Олика
ОЛИ́КА — селище міського типу Луцького (до 2020 — Ківерцівського) району Волинської області. Має статус істор. насел. місця (від 2001). У червні 2020 Олиц. селищну (з селами Личани та Метельне), Дідичів. (з селами Горянівка, Залісоче, Хром’яків), Дернів. (з селами Котів, Мощаниця, Путилівка, Ставок), Жорнищен. (з селами Носовичі, Чемерин), Покащів. (з с. Одеради) сільс. ради зараховано до Олиц. громади (270 км2, 11 810 осіб). О. знаходиться неподалік межі з Рівнен. обл., у місці впадіння р. Осенище (Оселиця) в Путилівку (притока Горині, бас. Прип’яті), за 53 км від м. Дубно, 41 км від Луцька, 9 км від залізнич. ст. Олика (у с. Дерно) та 6 км від автомагістралі Устилуг–Луцьк–Рівне. Площа 4,91 км2. За переписом насел. 2001, проживали 3255 осіб (складає 87,0 % до 1989); станом на 1 січня 2022 — 3032 особи; переважно українці. На сх. околиці колиш. олиц. передмістя Дворець виявлено енеоліт. пам’ятку (4–3 тис. до н. е.). Ще одним матеріал. свідченням ранньої історії О. є урочище Кемпа розміром бл. 350 × 170 м побл. передмістя Турчин. Раніше ця тер. мала виконувати оборонні функції, а нині — красивий ландшафт з багатовік. дубами. У минулому ці землі входили до складу Київ. Русі, Волин., а потім — Галицько-Волин. князівств; від 1340-х рр. — до Великого князівства Литовського, після Люблін. унії від 1569 до 1795 та 1921–39 — до Польщі. О. вперше згадується в Іпатіїв. літописі 1149. У культур. шарі середмістя (Місто) на глиб. бл. 6 м виявлено давні дерев’яні конструкції з товстих колод. Від серед. 15 ст. О. належала великим гетьманам Великого князівства Литовського. Перший з них — П. Янович-Монтигердович (Білий) — став фундатором парафіял. костелу Петра і Павла (після 1450) — найстарішої на Волині пам’ятки латин. культової архітектури. Потім О. перейшла гетьману С. Згерському (Кішка), а 1513 — князям Радзивіллам, що займали найвищі уряд. та військ. посади, а одна з гілок цього роду протягом 4-х століть утримувала тут свою резиденцію (оцінюючи ці факти, за рішенням найвищого керівництва України у 2-й пол. 2010-х рр. почали формувати істор.-культур. та турист. центр). 1511 польс. король Сиґізмунд І унормував проведення олиц. базарів, що тривалий час були досить популярними далеко за межами О. Тут перехрещувалися 2 важливих торг. шляхи — т. зв. Королівський (трансконтинентальний із Європи через Київ в Азію) та Клеванський (забезпечував сполучення з Поліссям, далі — через Пінськ — з ниніш. білорус. і литов. землями). У с. Мительне (нині Метельне), прилеглому до О., здійснювали митні операції. 1544 титул Радзивіллів почав містити «князь на О.», тобто поселення вже стало містом. М. Радзивілл (Чорний) зібрав в О. велику бібліотеку, а до заснованих ним шкіл запросив для викладання кальвініст. проповідників і професорів. 1564 збудував Олицький замок, що зберігся донині. 1567 О. надано Маґдебур. право, що сприяло розвитку торгівлі та ремесел. 1570 було 318 будинків, працювали 19 вітряків, одна крупорушка та 6 каганів для виробництва горілки. Щороку відбувалося 5 ярмарків. 1580 вперше згадується олиц. соборна школа. 1586 Радзивіллами утвор. Олиц. ординацію. 1591 О. витримала облогу козац. загонами. 1631 засн. Олиц. колегіум, що поєднував як церк., так і світс. освіти, а 1637 став філією Замой. академії. 1635–40 А.