Розмір шрифту

A

Олександрівськ

ОЛЕКСА́НДРІВСЬК (до 1961 — Олександрівка) — місто Луганського ра­йону (до липня 2020 — Луганської міськради) Луганської області. Знаходиться на р. Лугань (притока Сіверського Дінця), за 8 км від Луганська та 3 км від залізнич. ст. Мілова. Площа 7,63 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 7045 осіб (складає 91,2 % до 1989); станом на 1 січня 2014 — 6596 осіб; пере­важно українці та росіяни. У серед. 18 ст. на тер. сучас. міста виникло с. Олександрівка. Назва походить від імені власника — Олександра Юзбаша. 1791 освячено деревʼяну Свято-Вознесен. церкву (1840 на її місці збудовано ка­мʼяний храм, що зберігся донині). У 19 ст. Юзбаші замість дере­вʼяного звели цегл. маєток (після 2-ї світової вій­ни приміще­н­ня пере­дали під протитуберкульоз. диспансер, що діяв до 2008). У 1830-х рр. тут збудували паровий млин, винокур. і цегел. заводи. Водночас на цих землях заснували х. Трудовий, дещо згодом — поселе­н­ня німців-колоністів Катеринівка. У 2-й пол. 1910-х рр. в Олександрівці було бл. 200 дворів і проживали понад 1 тис. осіб. Тривалий час (до 1923) у складі Сло­вʼяносерб. пов. Катеринослав. губ. існувала Олександрів. волость. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 — село Донец. губ.; 1920–23 — Луган. пов.; 1923–30 — Луган. округи. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від 1938 — смт. До 1939 Олександрівка входила у приміс. зону Ворошилов­града (до 1935, 1958–70 та від 1990 — Луганськ). 1939–62 — райцентр. Від 17 липня 1942 до серед. лютого 1943 — під нім. окупацією. Олександрів. воїни-земляки Д. Остапенко та В. Терновий удостоєні зва­н­ня Героя Рад. Союзу. У парку Пере­моги на брат. могилі встановлено памʼятник воїнам-визволителям. Станом на 1947 до Олександрів. р-ну належали Олександрів. (з с-щами Дзержинське, Металіст, Тепличне та х. Катеринівка), Білів. (див. Біле), Лотиків. (див. Лотикове), Родаків. (див. Родакове), Юрʼїв. (див. Юрʼївка) селищні та Веселогір., Веселотарасів., Жовтен., Краснолуц., Мілов., Петрів., Раїв., Христів. сільс. ради. 1959 засн. електро­апарат. завод, 1964 — екс­пе­рим.-мех. завод з випуску дослід. машин. Від 1961 — місто з сучас. на­звою. Тоді ж у межі О. зараховано с-ще шахти «Луганська-1» (засн. у післявоєн. час) та Катеринівку. У рад. період також працював радгосп «Олександрів. овочева ф-ка». 1979 проживали 8068 осіб. На поч. 2010-х рр. діяли заг.-осв. та муз. школи, 2 дитсадки; Будинок культури, б-ка; лікарня. Від 2014 — під контролем сепаратистів т. зв. Луган. нар. республіки. 2020 Олександрів. міську раду з с-щами Зразкове (до 2016 — Дзержинське) та Тепличне адміністративно під­порядковано Луган. громаді Луган. р-ну, що не контролює укр. влада.

С. П. Павленко

Додаткові відомості

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2022
Том ЕСУ:
24
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
76679
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
149
сьогодні:
1
Бібліографічний опис:

Олександрівськ / С. П. Павленко // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-76679.

Oleksandrivsk / S. P. Pavlenko // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2022. – Available at: https://esu.com.ua/article-76679.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору