ОЛЕКСІ́ЇВКА — місто обласного значе­н­ня Бєлгородської області РФ, райцентр. Знаходиться на р. Тиха Сосна (притока Дону), за 180 км від обл. центру на укр. істор. землі Слобожанщина. Насел. 37 811 осіб (2020), пере­важно росіяни. Площа 34 км2. Засн. 1685 (за ін. даними — 1691) козаками із м. Богуслав (нині Київ. обл.) як слобода на Бєлгород. засіч. лінії, згодом сюди прибули пере­селенці й з ін. укр. земель (істор. назви мікрора­йонів сучас. міста — Борисівка, Фандіївка, Козубівка, Кургузівка, Гончарівка). 1691 зведено деревʼяну одно­престольну Олексіїв. церкву (звідси й назва слободи), 1721 на її місці — деревʼяну пʼятикупольну Микол. церкву, 1808 — це­гляну церкву Святої Трійці (ре­ставрована 2006), 1813 — св. Дмитра Чудотворця (збереглася), 1820 — Хрестовоздвижен. церкву, 1827 — церкву Успі­н­ня Пресвятої Богородиці (обидві ро­зі­брані в 1950-х рр.), 1888 — церкву св. Олександра Нев­ського (збереглася). Навколишні землі та кріпаки належали князям Черкаським, згодом — графам Шереметьєвим. О. входила до Бірючен. пов. Воронез. губ. 1820 від­крито церк.-парафіял. училище, 1915 — гімназію на 60 учнів. Під час пожежі 1826 вигоріло 370 дворів, внаслідок епідемій холери 1831, 1847, 1892 померли сотні жителів. 1833 збудовано першу в Рос. імперії олійню на кін­ній тязі, 1886 — на паровій тязі. З часом О. стала знач. центром із виробництва олії. За пере­писом 1897, у слободі проживало 13 600 осіб, пере­важно українці. Діяли 12 олієнь, 15 шкіряних заводів, 20 вітряних млинів, 5 церков. Проводили 4 ярмарки на рік. 1895 поруч із О. прокладено залізницю Харків–Купʼянськ–Балашов і від­крито однойм. залізничну станцію (нині у межах міста). 1918 О. деякий час входила до складу Української Держави геть­мана П. Скоропадського, згодом тут встановлено рад. владу. До поч. 1920-х рр. в околицях вели боротьбу пов­стан. селян. загони. За пере­писом 1926, українці становили 64,5 % мешканців. Під час політики українізації на укр. мову пере­ведено системи освіти і діловодства, видавали г. «Шлях ком­муни». З утвердже­н­ням влади Й. Cталіна на поч. 1930-х рр. українізацію згорнуто, найбільш актив. її діячів ре­пресовано. Від 1928 — райцентр Воронез., від 1954 — Бєлгород. обл. Від 1939 — смт, від 1954 — місто, від 1963 — місто обл. під­порядкува­н­ня. З О. повʼя­зані життя та діяльність рад. і парт. діяча А. Кириленка, лікаря-імунолога В. Фролова, поета Олекси Коваленка, спів­ака Д. Усатова, двічі Героя Рад. Союзу О. Головачова, Героїв Рад. Союзу М. Шапошникова й А. Кришталя.