Ольгопіль
ОЛЬГО́ПІЛЬ — село Гайсинського (до липня 2020 — Чечельницького) району Вінницької області. У червні 2020 з Ольгопіл., Берізко-Чечельниц., Демів., Любомир. та Стратіїв. сільс. рад утвор. Ольгопіл. громаду (234,47 км2, 2020 — 6371 особа). О. знаходиться неподалік межі з Одес. обл., на р. Савранка (притока Південного Бугу), за 168 км від обл. центру, 90 км від м. Гайсин, 13 км від смт Чечельник і 7 км від залізнич. ст. Яланець. За переписом насел. 2001, проживали 3897 осіб; нині — 3041 особа; переважно українці. Істор. місцевості: Балкани, Гнила, Загора, Замогила, Кут, Москалівка (або Мацьківка), Піски, Слобода, Центр. Виявлено давньорус. поховання та пам’ятки черняхів. культури. Вперше згадується у писем. джерелах 1780 як Рогізка-Чечельницька. Долиною Савранки проходила межа між турец. володіннями та укр. землями, що належали до Польщі. 1793 ця місцевість відійшла до Рос. імперії. 1795–96 — у складі Вознесен. намісництва; 1797–1925 — Поділ. губ. 1795 утвор. Ольгопіл. пов. (названо на честь великої княжни Ольги Павлівни, внучки Катерини ІІ), центром якого спочатку став Чечельник. 1812 Рогізка-Чечельницька отримала сучасну назву та статус міста. Відтоді до 1921 — повіт. центр. Станом на 1 січня 1896 проживали 10 322 особи, із них православних — 5477, юдеїв — 3820, католиків — 645, старовірів — 222, протестантів — 90. Наприкінці 19 ст. працювали 2 цегел., винокур. і пивовар. заводи, водяний і 13 вітряних млинів, шевська майстерня; діяли двокласне міське та однокласне міністер. училища, чол. (пізніше — й жін.) учител. семінарія, 4 церк.-парафіял. школи. 1913 засн. «Ольгопольскую земскую газету». Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1921 повіт. центр із О. переведено до Бершаді. 1923–25 — у складі Гайсин., 1925–30 — Тульчин. округ; від 1932 — Вінн. обл.; 1930–35, 1962–66 — Бершад., 1957–62, 1966–2020 — Чечельниц., від 2020 — Гайсин. р-нів. Від 1923 — село. 1923–30, 1935–57 — райцентр. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (померли бл. 600 осіб), зазнали сталін. репресій. 1934 в Ольгопіл. МТС налічувалося 40 тракторів. Від 27 липня 1941 до 22 березня 1944 — під нім. і румун. окупацією. Нацисти створили ґетто. Діяло рад. підпілля. На фронтах 2-ї світової війни загинули 602 ольгопільчани. Нині працює с.-г. підприємство «Ольгопіль». В О. — заклад заг. серед. освіти, 2 дитсадки, екол.-натураліст. центр дит. творчості; Будинок культури, краєзн. музей; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. Здобули популярність хор. колектив під керівництвом В. Футимської та гурт «Файні молодички» (обидва — нар.). Побудовано парк відпочинку з пам’ятником мамонту, кістяк якого знайдено на Слободі в серед. 20 ст. Цікавою сучас. місцевістю є зона відпочинку на о-ві великого ставка під назвою «Тузла-2». Наприкінці 1980-х — на поч. 1990-х рр. зведено Свято-Воскресен. і Свято-Михайлів. храми. У 2010-х рр. встановлено пам’ятники Т. Шевченку та героїні його поеми Катерині, О. Пушкіну. Серед видат. уродженців — літературознавець, фольклорист М. Матвійчук, письменник О. Селівановський; майстер худож. кераміки Б. Горбалюк; театрознавець М. Лабінський, актор, нар. арт. УРСР В. Матковський, актриса, режисер, засл. арт. України Н. Половинка; Герой Радянського Союзу І. Стратійчук, повний кавалер ордена Слави, Герой Соц. Праці В. Пеллер. Тут минули дит. роки математика І. Гельфанда, фахівця у галузі механіки С. Костогриза та композитора, фольклориста Р. Скалецького.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
