Ольхов Олександр Васильович
ОЛЬХО́В Олександр Васильович (05. 05. 1956, с. Конькове Тельманів. р-ну Сталін. обл., нині Кальміус. р-ну Донец. обл.) — живописець. Чоловік Т. Красної, батько М. Ольхової. Заслужений художник України (2013). Член НСХУ (1988). Закін. Київський художній інститут (1981; майстерня В. Пузиркова). Працював у Київ. творчо-вироб. об’єдн. «Художник» (1981–90); виконав діораму для Луган. краєзн. музею (1988, у співавт. з Ю. Саницьким). Учасник респ., всесоюз., всеукр., міжнародних художніх виставок від 1980. Персон. — у Києві (1993, 1998, 2004–05, 2014, 2022). Осн. жанр — пейзаж, зокрема міський. Живопис. стилю притаманні гармонійна цілісність творів, вишукана тональність, прозора палітра. Природне живописне почуття, неймовірна працездатність виводить О. у коло видат. представників укр. мистецтва 20–21 ст. Філософія світогляду художника глибока й водночас доступна глядачу, в ній промовляють споконвічні цінності, любов до життя. Все це простежується в мотивах краєвидів Гуцульщини, романт. Седнева, істор. Києва. Окремі роботи зберігаються у Київ. картин. галереї, Музеї Т. Шевченка в Каневі (Черкас. обл.), Севастоп., Запоріз., Луган. ХМ, Істор. музеї Мукачів. замку «Паланок» (Закарп. обл.), Укр. культур. центрі (м. Лос-Анджелес, шт. Каліфорнія, США).
Додаткові відомості
- Основні твори
- «У нічній тиші» (1989), «Паланга» (1991), «Марево. Херсонес» (1993), «Андріївський узвіз», «Поділ», «Вічність. Новий світ», «Едем» (усі — 1998), «Андріївська церква», «Собор св. Пантелеймона», «Осінь у Феофанії» (усі — 1999), «Михайлівський собор», «Венеція. Сірий день», «Венеція. Ранок», «Канали Венеції», «Гондоли», «Вечір у Коньковому», «Конькове» (усі — 2000), «Березень», «Біля Золотих воріт», «На Канівщині» (усі — 2001), «Бахчисарай», «Палац піонерів у Севастополі», «Набережна у Гурзуфі», «Зимовий Київ», «Яхтклуб. Севастополь», «Балаклава. Чорне море» (усі — 2003), «Видубецький монастир», «Покровська церква», «Вітряний ранок», «Станція човнів» (усі — 2004), «Гурзуфський мотив», «Голуби в Ялті», «Місточок» (усі — 2005), «Блакитна бухта», «Графська пристань», «Подвір’я у Севастополі» (усі — 2006), «Карпатський мотив» (2007), «Замок у Мукачеві» (2010), «Собор св. Марка. Венеція» (2011), «У Києві оголошена повітряна тривога», «Біля Золотих воріт м. Київ», «Прицільно по культурі. м. Ірпінь, Будинок культури» (усі — 2022).
Рекомендована література
- Олександр Ольхов. Живопис: Альбом. К., 2000;
- Кривенко Ю. Знайомтеся: краєвиди Олександра Ольхова // ОМ. 2006. № 1;
- Пленерні діалоги Олександра Ольхова: Альбом. К., 2011;
- Федорук О. Самопосвята: опанувати самого себе // ОМ. 2014. № 4;
- Єфремова В. «Запрошення на рандеву» // Слово Просвіти. 2014, 13–19 лип.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
