Олексієнко Федір Іванович
ОЛЕКСІ́ЄНКО Федір Іванович (06. 02. 1898, с. Луб’янка, нині Бучанського р-ну Київської обл. — 12. 09. 1982, Київ) — майстер кераміки, педагог. Походив із роду гончарів. Від 1935 працював у київських експериментальних майстернях; від 1960 — у «Софійській гончарні» під керівництвом Н. Федорової (згодом Лабораторія архітектурно-художньої кераміки). Викладав практику в Київському училищі майстрів народного мистецтва (1935–39) та Київському училищі декоративно-прикладного мистецтва (1949–59). Автор декоративного посуду, химерних скульптур та свищиків (казк. птахи, тварини, персонажі нар. пісень і дум), для яких характерне багатство форм, різноманітність прийомів декорування. Захоплювався творчістю І. Гончара, це вилилося у створення образів мавп і чортів, своєрідно трактованих. У своїх роботах він залишався вірним традиціям народного мистецтва у плані статичності форми, простоти й невимушеності її вирішення, дотримувався усталених пластичних рішень. Як митець сформувався задовго до приходу в майстерню, але і від неї він отримав новий імпульс творчості: тут розвинулася його велика фантазія, іронія, гротеск. У роботах цього періоду, хоч і невеликих за розміром, з’являється своєрідна монументальність у плані цілісного узагальненого вирішення форми. Улюблені персонажі — образи мавп та чортів, яким він надавав людських рис (чеснот та вад), зооморфні — тури, бики, олені, барани, леви, коники, лосі, цапи, лисиці, птахи. Автор форм, які розписували художники О. Грядунова (тарілки), М. Муха (вази). Учасник багатьох виставок, зокрема кустарних у 1920-х рр., Декади укр. літ-ри і мистецтва у Москві (1936), а також зарубіжних від 1965. Твори зберігаються у НМУНДМ (181 робота) та ін. музеях України. Серед відомих учнів — В. Духота.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Птах. Красуня», «Рада чортів» (обидва — 1962), «Вовки-ковалі» (1965), «Друзі», «Гончар», «Мавпа-скрипаль», «Мавпа замислилась», «Лев», «Відпочинок» (усі — 1966), «Мавпа-гончар» (1967), «Веселі хлопці» (1968); тури — «Чорний тур» (1963), «Степовий тур», «Тур хвостатий» (обидва — 1966), «Тур-травень» (1967), «Тур-серпень» (1968), «Тур-химера» (1969), «Тур-диво» (1970-і рр.); таріль «Троїсті музики» (1972).
Рекомендована література
- Ф. Олексієнко. К., 1966;
- Данченко О. Образи народної фантазії // Мистецтво. 1996. № 4.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