-С. Радзивілл збудував Троїц. колегіал. костел (арх. Б. Моллі) — тринавну базиліку з бароч. фасадом на зразок храму Іль-Джезу в Римі. До комплексу цієї пам’ятки архітектури нац. значення належать також окремі об’єкти стіни з вежами навколо колегіати (відтворені у 1990-х рр.) та дзвіниця з 5-ма пілонами вис. 15,8 м кожний (відреставрована 2021). У 1647 окрасою О. стала споруда міської ратуші (станом на 1930-і рр. від неї лишилися тільки руїни). У цей час місто оточили системою оборон. валів з кам’яними воротами, одні з них — Луцька брама (1630) — збереглися в передмісті Залісоче. У цій же місцевості — Стрітен. церква (1784) з дзвіницею — одна із найдовершеніших пам’яток архітектури волин. бароко. До серед. 17 ст. О. перетворилася на одне з найбільших міст Волин. воєводства. 1648 козаки на чолі з ватажком Колодкою захопили та пограбували місто. 1679, 1752, 1805, 1833 і 1870 трапилися великі пожежі. На поч. 18 ст. знач. шкоди місту завдано унаслідок нападу швед. військ. Після 3-го поділу Польщі 1795 О. відійшла до Рос. імперії. 1796–1920 — містечко Волин. губ.; 1795–1924 — Дубен. пов. Тривалий час О. була центром волості. У 1830-х рр. польс. письменник Ю. Крашевський зробив малюнок ратуші, а 1856 — замку з вежами на бастіонах. 1883–1914 Ф. Радзивілл посприяв відбудові замку (арх. З. Горголевський). Від 1896 високий освітян. та культур. рівень олиц. українців підтримувався завдяки школі, заснованій священиком М. Червінським (зберігся укладений ним рукопис «Літопису Свято-Стрітенської церкви й парафії містечка Олика Волинської єпархії»). Від жовтня 1915 (до Брусилів. прориву в червні 1916) за 2 км на Зх. від О. проходила лінія фронту. Рос. війська під час свого розквартирування повністю знищили Дубен. браму у передмісті Завороття, зруйнували інтер’єр костелу та його покрівлю. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1921–39 — центр ґміни (1921–39 — Волин. воєводства; 1925–39 — Луцького пов.). 1925–32 у м-ку діяла найбільша на Волині Олиц. філія Луцької повіт. «Просвіти», однією з найуспішніших її акцій стало відзначення в О. 115-річчя від дня народж. Т. Шевченка. Активно функціонували «Сельроб» (після розколу — «Сельроб-Єдність»), КПЗУ та почало зароджуватися націоналіст. підпілля. 14 лютого — 23 травня 1934 тривав Олиц. рільн. страйк, спричинений нестабіл. екон. ситуацією та невдоволенням с.-г. виробників. У перший же день він охопив бл. 130 сіл навколо О. на тер. ниніш. Волин. та Рівнен. обл. з насел. бл. 80 тис. осіб. Польс. влада, налякана багаточисел. виступами селян, з якими солідаризувалися наймані робітники, відрядила в р-н О. 150 поліцаїв, організувала осадників і розпочала масові арешти, терор і переслідування; пізніше були викликані також військові. Відбувалися сутички з поліцією, в передмістях О. — навіть барикадні бої. У ніч з 10 на 11 квітня в О. та навколиш. селах була проведена пацифікація — «умиротворення» методами поліц. насилля. Військові та поліція оточували села, проводили обшуки, арешти та різні насильниц. покарання непокір. українців, що звузило можливості для подальших протест. виступів. Пізніше поліцією була розстріляна селян. колона у складі бл. 700 осіб, що рухалася до Ківерців. Загалом під час Олиц. рільн. страйку 372 особи заарештовано, 397 піддано тортурам і 6 вбито. Проте польс. влада змушена була задовольнити частину вимог страйкарів. 1938 проживали 6087 осіб, з них 2854 євреї. У вересні 1939 в О. ввійшли рад. війська. Відтоді — у складі Волин. обл.; 1957–62 — Цуман., 1963–2020 — Ківерців., від 2020 — Луцького р-нів. 1940–57 — райцентр. Від 1940 — смт. Жит. зазнали сталін. репресій. Через представників більшов. влади було втрачено низку мист. творів і цінних книг з Олиц. замку. Від 29 червня 1941 до 2 лютого 1944 О. — під нім. окупацією. Внаслідок бомбувань 27 червня 1941 знищено практично всю забудову центр. частини (переважно єврейської) — 404 будинки та 326 госп. будівель. У липні 1941 нацисти вбили 11, 1 серпня того ж року — 682 євреї. У березні 1942 створ. ґетто, до якого зігнали також євреїв з ін. насел. пунктів. Його в’язнів — понад 4 тис. осіб — розстріляли у червні того ж року. До серед. 1950-х рр. на тер. ниніш. Олиц. громади вело боротьбу підпілля ОУН–УПА. 1971 засн. Олиц. істор. музей, який 1973 здобув звання «народний». До смерті у 1995 ним опікувався дир. школи П. Жуковський. Від поч. 2000-х рр. почав занепадати. Проте продовжили активну краєзн. роботу П. Ярощук, Л. Луцюк, Б. Колосок, А. Гура, П. Боярчук, В. Харковлюк. Нині Олиц. замок, в якому тривалий час розташовувалася психіатр. лікарня, перебуває у структурі Волин. краєзн. музею. Корисні копалини: вапняки, крейда, піщаник, глина. В О. — заг.-осв. школа, дитсадок, муз. школа; Будинок культури, 2 б-ки; відділ. обл. психіатр. лікарні, дільнична лікарня. Пам’ятки архітектури місц. значення: церква Святої Трійці (1886), 2 житл. будинки, адм. будівля, катол. цвинтарна каплиця (усі — поч. 20 ст.). У с. Метельне збереглася Покров. церква (1810) і дзвіниця (кін. 19 ст.). Серед видат. уродженців Олиц. громади — економіст О. Кощій, математик В. Опанасович (обидва — О.); брати мовознавець Микола та літературознавець Петро Волинські, фізик, чл.-кор. НАНУ В. Жовтянський (усі — с. Залісоче), фахівець у галузі механізації с. господарства, чл.-кор. НААНУ О. Сидорчук (с. Дерно), мовознавець, педагог, академік НАПНУ Г. Артемчук (с. Котів), літературознавець М. Дубина, математик С. Сосницький (обидва — с. Дідичі), мовознавець М. Мірченко (с. Покащів).
Рекомендована література
- Бюшинг А. Ф. Королевство польское и великое герцогство Литовское. С.-Петербург, 1775;
- J. I. Kraszewski. Wspomnienia Wołynia, Polesia i Litwy. Wilno, 1840;
- Сендульский А. Местечко Олыка Дубенского уезда // Волын. епархиал. ведомости. 1878. № 15;
- S. Tomkowicz. Ołyka // Prace Komisji Historji Sztukii. 1923. T. 3;
- R. Jakimowich. Szlak wyprawy kijowskey Bołesława Chrobrego w świetle archeologii // Rocznik Wołyński. Równe, 1933. T. 2;
- Жовтянський В. Це наша пам’ять // Ленін. шляхом. 1988, 20 берез.;
- Терський С. Олика. Л., 2001;
- Богуш М., Павленко Г. Ківерцівщина: крізь віки і долі: Істор.-краєзн. нариси. Лц., 2006;
- Минуле і сучасне Волині та Полісся. Олика і Радзивілли в історії Волині та України: Мат. 18-ї Всеукр. наук.-практич. істор.-краєзн. конф. Лц., 2006;
- Пущук І. Трагедія українсько-польського протистояння на Волині 1938–1944 років. Ківерцівський район. Лц., 2008;
- Боярчук П. Радзивілли і стара Олика. Лц., 2013;
- Жовтянський В. Історична Олика та її пам’ятки // Пр. Центру пам’яткознавства. 2014. Вип. 25;
- Русина О. Радзивіллівські володіння новітніх часів очима сучасників // УІЖ. 2015. № 6;
- Минуле і сучасне Волині та Полісся. Ківерцівщина та Олика в історії України та Волині: Мат. краєзн. читань. Лц., 2017;
- Олика та Радзивілли в історії України, Польщі й Білорусі: Зб. наук. пр. Лц., 2018;
- Заяць А. Міське суспільство Волині XVI — першої половини XVII ст. Л., 2019;
- Білоус Н. За крок до вічності. Мешканці міст Волині у світлі тестаментів кінця 16 — 17 століть. К., 2021;
- Олика в європейській історії: відтворення історико-культурної спадщини: Наук. зб. Лц., 2022;
- Жовтянський В. До історії правобережних міст в енциклопедичних виданнях 18–21 ст. (на прикладі княжої Олики) // Енциклопедичний вісник України. 2022. Вип. 14.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
