Олександрівськ
Визначення і загальна характеристика
ОЛЕКСА́НДРІВСЬК (до 1961 — Олександрівка) — місто Луганського району (до липня 2020 — Луганської міськради) Луганської області. Знаходиться на р. Лугань (притока Сіверського Дінця), за 8 км від Луганська та 3 км від залізнич. ст. Мілова. Площа 7,63 км2. За переписом насел. 2001, проживали 7045 осіб (складає 91,2 % до 1989); станом на 1 січня 2014 — 6596 осіб; переважно українці та росіяни. У серед. 18 ст. на тер. сучас. міста виникло с. Олександрівка. Назва походить від імені власника — Олександра Юзбаша. 1791 освячено деревʼяну Свято-Вознесен. церкву (1840 на її місці збудовано камʼяний храм, що зберігся донині). У 19 ст. Юзбаші замість деревʼяного звели цегл. маєток (після 2-ї світової війни приміщення передали під протитуберкульоз. диспансер, що діяв до 2008). У 1830-х рр. тут збудували паровий млин, винокур. і цегел. заводи. Водночас на цих землях заснували х. Трудовий, дещо згодом — поселення німців-колоністів Катеринівка. У 2-й пол. 1910-х рр. в Олександрівці було бл. 200 дворів і проживали понад 1 тис. осіб. Тривалий час (до 1923) у складі Словʼяносерб. пов. Катеринослав. губ. існувала Олександрів. волость. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 — село Донец. губ.; 1920–23 — Луган. пов.; 1923–30 — Луган. округи. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, зазнали сталін. репресій. Від 1938 — смт. До 1939 Олександрівка входила у приміс. зону Ворошиловграда (до 1935, 1958–70 та від 1990 — Луганськ). 1939–62 — райцентр. Від 17 липня 1942 до серед. лютого 1943 — під нім. окупацією. Олександрів. воїни-земляки Д. Остапенко та В. Терновий удостоєні звання Героя Рад. Союзу. У парку Перемоги на брат. могилі встановлено памʼятник воїнам-визволителям. Станом на 1947 до Олександрів. р-ну належали Олександрів. (з с-щами Дзержинське, Металіст, Тепличне та х. Катеринівка), Білів. (див. Біле), Лотиків. (див. Лотикове), Родаків. (див. Родакове), Юрʼїв. (див. Юрʼївка) селищні та Веселогір., Веселотарасів., Жовтен., Краснолуц., Мілов., Петрів., Раїв., Христів. сільс. ради. 1959 засн. електроапарат. завод, 1964 — експерим.-мех. завод з випуску дослід. машин. Від 1961 — місто з сучас. назвою. Тоді ж у межі О. зараховано с-ще шахти «Луганська-1» (засн. у післявоєн. час) та Катеринівку. У рад. період також працював радгосп «Олександрів. овочева ф-ка». 1979 проживали 8068 осіб. На поч. 2010-х рр. діяли заг.-осв. та муз. школи, 2 дитсадки; Будинок культури, б-ка; лікарня. Від 2014 — під контролем сепаратистів т. зв. Луган. нар. республіки. 2020 Олександрів. міську раду з с-щами Зразкове (до 2016 — Дзержинське) та Тепличне адміністративно підпорядковано Луган. громаді Луган. р-ну, що не контролює укр. влада.
С. П. Павленко
Додаткові відомості
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
