Олика

ОЛИ́КА — селище міського типу Луцького (до 2020 — Ківерцівського) ра­йону Волинської області. Має статус істор. насел. місця (від 2001). У червні 2020 Олиц. селищну (з селами Личани та Метельне), Дідичів. (з селами Горянівка, Залісоче, Хромʼяків), Дернів. (з селами Котів, Мощаниця, Путилівка, Ставок), Жорнищен. (з селами Носовичі, Чемерин), Покащів. (з с. Одеради) сільс. ради зараховано до Олиц. громади (270 км², 11 810 осіб). О. знаходиться неподалік межі з Рівнен. обл., у місці впаді­н­ня р. Осенище (Оселиця) в Путилівку (притока Горині, бас. Припʼяті), за 53 км від м. Дубно, 41 км від Луцька, 9 км від залізнич. ст. Олика (у с. Дерно) та 6 км від автомагістралі Устилуг–Луцьк–Рівне. Площа 4,91 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 3255 осіб (складає 87,0 % до 1989); станом на 1 січня 2022 — 3032 особи; пере­важно українці. На сх. околиці колиш. олиц. перед­містя Дворець виявлено енео­літ. памʼятку (4–3 тис. до н. е.). Ще одним матеріал. свідче­н­ням ран­ньої історії О. є ур­очище Кемпа роз­міром бл. 350 × 170 м побл. перед­містя Турчин. Раніше ця тер. мала виконувати оборон­ні функції, а нині — красивий ландшафт з багатовік. дубами. У минулому ці землі входили до складу Київ. Русі, Волин., а потім — Галицько-Волин. князівств; від 1340-х рр. — до Великого князівства Литовського, після Люблін. унії від 1569 до 1795 та 1921–39 — до Польщі. О. вперше згадується в Іпатіїв. літописі 1149. У культур. шарі середмістя (Місто) на глиб. бл. 6 м виявлено давні деревʼяні кон­струкції з товстих колод. Від серед. 15 ст. О. належала великим геть­манам Великого князівства Литовського. Перший з них — П. Янович-Монтигердович (Білий) — став фундатором парафіял. костелу Петра і Павла (після 1450) — най­старішої на Волині памʼятки латин. культової архітектури. Потім О. пере­йшла геть­ману С. Згерському (Кішка), а 1513 — князям Радзивіл­лам, що за­ймали найвищі уряд. та військ. посади, а одна з гілок цього роду протягом 4-х століть утримувала тут свою резиденцію (оцінюючи ці факти, за ріше­н­ням найвищого керівництва України у 2-й пол. 2010-х рр. почали формувати істор.-культур. та турист. центр). 1511 польс. король Сиґізмунд І унормував проведе­н­ня олиц. базарів, що тривалий час були досить популярними далеко за ме­жами О. Тут пере­хрещувалися 2 важливих торг. шляхи — т. зв. Королівський (транс­континентальний із Європи через Київ в Азію) та Клеванський (забезпечував сполуче­н­ня з Поліс­сям, далі — через Пінськ — з ниніш. білорус. і литов. землями). У с. Мительне (нині Метельне), прилеглому до О., здійснювали митні операції. 1544 титул Радзивіл­лів почав містити «князь на О.», тобто поселе­н­ня вже стало містом. М. Радзивілл (Чорний) зібрав в О. велику бібліотеку, а до заснованих ним шкіл за­просив для викла­да­н­ня кальвініст. проповід­ників і професорів. 1564 збудував Олицький замок, що зберігся донині. 1567 О. на­дано Маґдебур. право, що сприяло роз­витку торгівлі та ремесел. 1570 було 318 будинків, працювали 19 вітряків, одна крупорушка та 6 каганів для виробництва горілки. Щороку від­бувалося 5 ярмарків. 1580 вперше згадується олиц. соборна школа. 1586 Радзивіл­лами утвор. Олиц. ординацію. 1591 О. витримала облогу козац. загонами. 1631 засн. Олиц. колегіум, що по­єд­нував як церк., так і світс. освіти, а 1637 став філією Замой. академії. 1635–40 А.-С. Радзивілл збудував Троїц. колегіал. костел (арх. Б. Моллі) — тринавну базиліку з бароч. фасадом на зразок храму Іль-Джезу в Римі. До комплексу цієї памʼятки архітектури нац. значе­н­ня належать також окремі обʼєкти стіни з вежами навколо колегіати (від­творені у 1990-х рр.) та дзвіниця з 5-ма пілонами вис. 15,8 м кожний (від­ре­ставрована 2021). У 1647 окрасою О. стала споруда міської ратуші (станом на 1930-і рр. від неї лишилися тільки руїни). У цей час місто оточили системою оборон. валів з камʼя­ними воротами, одні з них — Луцька брама (1630) — збереглися в перед­місті Залісоче. У цій же місцевості — Стрітен. церква (1784) з дзвіницею — одна із найдовершеніших памʼяток архітектури волин. бароко. До серед. 17 ст. О. пере­творилася на одне з найбільших міст Волин. воєводства. 1648 козаки на чолі з ватажком Колодкою захопили та пограбували місто. 1679, 1752, 1805, 1833 і 1870 трапилися великі пожежі. На поч. 18 ст. знач. шкоди місту зав­дано унаслідок нападу швед. військ. Після 3-го поділу Польщі 1795 О. ві­ді­йшла до Рос. імперії. 