Олексіївка
ОЛЕКСІ́ЇВКА — місто обласного значення Бєлгородської області РФ, райцентр. Знаходиться на р. Тиха Сосна (притока Дону), за 180 км від обл. центру на укр. істор. землі Слобожанщина. Насел. 37 811 осіб (2020), переважно росіяни. Площа 34 км2. Засн. 1685 (за ін. даними — 1691) козаками із м. Богуслав (нині Київ. обл.) як слобода на Бєлгород. засіч. лінії, згодом сюди прибули переселенці й з ін. укр. земель (істор. назви мікрорайонів сучас. міста — Борисівка, Фандіївка, Козубівка, Кургузівка, Гончарівка). 1691 зведено деревʼяну однопрестольну Олексіїв. церкву (звідси й назва слободи), 1721 на її місці — деревʼяну пʼятикупольну Микол. церкву, 1808 — цегляну церкву Святої Трійці (реставрована 2006), 1813 — св. Дмитра Чудотворця (збереглася), 1820 — Хрестовоздвижен. церкву, 1827 — церкву Успіння Пресвятої Богородиці (обидві розібрані в 1950-х рр.), 1888 — церкву св. Олександра Невського (збереглася). Навколишні землі та кріпаки належали князям Черкаським, згодом — графам Шереметьєвим. О. входила до Бірючен. пов. Воронез. губ. 1820 відкрито церк.-парафіял. училище, 1915 — гімназію на 60 учнів. Під час пожежі 1826 вигоріло 370 дворів, внаслідок епідемій холери 1831, 1847, 1892 померли сотні жителів. 1833 збудовано першу в Рос. імперії олійню на кінній тязі, 1886 — на паровій тязі. З часом О. стала знач. центром із виробництва олії. За переписом 1897, у слободі проживало 13 600 осіб, переважно українці. Діяли 12 олієнь, 15 шкіряних заводів, 20 вітряних млинів, 5 церков. Проводили 4 ярмарки на рік. 1895 поруч із О. прокладено залізницю Харків–Купʼянськ–Балашов і відкрито однойм. залізничну станцію (нині у межах міста). 1918 О. деякий час входила до складу Української Держави гетьмана П. Скоропадського, згодом тут встановлено рад. владу. До поч. 1920-х рр. в околицях вели боротьбу повстан. селян. загони. За переписом 1926, українці становили 64,5 % мешканців. Під час політики українізації на укр. мову переведено системи освіти і діловодства, видавали г. «Шлях коммуни». З утвердженням влади Й. Cталіна на поч. 1930-х рр. українізацію згорнуто, найбільш актив. її діячів репресовано. Від 1928 — райцентр Воронез., від 1954 — Бєлгород. обл. Від 1939 — смт, від 1954 — місто, від 1963 — місто обл. підпорядкування. З О. повʼязані життя та діяльність рад. і парт. діяча А. Кириленка, лікаря-імунолога В. Фролова, поета Олекси Коваленка, співака Д. Усатова, двічі Героя Рад. Союзу О. Головачова, Героїв Рад. Союзу М. Шапошникова й А. Кришталя.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
