Ольгинка

О́ЛЬГИНКА (до 1923 — Ольговка) — селище міського типу Волноваського ра­йону Донецької області. 2020 з Ольгин. (з селами Лісне та Пільне), Благодатнен. (з смт Графське, що до 2016 мало назву Комсомольський), Володимирів., Новотроїц. селищ. (див. Благодатне, Володимирівка, Новотроїцьке) і Микол. сільс. (з селами Бог­данівка, Вікторівка, Новогнатівка) рад утвор. Ольгин. громаду (341,8 км², 19 174 особи). О. знаходиться на р. Суха Волноваха (притока Мокрої Волновахи, бас. Азовського моря), за 15 км від райцентру та 2 км від залізнич. ст. Великоанадоль. Площа 7,49 км². За пере­писом насел. 2001, проживали 3552 особи (складає 86,0 % до 1989), з них за­значили рідною мовою українську 75,2 %, рос. — 24,3 %, білорус. — 0,1 %; станом на 1 січня 2021 — 2975 осіб. Уперше згадується в писем. джерелах 1779. Здавна мешканці за­ймалися землеробством, добува­н­ням каменю та білої глини, що залягають в околицях. 1833 сюди пере­селили 30 родин з Польщі. Від 1878 — у складі Благодатнен. волості Маріуп. пов. Катеринослав. губ. Згодом ви­окремлено Ольгин. волость. 1886 було 379 дворів, проживала 2261 особа, працювали цегел. і черепич. заводи. 1892 з ініціативи В. Докучаєва створ. Великоанадол. ліс. пункт (від 1899 — Маріуп. дослідниц. лісництво, від 1930 — Маріуп. н.-д. станція). 1903 зведено цегл. Свято-Микол. церкву (1983 зруйновано; нині є однойм. парафія). 1913 діяли 3 школи — грамоти, церк.-парафіял. та земська. До 1917 на ст. Великоанадоль була вапняна копальня. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1920–25 — у складі Донец. губ.; 1923–30 — Сталін. (до 1924 — Юзів.) округи; від 1932 — Донец. (1938–61 — Сталін.) обл. 1923 з Благодатнен., Ольгин., Ново-Андріїв., Павлів., Єлизаветів., Богоявлен. і Ново-Михайлів. волостей утвор. Благодатнен. р-н. 1926–32 — у межах Павлів., 1932–35 — Марʼїн., від 1959 — Волновас. р-нів. 1935–59 — райцентр. Від 1938 — смт. Жит. за­знали сталін. ре­пресій. Від 13 жовтня 1941 до 10 вересня 1943 — під нім. окупацією. Діяло під­пі­л­ля. Встановлено мемор. комплекс на честь воїнів-земляків, які загинули під час 2-ї світової вій­ни. Станом на 1947 до Ольгин. селищ. ради належали с-ще Велико-Анадоль (від 1959 — у ме­жах О.), хутори Лісний і радгоспу «Ударник» (від 1964 — «Ольгинський»). Великоанадол. нафтобаза та вапняк. цех Маріупол. заводу буд. матеріалів мали всесоюзне значе­н­ня. У 1970-х рр. почали працювати Волновас. між­колгосп. завод і Beликоанадол. фільтрувал. станція. У травні 2014 неподалік від­бувалися сутички укр. військових з пророс. сепаратистами т. зв. Донец. нар. республіки. Від лютого 2022 О. — в зоні актив. боїв між укр. і рос. військами. Є під­приємства «Азовбудматеріали», «Анадоль­продукт», комбікорм. завод, інкубатор, свинар. племін­не госп-во. В О. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія. Здобули популярність нар. жін. вокал. ансамбль «Горлиця», зразкові танц. колектив «Едельвейс» і духовий оркестр. Охороняють заказник заг.-держ. значе­н­ня Великоанадольський ліс. У Графському — Великоанадол. музей лісу. Серед видат. уродженців — живописець, засл. художник УРСР М. Бендрик, реж., лауреат Нац. премії України ім. Т. Шевченка, нар. арт. РРФСР О. Дзекун.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю