Оль Андрій Андрійович

ОЛЬ Андрій Андрійович (Оль Андрей Андреевич; 25. 06(07. 07). 1883, С.-Пе­тербург — 27. 08. 1958, Ленінград, нині С.-Пе­тербург) — російський архітектор. Доктор архітектури (1944), член-кореспондент Академії архітектури СРСР (1941). Закін. С.-Пе­тер­бур. реал. училище К. Мая (1901) та С.-Пе­тербур. інститут цивіл. інж. (1910). Під час навч. працював і стажувався у майстернях фінського арх. Е. Саарінена та рос.-швед. арх. Й.-Ф. Лідваля. 1916 був мобілізований у діючу армію та направлений на Кавказ. фронт у фортецю Карс. 1920 демобілізований із лав Червоної армії; повернувся до Петрограда (нині С.-Пе­тер­бург). Відтоді до 1928 — зав. архіт.-проектувал. відділів Свирсько-Волхов. будівництва й об’єдн. «Електрострум»; водночас 1921–33 — викладач, 1933–58 — проф. Ленінгр. інж.-буд. інституту; 1934–41 — зав. майстерні № 4 інституту «Ленпроект». Під час 2-ї світової вій­ни працював у рос. містах Свердловськ (нині Єкатеринбург) і Магнітогорськ. Серед реаліз. проектів — дача Л. Андреєва в Райволі, прибутк. будинки на Аптекар. проспекті та Кам’яному острові, особняк Білозерського (усі — 1-а пол. 1910-х рр.), ТЕЦ «Уткина заводь» («Червоний Жовтень»; перша черга — 1914–16, друга черга — 1920–26), будівля холодильника торг. порту (1926), Дім-комуна інж. і письменників («Сльоза соціалізму»; 1929–31), будівля ОГПУ–НКВД («Великий дім»; 1931–33), річк. вокзал (1934), житл. будинок Упр. Жовтн. залізниці (1935–38), квартали в Автові (1938–40), Урицьку та Сосновій Поляні (1945–47) у Ленінграді; критий Смолен. ринок (1926), банк на вул. Неглинна (1926–27), Центросоюз (1928), Будинок культури заводу «Серп і молот» (1929) у Москві. Виконав конкурсні проекти споруди 2-го вокзалу в Катеринославі (нині Дніпро; 1915, спів­автор Ф. Шу) та кінотеатру на 750 місць у Києві (1926). У 1940 брав участь у проектуванні протитуберкульоз. санаторію у м. Старий Крим (нині АР Крим).

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю