Олександрівка

ОЛЕКСА́НДРІВКА (істор. назви: Арнаутівка, Арнаутка, Арнаутське) — селище міського типу Одеського району (до липня 2020 — Чорноморської міської ради обласного значення) Одеської області. Належить до Чорномор. громади (від 2020). Знаходиться на правому березі Сухого лиману, за 16 км від Одеси, 1 км від Чорноморська (до 2016 — Іллічівськ), побл. вантаж. залізнич. ст. Чорноморськ-Порт (відкрито 1958; від 1960-х рр. до 2017 — Іллічівськ). Площа 2,53 км². За переписом насел. 2001, проживали 5183 особи (складає 105,4 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 7583 особи; переважно українці. У 1950–60-х і 1980–90-х рр. неподалік О. та смт Великодолинське (нині центр громади Одес. р-ну) досліджено пам’ятку серед. періоду пізнього палеоліту Велика Акаржа. На олександрів. землях збереглося декілька давніх курганів, у одному з яких 1993 експедицією Одес. охорон. археол. центру на чолі з В. Бейлекчі виявлено понад 30 різночас. поховань. Найбагатше й найбільш раннє з них належить вождю племені усатівської культури, назва якої походить від с. Усатове Одес. р-ну (див. також усатівські пам’ят­ки). У цьому похованні знайдено глиняний посуд, мідну зброю (кинджали), металеві та кам’яні знаряддя праці, агат. й корал. намисто тощо (зберігаються в Одес. археол. музеї НАНУ). Під час розкопок у 1890-х рр. під керівництвом М. Цициліані виявлено залишки турец. оборон. споруд. 1791 тер. Буго-Дністров. межиріччя від Крим. ханства відійшла до складу Рос. імперії. До рос. завоювання ці землі фактично контролювала Єдисан. ногай. орда. 1778–85 знач. вплив тут мали козаки Дністров. Січі, 1789–93 — Чорномор. козац. війська. 1797 після розформування Одес. грец. дивізіону (відзначився у боях з турками) частина його воїнів оселилася в Одесі, інші разом з сім’я­ми — на місці ниніш. с-ща. 1798 у писем. джерелах вперше згадується поселення Арнаутівка, що від 1818 мало паралел. назву О. (1944 стала офіційною). Наприкінці 18 — на поч. 19 ст. у різних джерелах воно також фігурувало як: Олександрівська дача, Дача при урочищі Барабої, Грецьке село. 1802–1920 — у складі Херсон., 1920–25 — Одес. губ.; 1825–1923 — Одес. пов. Тривалий час Арнаутівка належала до Калаглій. волості. 1803–18 функціонував Одес. грец. піхот. батальйон. 1814 збудовано дерев’яний храм, а на його місці 1890 освячено кам’я­ну Свято-Успен. церкву (нині па­м’ят­ка архітектури місц. значення). У 1840-х рр. відкрито церк.-па­рафіял. школу. У селі працював рибний завод. 1886 були 52 двори, проживали 439 осіб; 1896 — відповідно 138 і 787. До Арнаутівки прилягали хутори Церковний (2 двори, 14 жит.) і Бугове (від 1927 — Іллічівський, від 1952 — смт, від 1973 — місто обл. значення Іллічівськ; 10 дворів, 26 жит., 3 рибних заводи). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1922 засн. с.-г. артіль «Винороб», на базі якої та комуни «Прогрес» 1926 почав діяти виноградар. радгосп ім. A. Трофимова (1936 збудовано винзавод; після 2-ї світової вій­ни — навчгосп ім. A. Трофимова, що 1959 був переданий Одес. с.-г. інституту як навч. госп-во). 1923–30 — у складі Одес. округи; від 1932 — Одес. обл. Жит. зазнали сталін. репресій. 1941 тут відбувалися кровопролитні оборонні бої на підступах до Одеси. У серпні–жовтні берегами Сухого лиману безпосередньо проходила лінія фронту. Від жовтня 1941 до 11 квітня 1944 — під румун. окупацією. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 135 воїнів-земляків, з них 55 загинули. На брат. могилі встановлено монумент воїнам-визволителям. Багато десятиліть О. входила до Овідіопол. р-ну: станом на 1947 Олександрів. сільс. раді було підпорядк. с-ще Іллічівка; 1973 — села Іллічівка (від 2016 — Ілічанка), Малодолинське, с-ще Нова Долина. Від 1977 — смт Іллічів. (від 2016 — Чорномор.) міської ради. У 1950–60-х рр. неподалік засн. Іллічівський морський торговельний порт і Іллічівський судноремонтний завод. 1979 мешкали 6130 осіб. Нині в О. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; поліклініка.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю