Олександрівка
Визначення і загальна характеристика
ОЛЕКСА́НДРІВКА (до 1861 — Чуйкове) — село Подільського (до 2020 — Ширяївського) району Одеської області. У травні 2020 Олександрів. сільс. раду (з селами Гребенюки, Григорівка, Концурове, Трудолюбівка, Флоринське) зараховано до Долин. сільс. громади. О. знаходиться на р. Великий Куяльник (впадає в Куяльницький лиман, бас. Чорного моря), за 133 км від Одеси та 18 км від смт Ширяєве. Площа 1,5 км2. За переписом насел. 2001, проживали 422 особи; переважно українці. Побл. Флоринського в кургані знайдено поховання людини з золотими прикрасами. Село засн. наприкінці 18 ст. як Чуйкове (від 1861 — сучасна назва). Пізніше надано статус м-ка. За часів Рос. імперії О. була волос. центром і входила до Ананьїв. пов. Херсон. губ. 1886 було 90 дворів, проживали 465 осіб. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 — у складі Одес. губ.; 1923–30 — Одес. округи; від 1932 — Одес. обл.; 1924–28 — Петровірів., 1928–35 — Жовтневого, 1935–62 та 1965–2020 — Ширяїв., 1962–65 — Ананьїв., від 2020 — Поділ. р-нів. 1923 з Олександрів. і Валегоцулів. волостей утвор. р-н з центром у м-ку Валегоцулове (нині с. Долинське). Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від поч. серпня 1941 до поч. квітня 1944 — під нім. і румун. окупацією. Станом на 1947 до Олександрів. сільс. ради належали с. Маркевичеве, хутори Гребенюки, Володимирівка, Федорівка, Флоринське; 1973 — села Григорівка, Федорівка, Флоринське, Червоний Яр. 1966 відкрито нар. університет с.-г. знань. Згідно з переписом УРСР 1989, чисельність наяв. насел. села становила 585 осіб. В О. — заг.-осв. школа; Будинок культури, б-ка; фельдшер. пункт. Пам’ятки архітектури місц. значення: садиба Гофмана (1843), Свято-Покров. церква (кін. 19 ст.). Серед видат. уродженців — педагог, академік АПНУ Ф. Арват і Герой Радянського Союзу І. Кондратенко.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
