Олешки

ОЛЕ́ШКИ (1928–56 — Цюрупинське, 1956–2016 — Цюрупинськ) — місто Херсонського (до липня 2020 року — Олешківського) району Херсонської області. У червні 2020 року з Олешківської міської ради (підпорядковувалися два села — Пойма, що до 2016 року також мало назву Цюрупинськ, і Саги) та Козачелагерської (село Кринки; див. Козачі Лагері), Костогризівської (село Поди), Підстепненської (село Піщанівка), Раденської (село Челбурда), Солонцівської (село Підлісне) сільських рад утворено Олешківську громаду (799,2 км², 38 313 осіб).

Місто розташоване неподалік правого берега Дніпра (на лівому березі — Херсон), за 9 км від залізничної станції Олешки (до 2017 року — Цюрупинськ) у селі Пойма. Протікають річка Кінка та її рукав Перебійна і притока Чайка (входять до Національного парку «Нижньодніпровські плавні»), є багато озер, зокрема Домаха, Олексіївський Лиман, Голубів Лиман, Бурякове, Полякове, Кругле, Кардашинський Лиман. На сході від міста — Національний парк «Олешківські піски». Охороняють заповідне урочище Олешківський сосновий бір. Площа міста 60,5 км².

За переписом населення 2001 року проживали 24 123 особи (складає 97,4 % від рівня 1989 року): українців — 78,4 %, росіян — 18,4 %, білорусів — 0,8 %, ромів — 0,5 %; станом на 1 січня 2021 року — 24 383 особи.

Історичні місцевості: Житлоселище, Аметист, Олімпійський, Хуторище, Слобідка, Лісгосп, Рибгосп. На території міста знайдені кам’яні ливарні форми пізнього бронзового віку. Тут було давньоруське місто Олешшя, що згадується в Іпатіївському літописі. Воно було опорним пунктом Русі на Нижньому Подніпров’ї, одним з важливих центрів рибальського промислу та значним портом. У 1330–1340-х роках на місці Олешшя існувала генуезька торговельна факторія. Після зруйнування Чортомлицької Січі частина запорожців на чолі з отаманом Я. Богушем перейшла до пониззя Дніпра і близько 1711 року на землях, підвладних Кримському ханству, в урочищі Олешки заснувала Олешківську Січ (1728 року ліквідовано; нині пам’ятка історії та археології національного значення). З нею пов’язана діяльність гетьмана П. Орлика, кошових отаманів К. Гордієнка й І. Малашевича. Від 1991 року тут проводила розкопки експедиція «Січі Запорозькі» під керівництвом Д. Телегіна.

Інтенсивне заселення території сучасного міста почалося від 1783 року після приєднання Криму і Північної Таврії до Російської імперії. 1784 року поблизу урочища Олешки 50 родин державних селян заснували поселення з однойменною назвою. 1784–1796 роки — у складі Таврійської області; 1796–1802 роки — Новоросійської, 1802–1918 роки — Таврійської, 1918–1920 роки — Херсонської, 1921–1922 роки — Миколаївської, 1922–1925 роки — Одеської губернії. До 1802 року паралельно називали Дніпровськом. У тому ж році надано статус містечка, 1854 року — міста. 802–1923 — центр Дніпровського пов. 1832 було 430 дворів, проживали 2,9 тис. осіб. У 19 ст. сформувалася значна єврейська громада. За Всеросійським переписом населення 1897, мешкали 8999 осіб, з них 744 євреї.