1796–1920 — містечко Волин. губ.; 1795–1924 — Дубен. пов. Тривалий час О. була центром волості. У 1830-х рр. польс. письмен­ник Ю. Крашевсь­кий зробив малюнок ратуші, а 1856 — замку з вежами на бастіонах. 1883–1914 Ф. Радзивілл пос­прияв від­будові замку (арх. З. Горголевський). Від 1896 високий освітян. та культур. рівень олиц. українців під­тримувався завдяки школі, заснованій священиком М. Червінським (зберігся укладений ним рукопис «Літопису Свято-Стрітенської церкви й парафії містечка Олика Волинської єпархії»). Від жовтня 1915 (до Брусилів. прориву в червні 1916) за 2 км на Зх. від О. проходила лінія фронту. Рос. війська під час свого роз­квартирува­н­ня повністю знищили Дубен. браму у перед­місті Заворо­т­тя, зруйнували інтерʼєр костелу та його покрівлю. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1921–39 — центр ґміни (1921–39 — Волин. воєводства; 1925–39 — Луцького пов.). 1925–32 у м-ку діяла найбільша на Волині Олиц. філія Луцької повіт. «Просвіти», однією з най­успішніших її акцій стало від­значе­н­ня в О. 115-річчя від дня народж. Т. Шевченка. Активно функціонували «Сельроб» (після роз­колу — «Сельроб-Єд­ність»), КПЗУ та почало зароджуватися націоналіст. під­пі­л­ля. 14 лютого — 23 травня 1934 тривав Олиц. рільн. страйк, спричинений не­стабіл. екон. ситуацією та не­вдоволе­н­ням с.-г. виробників. У перший же день він охопив бл. 130 сіл навколо О. на тер. ниніш. Волин. та Рівнен. обл. з насел. бл. 80 тис. осіб. Польс. влада, налякана багаточисел. ви­ступами селян, з якими солідаризувалися на­ймані робітники, від­рядила в р-н О. 150 поліцаїв, організувала осадників і роз­почала масові арешти, терор і пере­слідува­н­ня; пізніше були викликані також військові. Від­бувалися сутички з поліцією, в перед­містях О. — навіть барикадні бої. У ніч з 10 на 11 квітня в О. та навколиш. селах була проведена пацифікація — «умиротворе­н­ня» методами поліц. наси­л­ля. Війсь­кові та поліція оточували села, проводили обшуки, арешти та різні насильниц. покара­н­ня непокір. українців, що звузило можливості для подальших протест. ви­ступів. Пізніше поліцією була роз­стріляна селян. колона у складі бл. 700 осіб, що рухалася до Ківерців. Загалом під час Олиц. рільн. страйку 372 особи заарештовано, 397 під­дано тортурам і 6 вбито. Проте польс. влада змушена була задовольнити частину вимог страйкарів. 1938 проживали 6087 осіб, з них 2854 євреї. У вересні 1939 в О. вві­йшли рад. війсь­ка. Від­тоді — у складі Волин. обл.; 1957–62 — Цуман., 1963–2020 — Ківерців., від 2020 — Луцького р-нів. 1940–57 — райцентр. Від 1940 — смт. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. Через пред­ставників більшов. влади було втрачено низку мист. творів і цін­них книг з Олиц. замку. Від 29 червня 1941 до 2 лютого 1944 О. — під нім. окупацією. Внаслідок бомбувань 27 червня 1941 знищено практично всю забудову центр. частини (пере­важно єврейської) — 404 будинки та 326 госп. будівель. У липні 1941 нацисти вбили 11, 1 серпня того ж року — 682 євреї. У березні 1942 створ. ґетто, до якого зігнали також євреїв з ін. насел. пунктів. Його вʼяз­нів — понад 4 тис. осіб — роз­стріляли у червні того ж року. До серед. 1950-х рр. на тер. ниніш. Олиц. громади вело боротьбу під­пі­л­ля ОУН–УПА. 1971 засн. Олиц. істор. музей, який 1973 здобув зва­н­ня «народний». До смерті у 1995 ним опікувався дир. школи П. Жуковський. Від поч. 2000-х рр. почав занепадати. Проте продовжили активну краєзн. роботу П. Ярощук, Л. Луцюк, Б. Колосок, А. Гура, П. Боярчук, В. Харковлюк. Нині Олиц. замок, в якому тривалий час роз­ташовувалася психіатр. лікарня, пере­буває у структурі Волин. краєзн. музею. Корисні копалини: вапняки, крейда, піщаник, глина. В О. — заг.-осв. школа, дитсадок, муз. школа; Будинок культури, 2 б-ки; від­діл. обл. психіатр. лікарні, дільнична лікарня. Памʼятки архітектури місц. значе­н­ня: церква Святої Трійці (1886), 2 житл. будинки, адм. будівля, катол. цвинтарна каплиця (усі — поч. 20 ст.). У с. Метельне збереглася Покров. церква (1810) і дзвіниця (кін. 19 ст.). Серед видат. уродженців Олиц. громади — економіст О. Кощій, математик В. Опанасович (обидва — О.); брати мово­знавець Микола та літературо­знавець Петро Волинські, фізик, чл.-кор. НАНУ В. Жовтянський (усі — с. Залісоче), фахівець у галузі механізації с. господарства, чл.-кор. НААНУ О. Сидорчук (с. Дерно), мово­знавець, педагог, академік НАПНУ Г. Артемчук (с. Котів), літературо­знавець М. Дубина, математик С. Сосницький (обидва — с. Дідичі), мово­знавець М. Мірченко (с. Покащів).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю