Олешки
ОЛЕ́ШКИ (1928–56 — Цюрупинське, 1956–2016 — Цюрупинськ) — місто Херсонського (до липня 2020 року — Олешківського) району Херсонської області. У червні 2020 року з Олешківської міської ради (підпорядковувалися два села — Пойма, що до 2016 року також мало назву Цюрупинськ, і Саги) та Козачелагерської (село Кринки; див. Козачі Лагері), Костогризівської (село Поди), Підстепненської (село Піщанівка), Раденської (село Челбурда), Солонцівської (село Підлісне) сільських рад утворено Олешківську громаду (799,2 км2, 38 313 осіб).
Місто розташоване неподалік правого берега Дніпра (на лівому березі — Херсон), за 9 км від залізничної станції Олешки (до 2017 року — Цюрупинськ) у селі Пойма. Протікають річка Кінка та її рукав Перебійна і притока Чайка (входять до Національного парку «Нижньодніпровські плавні»), є багато озер, зокрема Домаха, Олексіївський Лиман, Голубів Лиман, Бурякове, Полякове, Кругле, Кардашинський Лиман. На сході від міста — Національний парк «Олешківські піски». Охороняють заповідне урочище Олешківський сосновий бір. Площа міста 60,5 км2.
За переписом населення 2001 року проживали 24 123 особи (складає 97,4 % від рівня 1989 року): українців — 78,4 %, росіян — 18,4 %, білорусів — 0,8 %, ромів — 0,5 %; станом на 1 січня 2021 року — 24 383 особи.
Історичні місцевості: Житлоселище, Аметист, Олімпійський, Хуторище, Слобідка, Лісгосп, Рибгосп. На території міста знайдені камʼяні ливарні форми пізнього бронзового віку. Тут було давньоруське місто Олешшя, що згадується в Іпатіївському літописі. Воно було опорним пунктом Русі на Нижньому Подніпровʼї, одним з важливих центрів рибальського промислу та значним портом. У 1330–1340-х роках на місці Олешшя існувала генуезька торговельна факторія. Після зруйнування Чортомлицької Січі частина запорожців на чолі з отаманом Я. Богушем перейшла до пониззя Дніпра і близько 1711 року на землях, підвладних Кримському ханству, в урочищі Олешки заснувала Олешківську Січ (1728 року ліквідовано; нині памʼятка історії та археології національного значення). З нею повʼязана діяльність гетьмана П. Орлика, кошових отаманів К. Гордієнка й І. Малашевича. Від 1991 року тут проводила розкопки експедиція «Січі Запорозькі» під керівництвом Д. Телегіна.
Інтенсивне заселення території сучасного міста почалося від 1783 року після приєднання Криму і Північної Таврії до Російської імперії. 1784 року поблизу урочища Олешки 50 родин державних селян заснували поселення з однойменною назвою. 1784–1796 роки — у складі Таврійської області; 1796–1802 роки — Новоросійської, 1802–1918 роки — Таврійської, 1918–1920 роки — Херсонської, 1921–1922 роки — Миколаївської, 1922–1925 роки — Одеської губернії. До 1802 року паралельно називали Дніпровськом. У тому ж році надано статус містечка, 1854 року — міста. 802–1923 — центр Дніпровського пов. 1832 було 430 дворів, проживали 2,9 тис. осіб. У 19 ст. сформувалася значна єврейська громада. За Всеросійським переписом населення 1897, мешкали 8999 осіб, з них 744 євреї.
На початку 20 ст. в місті діяли дво- та чотирикласне училища, жіноча прогімназія, кілька початкових шкіл, бібліотека, працювали друкарня, кустарні майстерні, олійниця, невелике підприємство з виготовлення шипучих вод, паровий і тринадцять вітряних млинів. Напередодні першої світової війни в Олешках проживали 9 100 осіб. Під час воєнних дій 1918–1920 влада неодноразово змінювалася. У 1918 засновано «Известия Совета рабочих, солдатских и крестьянских депутатов Днепровского уезда» (нині «Вісник Олешшя»). 1923–1930 — у складі Херсонської округи; 1932–1937 — Одеської, 1937–1944 — Миколаївської, від 1944 — Херсонської області; від 2020 — Херсонського району. 1923–1962, 1965–2020 — районний центр. Від 1920-х — село, від 1938 — селище міського типу, від 1956 — знову місто (1962–1964 мало обласне підпорядкування). У 1926 для розробки засобів освоєння нижньодніпровських пісків відкрито меліоративну станцію, що пізніше була реорганізована в Нижньодніпровську науково-дослідну станцію заліснення пісків і виноградарства на пісках (нині «Степовий» імені В. Виноградова — філія Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації).
У 1928 Олешки перейменували на честь більшовицького діяча Олександра Цюрупи, який тут народився (2016 повернуто історичну назву). Жителі зазнали сталінських репресій. Від 10 вересня 1941 до 4 листопада 1943 — під німецькою окупацією. У нацистських документах населений пункт фігурував як Олешки. 1 вересня 1942 з Голопристанського, Скадовського і Цюрупинського районів сформовано Олешківський ґебіт генеральної округи «Крим» райхскомісаріату «Україна». Після звільнення міста бої за дніпровські плацдарми точилися до 20 грудня 1943. На фронтах другої світової війни воювали 1 600 воїнів-земляків.
Від 24 лютого 2022 місто перебуває під окупацією РФ. Наступного дня російським військам вдалося взяти під контроль Антонівський міст і увійти в Херсон. 8 березня в О. відбувся багатолюдний мітинг на підтримку України.
У місті є Херсонський целюлозно-паперовий комбінат, завод металевих виробів, швейна фабрика, маслоробний і виноробний заводи, рибне господарство Херсонського рибокомбінату. В Олешках працюють професійний ліцей, чотири загальноосвітні школи, пʼять дитячих садків, три інтернати; дитяча музична школа, Центр дитячої та юнацької творчості, дитячо-юнацька спортивна школа, станція юних техніків; Олешківський краєзнавчий музей, Центр культури та дозвілля, чотири бібліотеки; лікарня. Є пʼять готелів, сім парків і зон відпочинку.
У місті діють пʼять православних парафій, католицька парафія святого Антонія, шість протестантських громад, юдейська громада хасидів і мусульманська громада. Встановлено погруддя Т. Шевченка, памʼятник і памʼятний знак на честь радянських воїнів-визволителів, памʼятні знаки воїнам-афганцям і «Тризуб». Збереглися будівлі синагоги та гімназії, в якій навчалися письменники Іван Дніпровський, М. Куліш (є погруддя). Серед видатних уродженців — мікробіолог, чл.-кор. НАНУ Г. Іутинська, лікар-терапевт, інфекціоніст Л. Зільберберґ, лікар-стоматолог Р. Синицин, фізіолог О. Фельдман, фармаколог С. Южаков, хімік І. Коренман, конструктор систем косміч. кораблів Л. Балашов; письменники К. Кудієвський, В. Куліш, поет О. Олексюк, поет, художник Ю. Михайлів; колекціонер, меценат П. Дзякович; скульптори Н. Круглякова-Невель, В. Федорович, А. Шаталов, художниця наїв. мистецтва П. Райко, майстриня худож. кераміки та фарфору Г. Головіна, художниця декор.-ужиткового мистецтва Л. Ільїнська; спортсмени В. Кравченко (легка атлетика), С. Кудря (кульова стрільба з пістолета), І. Сотников (веслування на байдарках та каное); Герой Радянського Союзу П. Литвинов (є погруддя). З О. повʼязані життя та діяльність фахівця у галузі електротехніки 19 ст. Ф. Піроцького, фахівця у галузі лісівництва й агролісомеліорації, дійсний член ВАСГНІЛ В. Виноградова, промисловця С. Вайханського. В олешківській школі навчався актор, кінорежисер, нар. арт. СРСР Є. Матвєєв.
Рекомендована література
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