На початку 20 ст. в місті діяли дво- та чотирикласне училища, жіноча прогімназія, кілька початкових шкіл, бібліотека, працювали друкарня, кустарні майстерні, олійниця, невелике підприємство з виготовлення шипучих вод, паровий і тринадцять вітряних млинів. Напередодні першої світової війни в Олешках проживали 9 100 осіб. Під час воєнних дій 1918–1920 влада неодноразово змінювалася. У 1918 засновано «Известия Совета рабочих, солдатских и крестьянских депутатов Днепровского уезда» (нині «Вісник Олешшя»). 1923–1930 — у складі Херсонської округи; 1932–1937 — Одеської, 1937–1944 — Миколаївської, від 1944 — Херсонської області; від 2020 — Херсонського району. 1923–1962, 1965–2020 — районний центр. Від 1920-х — село, від 1938 — селище міського типу, від 1956 — знову місто (1962–1964 мало обласне підпорядкування). У 1926 для розробки засобів освоєння нижньодніпровських пісків відкрито меліоративну станцію, що пізніше була реорганізована в Нижньодніпровську науково-дослідну станцію заліснення пісків і виноградарства на пісках (нині «Степовий» імені В. Виноградова — філія Українського науково-дослідного інституту лісового господарства та агролісомеліорації).

У 1928 Олешки перейменували на честь більшовицького діяча Олександра Цюрупи, який тут народився (2016 повернуто історичну назву). Жителі зазнали сталінських репресій. Від 10 вересня 1941 до 4 листопада 1943 — під німецькою окупацією. У нацистських документах населений пункт фігурував як Олешки. 1 вересня 1942 з Голопристанського, Скадовського і Цюрупинського районів сформовано Олешківський ґебіт генеральної округи «Крим» райхскомісаріату «Україна». Після звільнення міста бої за дніпровські плацдарми точилися до 20 грудня 1943. На фронтах другої світової війни воювали 1 600 воїнів-земляків.

Від 24 лютого 2022 місто перебуває під окупацією РФ. Наступного дня російським військам вдалося взяти під контроль Антонівський міст і увійти в Херсон. 8 березня в О. відбувся багатолюдний мітинг на підтримку України.

У місті є Херсонський целюлозно-паперовий комбінат, завод металевих виробів, швейна фабрика, маслоробний і виноробний заводи, рибне господарство Херсонського рибокомбінату. В Олешках працюють професійний ліцей, чотири загальноосвітні школи, п’ять дитячих садків, три інтернати; дитяча музична школа, Центр дитячої та юнацької творчості, дитячо-юнацька спортивна школа, станція юних техніків; Олешківський краєзнавчий музей, Центр культури та дозвілля, чотири бібліотеки; лікарня. Є п’ять готелів, сім парків і зон відпочинку.

У місті діють п’ять православних парафій, католицька парафія святого Антонія, шість протестантських громад, юдейська громада хасидів і мусульманська громада. Встановлено погруддя Т. Шевченка, пам’ятник і пам’ятний знак на честь радянських воїнів-визволителів, пам’ятні знаки воїнам-афганцям і «Тризуб». Збереглися будівлі синагоги та гімназії, в якій навчалися письменники Іван Дніпровський, М. Куліш (є погруддя). Серед видатних уродженців — мікробіолог, чл.-кор. НАНУ Г. Іутинська, лікар-терапевт, інфекціоніст Л. Зільберберґ, лікар-стоматолог Р. Синицин, фізіолог О. Фельдман, фармаколог С. Южаков, хімік І. Коренман, конструктор систем косміч. кораблів Л. Балашов; письменники К. Кудієвський, В. Куліш, поет О. Олексюк, поет, художник Ю. Михайлів; колекціонер, меценат П. Дзякович; скульптори Н. Круглякова-Невель, В. Федорович, А. Шаталов, художниця наїв. мистецтва П. Райко, майстриня худож. кераміки та фарфору Г. Головіна, художниця декор.-ужиткового мистецтва Л. Ільїнська; спортсмени В. Кравченко (легка атлетика), С. Кудря (кульова стрільба з пістолета), І. Сотников (веслування на байдарках та каное); Герой Радянського Союзу П. Литвинов (є погруддя). З О. пов’язані життя та діяльність фахівця у галузі електротехніки 19 ст. Ф. Піроцького, фахівця у галузі лісівництва й агролісомеліорації, дійсний член ВАСГНІЛ В. Виноградова, промисловця С. Вайханського. В олешківській школі навчався актор, кінорежисер, нар. арт. СРСР Є. Матвєєв.