Олемпіюк Геннадій Миколайович
ОЛЕМПІЮ́К Геннадій Миколайович (17. 04. 1950, м. Караґанда, Казахстан — 05. 10. 1995, Донецьк) — живописець. Батько В. Олемпіюк-Винникової. Член СХУ. Закін. Київський художній інститут (1978; майстерня О. Лопухова). Відтоді — учасник мистецьких виставок. Персон. — у Донецьку (1998, посмертна). Для творчості О. притаманні могутнє реаліст. бачення світу, сувора краса колориту, святк. витонченість, гладка поверхня полотен, «старовин.» колорит, у якому яскраві, світлі кольори ніби виростають із глибини темного, стриманого тла. Вагома частина мист. спадщини — міські пейзажі. У багатьох творах виражено протест проти абсурдності, несправедливості, зла. Роботи зберігаються у Донец. ХМ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- «Увертюра» (1976), «Автопортрет» (1978), «Сонце заходить», «Перехожа» (обидва — 1979), «Свято» (1980), «Юність Донбасу» (1981), «Старий терикон» (1983), «Інтернат. Батьківський день» (1987), «Марина», «Провінція» (обидва — 1988), «Старий з віником», «Сором’язливі», «На мотив Такубоку» (усі — 1989), «Торішній сніг», «Ветеран. 9 травня», «Дезертир», «Хода волхвів» (усі — 1990), «Благовіщення (Біблійний сюжет)», «Дощ», «Жовтень» (усі — 1992).
Рекомендована література
- Третьякова М. Люди самотні, як терикони (Творчість Г. Олемпіюка) // ОМ. 1998. № 2.