності України. Серед видат. уродженців — інженер-конструктор, льотчик Л. Мацієвич (відкрито погруддя), фахівець у галузі косміч. радіотехніки В. Добровольський, фізики А. Федорченко, О. Чумак, економіст І. Бондар, літературознавці С. Барабаш, Л. Дорошко, агроном І. Шеремет; письменники Г. Демченко, Я. Клименко; співачка, нар. арт. РРФСР Б. Златогорова; громад.-політ. діяч О. Мельниченко; спортсмен В. Рибалка (легка атлетика), тренер з пожежно-приклад. спорту В. Новгородченко; військовик Я. Тищенко. У 19 ст. тут кілька десятиліть жив і творив польс. письменник М. Грабовський, в якого гостювали письменники Т. Шевченко, П. Куліш, С. Гощинський, Т. Падура, Г. Ржевуський, Р. Підберезький, художники Н. Орда, Л. Жемчужников. На Олександрівщині П. Куліш написав деякі поет. твори, розпочав роботу над першим укр. істор. романом «Чорна рада». З О. пов’язані життя та діяльність Героя Рад. Союзу І. Календюка.

Рекомендована література

1. Кузик Б. М., Білошапка В. В. У плині часу: Енциклопедія Олександрівщини. К., 2002;
   Google Scholar Internet
2. Вони ж. Олександрівський меридіан: люди, події, час. К., 2003;
   Google Scholar Internet
3. Білошапка В. В., Петренко І. Д. Голодомор 1932–1933: Олександрівський вимір. Кр., 2006.
   Google Scholar Internet

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю