ОЛЕ́НІВКА — село Ніжинського (до липня 2020 — Борзнянського) ра­йону Чернігівської області. У червні 2018 Оленів. сільс. раду зараховано до Борзнян. міської громади. Село знаходиться на малій р. Оленівка, що неподалік впадає у Борзну (притока Дочі, бас. Дні­пра), за 116 км від обл. центру, 48 км від м. Ніжин, 7 км від м. Борзна та 20 км від залізнич. ст. Плиски. Площа 5 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 1409 осіб; станом на 2021 — 995 осіб; пере­важно українці. Памʼятки архео­логії: поселе­н­ня — 2 тис. до н. е. (за 1,5 км на Пн. Зх. від села); 26–15 ст. до н. е. (Оленівка-1; за 0,5 км на Сх. від села); 2 тис. до н. е., 16 ст. (Оленівка-2; за сх. околицею села); 2 тис. до н. е., 3–5 і 16–18 ст. (Липівка-1; за 2 км на Пд. Сх. від села); 3–4 ст. (Ховменецеве; в пд.-сх. частині села). О. вперше згадується 1654 у присяж. книгах Ніжин. та Білоцерків. полків як містечко, в якому містилася сотен­на канцелярія (147 козаків, 137 міщан). Згодом — село Борзнян. сотні Ніжин. полку. 1764–81, 1796–1802 — у складі Малорос., 1802–1925 — Черніг. губ.; 1781–96 — Черніг. намісництва; 1781–1923 — Борзнян. пов. Тривалий час село належало до Борзнян. волості. Неподалік родині Білозерських належав х. Мотронівка, що у 2-й пол. 19 ст. почали називати також Ган­ниною пустин­ню та Кулішівкою (нині у межах О.). На поч. 1847 на Борзнянщині пере­бував Т. Шевченко — на х. Кукуріківщина (нині с. Забілівщина Борзнян. громади) гостював у свого друга поета В. Забіли; в О. спо­стерігав за вінча­н­ням, а в Мотронівці виконував роль боярина на весіл­лі П. Куліша і Ганни Барвінок (справж. — О. Білозерська). У травні 1861 через О. везли з С.-Пе­тербурга до Києва домовину з тілом Кобзаря, тоді багато мешканців зібралися на панахиду (цю подію змалював художник Г. Честахівський). По­друж­жя Кулішів у Мотронівці оселилося остаточно 1883, а після смерті були й поховані (нині їхні могили, а також культур. діяча В. Білозерського, — памʼятки історії; див. «Ган­нина пустинь» Чернігівський обласний історико-меморіальний музей-заповід­ник П. Куліша та Куліше­знавство). Тут П. Куліш працював над новою редакцією роману «Чорна рада» (опубліковано 1857 у С.-Пе­тербурзі) та 3-томною пр. «Отпадение Малоросии от Польши (1340–1654)» (Мос­ква, 1888–89), пере­кладав твори В. Шек­спіра, Й. Ґете, Дж. Байрона. 1866 в О. було 259 дворів, проживали 2163 особи; 1885 — від­повід­но 331 і 1689. У 1880-х рр. діяли 4 вітряних млини. На поч. 20 ст. були 2 церкви (зведені на місці давніших храмів) — Симеонівська (1889; у 1930 зруйнована за наказом парт. кер-ва) та Свято-Вознесенська (1901; згоріла після потрапля­н­ня бомби у вересні 1941; нині є однойм. парафія). Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — село Конотоп. округи; від 1932 — Черніг. обл.; 1923–62, 1965–2020 — Борзнян., 1962–65 — Бахмац., від 2020 — Ніжин. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33, за­знали сталін. ре­пресій. Від серед. вересня 1941 — під нім. окупацією. Діяло під­пі­л­ля. 7–12 вересня 1943 тут точилися важкі бої. Є брат. могила рад. воїнів-визволителів. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 750 воїнів-земляків, з них 390 загинули (встановлено памʼят. знак). У повоєн. період діяв колгосп, за яким було закріплено 7964 га с.-г. угідь, з них 4044 га орної землі; тут вирощували зерн. культури, картоплю, цукр. буряки, льон, коноплі, овочі, роз­водили велику рогату худобу, свиней, баранів. 1988 мешкали 1912 осіб. Нині працюють с.-г. ТОВи «Агро-Регіон Борзна» та «СВІТ-Агро», фермер. госп-во «Дружба Стара». В О. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; фельд­шер. пункт. Серед видат. уродженців — пере­кладач, письмен­ник О. Плющ. З дит. років тут часто бував держ. діяч, Герой України І. Плющ (встановлено памʼят. знак).