Олишівка

ОЛИ́ШІВКА (давні назви: Ольховщина, Ольхівка, Ольшанка) — селище міського типу Чернігівського району Чернігівської області. У жовтні 2017 з Олишів. селищ. і Смолян. сільс. (з с. Коростень; Куликів. р-ну) рад утвор. Олишів. громаду (153,94 км², 2777 осіб), до якої у червні 2020 зараховано Сере­дин. сільс. раду (з селами Сіножацьке та Топчіївка; нині тер. 224,7 км², станом на 2020 — 3262 особи). О. знаходиться у межах Чернігівського Полісся, на р. Смолянка (притока Десни, бас. Дніпра), за 40 км від Чернігова. В околицях охороняють Сосинський заказник (від 1980, 406 га, гідрол., заг.-держ. значення), заказник Олишівська Дача (від 2014, 535 га, ліс.) та заповідне урочище Чернещина (від 2000, 271 га; обидва — місц. значення). Пл. О. 4,05 км². За переписом насел. 2001, проживали 2407 осіб (складає 87,3 % до 1989); станом на 1 січня 2021 — 1819 осіб; переважно українці. Місцевості: Бухарівка, Галузини, Дзядзьків, Ігнатенків Кут, Лапин Куток, Лебедівка, Ромасеві Верби, Учкурівка. Обстежено поселення Олишівка (3–5, 12–13 ст.) та Гатка (12–13 ст.). На думку етнографа 19 ст. О. Шишацького-Ілліча, історія О. розпочинається у серед. 15 ст. У давні часи тут були густі зарості вільхи. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького (1967 йому встановлено пам’ятник). Від 1654 — сотенне містечко Ніжин., від 1663 — Київ. полків. Станом на 1666 діяли шевс., ковал., котляр., кравец., кушнір. цехи, мешканці займалися садівництвом і тютюнництвом. 1764–81, 1796–1802 — містечко Малорос., 1802–1925 — Черніг. губ.; 1781–96 — Черніг. намісництва; 1781–1923 — Козелец. пов. Тривалий час існувала Олишів. волость. 1866 були 292 двори, 2516 осіб; 1897 — відповідно 783 і 4193. Працював винокур. завод, двічі на рік проводили ярмарки. У 1890-х рр. поміщицею Слєпушкіною створ. ткац. артіль. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. Від серед. 1920-х рр. — село, від 1967 — смт. 1923–30 — у складі Черніг. округи; від 1932 — Черніг. обл.; від 1960 — Черніг. р-ну. 1923 з Олешів. і Янов. волостей утвор. Краснян. р-н. 1932–60 — райцентр. Від 11 вересня 1941 до 18 вересня 1943 — під нім. окупацією. Є брат. могила рад. воїнів-визволителів. На фронтах 2-ї світової вій­ни загинули 480 воїнів-земляків (споруджено обеліск). Г. Зеніч став кавалером 4-х медалей «За відвагу». 1979 мешкали 3156 осіб. 1 березня 2022 місц. загін територіал. оборони побл. підзем. сховища газу затримав 2-х рос. диверсантів. 14 березня внаслідок ворожого обстрілу пошкоджено насосну станцію подачі метанолу на майданчик газозабір. пункту, що може нести загрозу для довкілля. Діє Олишів. лісництво Остер. ліс. господарства. В О. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Збереглася церква Різдва Пресвятої Богородиці (1908). Є па­м’ят­ник ткалі. Серед видат. уродженців — філософ Ф. Москаленко, графік, іконописець Олександр і його сини військ. діяч Володимир та педагог, агроном Михайло Савченки-Більські, співак М. Томашевський, політ. діяч В. Масол. У довоєнні роки в олишів. школі навч. Герой Радянського Союзу А. Галецький. 1956–60 в олишів. рай. г. «Голос колгоспника» працював письменник В. Дрозд.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю