Олійник Геннадій Павлович
ОЛІ́ЙНИК Геннадій Павлович (24. 05. 1947, м. Петровськ-Забайкальський Читин. обл., нині Забайкал. краю, РФ) — живописець, графік. Член НСХУ (1980–2019). Закін. Харків. худож.-пром. інститут (1976). Від поч. 1990-х рр. мешкав і працював у Запоріжжі, потім переїхав у Дніпроп. обл. Основні галузі — станк. живопис, графіка. Творчість митця вирізняється химерністю та ґротескністю сатир. образів, що певною мірою наслідують теми І. Босха та Ф. Гойї. Немов з гіркою посмішкою, О. зображує сучасне людство, котре, як і в минулі часи, перебуває в омані гріха, має ті ж самі хвороби, лише в більш глобал. масштабі. Мист. метод художника сформувався в графіці. Його офортам притаманна складність і багатошаровість образ. рішень, що існують у певному конфлікті з пласт. ясністю графіч. мови, створюючи відчуття трагіч. дисонансу. На поч. 2000-х рр. цей метод митець трансформував у малярстві. Учасник обл., всеукр., всесоюз. та міжнар. мистецьких виставок. Деякі твори зберігаються в музеях України та РФ.
Додаткові відомості
- Основні твори
- графіка (офорти) — «Виїзд» (1988), «Вибори до парламенту», «Корабель дурнів», «Кабан» (усі — 1990), «Млин», «Метастаза» (обидва — 1991); живопис — «Жнива», «Сарган», «Протистояння» (усі — 2000-і рр.).
Рекомендована література
- З зібрань картинної галереї концерну «Проміс»: Альбом-каталог. К., 1993;
- Запорізька організація Національної спілки художників України. 1962–2007: Альбом. З., 2007.