Олеша

Визначення і загальна характеристика

ОЛЕ́ША — село Івано-Франківського (до липня 2020 — Тлумацького) ра­йону Івано-Франківської області. У квітні 2017 з Олешан. (під­порядк. с. Соколівка), Будзин. (села Мостище, Одаїв, Суходіл), Делів. (с. Луг), Долин. і Озерян сільс. рад утвор. Олешан. сільс. громаду (92,51 км², 5560 осіб), до якої у червні 2020 зараховано Живачів., Ісаків., Петрів. (с. Сокирчин) і Під­вербців. сільс. ради (нині 155,2 км², 8928 осіб). О. знаходиться в межах Олешан. височини (250–330 м), за 4 км від правого берега Дністра, 42 км від Івано-Франківська, 16 км від м. Тлумач і 34 км від залізнич. ст. Годи-Турка. З 3-х сторін село оточують ліси (758 га; осн. породи: граб і дуб). Тут протікає мала без­імен­на річка. Є озеро карст. походже­н­ня Кулинюків Вертіб. Пл. села 25,5 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 1925 осіб; станом 1 січня 2021 — 1555 осіб; пере­важно українці. На тер. села зна­йдено скарб бронз. знарядь праці доби пізньої бронзи. Обстежено поселе­н­ня Олеша-1 (пізнього палеоліту, ур­очище Товтри), Олеша-2, Олеша-3 (обидва — давньорус. часу, ур­очище Лози), Олеша-5 (пізнього палеоліту та мезоліту, ур­очище Чигор), Олеша-6 (голігр. культури, ур­очище Чигор-Шкуратка), курган Олеша-4 (неви­значеного часу, ур­очище Пшенична Гора). Вперше згадується у Галиц.-Волин. літописі 1219. У 1387 О. ві­ді­йшла до Польщі. Місц. селяни разом з жит. навколиш. сіл під проводом полковника Я. Поповича з Тлумача і сотника О. Чевадського з О. брали участь у Визв. вій­ні на чолі з Б. Хмельницьким. Після 1-го поділу Польщі 1772 О. ві­ді­йшла до Австрії (від 1867 — Австро-Угорщина). 1854–1940 — у складі Тлумац. пов. 1900 мешкали 3505 осіб. Під час 1-ї світової вій­ни від­бувалися бої між рос. і австро-угор. військами. Після роз­паду Австро-Угорщини 1918 — під владою ЗУНР. 1919–39 — знову у складі Польщі; адміністративно належала до Станіслав. воєводства. О. була центром ґміни. Діяли осередки багатьох укр. т-в. 1934 проживала 5381 особа. Від вересня 1939 — під рад. владою. Від­тоді — у складі Станіслав. (від 1962 — Івано-Фр.) обл. 1940 з ґмін Тлумач, Нижнів, Олеша й Олешів утвор. Тлумац. р-н. Від липня 1941 до березня 1944 — під нім. окупацією. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. До серед. 1950-х рр. вели збройну боротьбу загони ОУН–УПА. 1962–66 — у складі Городенків., від 2020 — Івано-Фр. р-нів. Корисні копалини: гіпси (є основою для виробництва буд. сумішей франц. фірми «Сен Гобен»), вапняки, глини та су­глинки. В О. — ліцей, дитсадок; Нар. дім, б-ка; лікар. амбулаторія. Функціонує нар. вокал. колектив «Олешансь­кі візерунки». Діють греко-катол., православна та проте­стант. громади. У центрі села встановлено 2 памʼятники — воїнам-землякам, які загинули на фронтах 2-ї світової вій­ни, та олешанцям, які загинули за волю України. В Братовому лісі є 2 памʼятні хрести в місцях похова­н­ня воїнів ОУН–УПА. Від­новлено памʼят. хрест на честь скасува­н­ня панщини на зх.-укр. землях. Серед видат. уродженців — лікар-кардіолог Ю. Ґной.

Літ.: Батіг М. Крізь гомін віків: роз­повідь про долю покутського села Олеша, людей, котрі жили і живуть у ньому. Тлумач, 1996.

Я. С. Головатий, О. С. Дивнич, Я. Д. Семенів

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю