ОЛІЙНИЧЕ́НКО Микола Григорович (07. 01. 1952, с. Михайлівці Мурованокуриловец., нині Могилів-Поділ. р-ну Вінн. обл.) — різьбяр, живописець. Заслужений працівник культури УРСР (1988). У 1968–69 навч. в худож. школі в м. Сороки (Молдова), закін. Вижниц. художнє училище приклад. мистецтва (Чернів. обл., 1976). Товариш М. Чорного. Від 1976 працював у Вінн. худож. майстернях Худож. фонду УРСР. 1977 пере­їхав до м. Могилів-Подільський, створив художню студію (від 1980 — народна). 1989 брав участь у між­нар. еколог. екс­педиції, де змальовував памʼятки стародав. архітектури. Боровся проти знище­н­ня істор.-культур. спадщини, зокрема Лядів. монастиря Усікнове­н­ня голови Іоан­на Предтечі та Бернашів. церкви Покрови Пресвятої Богородиці у Могилів-Поділ. р-ні. Основні галузі — живопис, художнє різьбле­н­ня. Пере­важно створює різьблені барельєфи, скульптури, сувеніри, а також живописні полотна, присвяч. історії козац­тва. Учасник обл., всеукр. та зарубіж. мистецьких ви­ставок від 1969. Персон. — у Могилеві-Подільському (двічі на рік), м. Ямпіль (1986, 1990), с. Буша (2003, 2013; нині обидва — Могилів-Поділ. р-ну), Він­ниці (1999, 2010), Києві (2007), Тернополі (2008), Зеленій Ґурі (Польща, 2009). Деякі роботи зберігаються в музеях Києва, Він­ни­ці, Камʼянця-Подільського (Хмельн. обл.), Могилева-Подільського, Ямполя, Буші.