Олександрія

ОЛЕКСАНДРІ́Я — село Рівненського ра­йону Рівненської області. У лютому 2018 з Олександрій. (з селами Волошки, Нова Любомирка, Пухова, Свя­т­тя, Три Копці), Заборол. (з с. Боянівка) та Кустин. (з селами Решуцьк і Сергіївка) сільс. рад утвор. Олександрій. сільс. громаду, до якої у червні 2020 зараховано Новоукр. сільс. раду (з селами Козлин, Радиславка, Ремель). Нині її пл. становить 207,8 км²; 2021 мешкали 9769 осіб. О. знаходиться на р. Горинь (притока Припʼя­ті, бас. Дні­пра), за 16 км від Рівного. Пл. села 1,45 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 2397 осіб; станом на 1 лютого 2021 — 2922 особи; пере­важно українці. Є залізнич. зупин. пункт. Проходить автомобіл. шлях Городище–Сарни–Рівне–­Старокостянтинів. В околицях О. виявлено артефакти епохи ран­ньої бронзи. На тер. села зна­йдено рим. монети 2 ст. Вперше згадується у писем. джерелах 1518 як поселе­н­ня Першкова Арка, що ві­ді­йшло до володінь Рівнен. замку. Незабаром мало назви Першки, Першкове, Першків Міст. Після Люблін. унії 1569 — у складі Луцького пов. Волин. воєводства Речі Посполитої. На­прикінці 16 — на поч. 17 ст. завдяки клопотан­ню князя Костянтина Острозького на­дано міські права та пере­йменовано на честь його сина Олександра. Пізніше містечком володіли Конецпольські та Любомирські. 1629 проживали понад 2 тис. осіб. Від нападів ворогів, зокрема й татар. загонів, центр був захищений з 3-х сторін земляним валом (залишки збереглися донині), з Пд. — Горин­ню. Під час Визв. вій­ни під проводом Б. Хмельницького олександрійці разом з мешканцями навколиш. сіл утворили пов­стан. загін. Бо­йові дії, пере­ходи та постої польс. жовнірів, спустошливі напади татар, голод, епідемії при­звели до знач. зменше­н­ня кількості насел. За умовами Андрусів. пере­мирʼя 1667, О. залишилася у складі Польщі, а після її 2-го поділу 1793 ві­дій­шла Рос. імперії. 1793–96 — містечко Волин. намісництва; 1796–1920 — Волин. губ.; 1795–1920 — Рівнен. пов. 1810 для покраще­н­ня судноплавства на Горині збудовано однокамер. деревʼяний шлюз (діяв до 1857), під­йом. міст і греблю. Від 1861 — центр волості. 1864 від­крито церк.-парафіял. школу. У 2-й пол. 19 ст. побл. О. виникло кілька хуторів польс. і нім. колоністів. У м-ку працювали шкіряний, маслороб. і винокур. заводи, папірня. З олександрій. річк. при­стані щороку вирушало понад 100 плотів і дріб. суден з товарами. Були роз­винуті ремесла, зокрема шевство, кравецтво, бондарство, ковальство, пічництво, штукатурство, мулярство. Двічі на місяць від­бувалися базари, щорічно — 5 невеликих ярмарків, де торгували ремісн. виробами, с.-г. продукцією. У 1890-х рр. прокладено залізницю з Рівного до Сарн. Тоді ж збудовано 4 водяні млини, сукновальню, тартак. 1900 були 273 двори, мешкали 1496 осіб. З поч. 1-ї світової вій­ни 60 % чоловіків мобілізовано на фронт. Влітку 1915 побл. О. від­бувалися крово­пролитні бої між австро-нім. і рос. військами. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–39 — знову у складі Польщі (адміністративно О. належала до Кустин. ґміни Рівнен. пов. Волин. воєводства). У між­воєн. період більшість без­земел. мешканців м-ка за­ймалася ку­стар. промислами. Серед них були: теслярі, кравці, кошикарі, ковалі, пекарі, слюсарі, муляри, бляхарі, майстри з виготовле­н­ня возів. Частина людей працювала на сукновальні, тартаку поміщика Любомирського, на 3-х водяних млинах. Функціонували укр., польс. і євр. школи. 1922 старшокласники польс. школи В. Боровський (1940 ви­їхав у Німеч­чину, 1947 — США), Т. Семенюк, Т. Довгалюк (обидва 1939 були ре­пресовані рад. владою) організували молодь і почали проводити сходини, де ви­вчали гео­графію, історію України, укр. мову, приділяли увагу фіз. вправам та військ. ви­школу, формували власну бібліотеку. Вони стали засн. першого пласт. осередку на Волині. При олександрій. курені ім. І. Богуна вперше на Рівненщині закладено літ., драм. і столяр. гуртки, які потім набули знач. пошире­н­ня в ін. волин. селах і м-ках. Олександрій. провід­ники пласт. руху створили та видавали влас. ж. «СКОБ». У серпні 1927 в О. від­булася зу­стріч Волин. округи «Пласту», у якій прийняла участь делегація галиц. пластунів. Функціонував осередок організації «Сільроб». У вересні 1939 уві­йшли рад. війська. Від грудня того ж року — село Рівнен. обл. 1940–59 — райцентр. Від 1 липня 1941 до 31 січня 1944 — під нім. окупацією. 22 вересня 1942 у Святому лісі нацисти роз­стріляли бл. 1 тис. євреїв з О. та навколиш. сіл (встановлено па­мʼят. знак). На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 57 воїнів-земляків (від­крито памʼят. знак). Є брат. могила рад. воїнів-визволителів. Діяло рад. під­пі­л­ля. До 1950-х рр. вели боротьбу загони ОУН–УПА (насипано курган). Нині функціонує Олександрій. лісництво (3425,6 га) Рівнен. держлісгоспу. Охороняють заповід­ні ур­очища Олександрійська Дача (42 га), Соломка (220 га), памʼятку садо­во-парк. мистецтва Олександрій. парк (5 га). В О. — ліцей, дитсадок; Олександрій. обл. спеціаліз. мист. школа-інтернат, Будинок культури, б-ка; сільс. амбулаторія заг. практики сімей. медицини, Олександрій. лікарня, обл. центри комплекс. реабілітації інвалідів і соц.-психол. реабілітації дітей, дит. оздоров. табір «Екс­прес» під­приємства «Рокс-Львів», дит. заклад санатор. типу «Сигнал». 1969 засн. дит. духовий оркестр «Олександрія» (1977 отримав зва­н­ня «народний», нині «зразковий»; лау­реат між­народних фестивалів в Україні, Польщі, Німеч­чині, Чехії; кер. — засл. працівник культури України В. Вакулін). Здобули популярність жін. вокал. ансамбль «Криниченька», дит. вокал. ансамблі «Капітошка» та «Веселка», дит. танц. ансамбль «Dance time», драм. гурток «Мельпомена» та ін. Потреби вірян забезпечують Свято-Преображен. церква (1842, памʼятка архітектури місц. значе­н­ня), Космо-Даміанів. церква, громади євангел. християн-баптистів і християн віри євангельської. Від 1970 в О. працював лікарем письмен­ник С. Бабій; тут минули дит. і юнац. роки письмен­ниці І. Мельник.