Олеськ

Визначення і загальна характеристика

ОЛЕ́СЬК  — село Ковельського (до липня 2020 — Любомльського) району Волинської області. У квітні 2017 Олес. сільс. раду з с. Глинянка зараховано до Вишнів. сільс. громади. О. знаходиться на р. Неретва (притока Західного Бугу), за 90 км від обл. центру, 60 км від м. Ковель, 30 км від м. Володимир і 18 км від м. Любомль. Площа 4,38 км². За переписом насел. 2001, проживали 856 осіб; станом на 1 січня 2021 — 779 осіб; переважно українці. В урочищі Венжикове знайдено знаряддя кам’яної доби. Тут обстежено давньорус. городище, оточене потрій. валом і ровами. У минулому ці землі входили до складу Київ. Русі, Волин., а потім — Галиц.-Волин. князівств; від 1340-х рр. — до Великого князівства Литовського, після Люблін. унії 1569 — до Польщі. О. вперше згадується у писем. джерелах 1453. У поборових книгах 1510 зафіксовано існування церкви. Тривалий час село належало до Любомл. староства. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. За Андрусів. перемир’ям 1667 та за умовами «Вічного миру» 1686 О. залишився у складі Польщі, після її 3-го поділу 1795 віді­йшов до Рос. імперії. Відтоді до 1920 — у складі Володимир-Волин. пов. Волин. губ. 1765 зведено Михайлів. церкву. Від 1840-х рр. — волос. центр. 1869 відкрито однокласне нар. училище. 1885 були 192 двори, проживали 1450 осіб; 1906 — відповідно 234 і 1510. Під час 1-ї світової вій­ни О. перебував у зоні бойових дій. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. За Ризьким мирним договором 1921 О. відійшов до Польщі. 1921–39 — центр ґміни Володимир. пов. Волин. воєводства. 1921 — 238 дворів, 1166 мешканців (українців — 1111, поляків — 26, євреїв — 29); 1939 — відповідно 300 і 1880. У вересні 1939 увійшли рад. війська. Від 1939 — у складі Волин. обл.; 1940–45 — Верб., 1946–57 — Оваднів., 1958–2020 — Любомл., від 2020 — Ковел. р-нів. Від червня 1941 до 18 липня 1944 — під нім. окупацією. Встановлено обеліск Слави на честь воїнів-земляків, які загинули на фронтах 2-ї світової вій­ни. Жит. зазнали сталін. репресій. До серед. 1950-х рр. вело боротьбу підпілля ОУН–УПА. 1962 — 364 двори, 1221 жит. Нині в О. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; лікар. амбулаторія. Пам’ятки архітектури місц. значення — Святодухів. церква (1889). Серед видат. уродженців — лікар-хірург В. Марчук.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю