Розмір шрифту

A

Ольшаниця

ОЛЬШАНИ́ЦЯ — село Білоцерківського (до липня 2020 — Рокитнянського) ра­йону Київської області. У жовтні 2020 Ольшаниц. сільс. раду зараховано до Рокитнян. селищ. громади. О. знаходиться у лів­обереж. частині Порос­ся, на р. Горохуватка (притока Росі, бас. Дні­пра), за 114 км від Києва, бл. 50 км від м. Біла Церква та смт Ставище, 20 км від м. Тараща (обидва — Білоцерк. р-ну) і 12 км від смт Рокитне. Неподалік проходить межа з Обухів. р-ном Київ. обл. (від­стань до Кагарлика 38 км, до Богуслава та Миронівки — 30 км). На правому березі Росі — с. Бушеве Рокитнян. громади. Пл. О. 5,3 км2. За пере­писом насел. 2001, проживали 2493 особи; станом на 1 січня 2021 — 3204 особи; пере­важно українці. Залізнична ст. Ольшаниця (від­крита 1876). Між О. (за 2 км) та с. Шарки (за 3 км; нині Рокитнян. громади), побл. Горохуватки В. Хвойка (кін. 19 — поч. 20 ст.), М. Брайчевський і М. Кучера (1947, 1972) та Б. Рибаков (1966) дослідили залишки давньорус. городища, з яким повʼя­зують літописне м. Торчеськ (серед ін. гіпотетич. локалізацій — с. Торчиця Ставищен. громади та Кагарлик). На думку П. Рап­попорта, його зведено на місці скіф. укріпле­н­ня. Через О. проходить Змієвий вал, що тягнеться до с. Саварка Богуслав. громади. У гирлі Горохуватки — Бушев. давньорус. городище, що має напів­круглу форму, роз­міри 180 х 250 м. Окрім уламків давньорус. посуду, на ньому зі­брані матеріали ран­ньозаліз. часу та кін. 1 тис. н. е. В околицях О. виявлено артефакти черняхів. культури, обстежено давньорус. й кочівниц. кургани, зна­йдено скарб рим. монет. Місц. археол. знахідки під­тверджують літописні пові­домле­н­ня про діяльність Ярослава Мудрого щодо зміцне­н­ня пд. рубежів Київ. Русі. О. вперше згадується у писем. джерелах 1518. Є 2 версії щодо походже­н­ня назви: від прі­звища князів Ольшанських (на думку деяких дослідників, О. була їхнім вотчин. селом); від давніх тутешніх заростей вільхи. 1527 русько-литов. військо на чолі з К. Острозьким здобуло пере­могу над татар. військом. Після Люблін. унії 1569 село від Великого князівства Литовського ві­ді­йшло до Польщі. Жит. брали участь у Визв. вій­ні під проводом Б. Хмельницького. 1648–74 — у складі Білоцерк. полку. Від поч. 1650-х рр. до 1674 — сотен­не містечко. 1680 зведено Свято-Троїц. (у 18 ст. пере­йменовано на архістратига Михаїла, 1808 закрито), 1740 — Преображен. церкви. 1790 було 130 дворів, проживали 1004 особи. Після 2-го поділу Польщі 1793 О. ві­ді­йшла до Рос. імперії. 1797–1925 — у складі Київ. губ.; 1797–1919 — Васильків., 1919–23 — Білоцерк. пов. До 1880-х рр. і 1918–23 село було волос. центром; від 1880-х рр. до 1918 належало до Рокитнян. волості. У 1-й пол. 1860-х рр. мешкали 1828 православних і 34 католики. Багато десятиліть село належало графам Браницьким (від кін. 18 ст.), на Рокитнянщині воно було в них на 3-му м. (після Синяви та Рокитного) за прибутковістю (у серед. 1860-х рр. щоріч. дохід — пере­важно від с. господарства — становив 9414 руб.). Мали 1806 дес. землі та 2025 дес. лісу; працювали їхні млин (200 руб. на рік) і винокурня (204 руб., 125 відер на рік). 1872 від­крито однокласну нар. міністер. школу (від 1902 — двокласна). 1886 — 223 двори, 2161 мешканець. До поч. 20 ст. О. стала казен. селом. 1900 у ній — 651 двір, 3485 жит.; у с-щі залізнич. ст. Ольшаниця — від­повід­но 5 і 33. Тоді ж діяли церква, синагога, нар. міністер. школа, школа грамоти; працювали винокур. завод селянина І. Комен­данта, казен­на водяна та 4 селян. вітряних млини; земел. фонд становив 6482 дес., з них поміщикам належали 4099, селянам — 2312 дес. Під час воєн. дій 1918–20 влада неодноразово змінювалася. 1923–30 — у складі Білоцерк. округи; від 1932 — Київ. обл. Якщо у документах Рос. імперії («Списокъ населен­ныхъ мѣстъ Кіевской губерніи», 1900) село фігурувало як О., то від поч. 1920-х рр. деякий час в офіц. джерелах вживали назву Вільшаниця («Список поселень Київщини», 1924; обидва — Київ). 1923 у Вільшаниц. сільс. раді (с. Вільшаниця, ст. Вільшаниця та маєток Вільшаниця) був 1041 двір, мешкали 4245 осіб. У тому ж році з ліквідованих Бакумів., Вінцентів., Ольшаниц. волостей утвор. Телешів. р-н (1925 роз­формований). 1925–62, 1966–2020 — село Рокитнян., 1962–66 — Таращан., від 2020 — Білоцерк. р-нів. Жит. потерпали від голодомору 1932–33 (встановлено імена 182-х жертв), за­знали сталін. ре­пресій. Від 25 липня 1941 до 7 січня 1944 — під нім. окупацією. Нацисти вбили 36 осіб. Діяло під­пі­л­ля. На фронтах 2-ї світової вій­ни воювали 465 воїнів-земляків, з них 233 загинули. Від 1950-х рр. до 1972 Ольшаниц. сільс. раді було під­порядк. с. Бушеве. 1958 побудовано цегел. завод. 24 лютого 2022 село за­знало рос. ракет. удару, внаслідок якого від­булося загоря­н­ня на складі боє­припасів військ. частини. Нині працює хлібо­при­ймал. під­приємство. Діє Ольшаниц. лісництво (2702,4 га) Богуслав. ліс. господарства. В О. — заг.-осв. школа, дитсадок; Будинок культури, б-ка; амбулаторія заг. практики сімей. медицини. 2011 освячено новозбудовану церкву архістратига Михаїла. У с. Бушеве збереглася деревʼяна трикупол. Свято-Троїц. церква (1760; памʼят­ка архітектури нац. значе­н­ня). Від 1970 її дзвіниця міститься у Музеї нар. архітектури та побуту Середньої Над­дні­прянщини у м. Пере­яслав Борис­піл. р-ну Київ. обл. В О. народилися: лікар-гігієніст, академік НАМНУ О. Яворовський, історик Т. Чухліб, видавець, громад. діяч П. Комен­дант, письмен­ник І. Логвиненко, бандурист, майстер з виготовле­н­ня бандур П. Гончаренко.

Рекомендована література

Іконка PDF Завантажити статтю

Інформація про статтю


Автор:
Статтю захищено авторським правом згідно з чинним законодавством України. Докладніше див. розділ Умови та правила користування електронною версією «Енциклопедії Сучасної України»
Дата останньої редакції статті:
груд. 2022
Том ЕСУ:
24
Дата виходу друком тому:
Тематичний розділ сайту:
Населені пункти
EMUID:ідентифікатор статті на сайті ЕСУ
76756
Вплив статті на популяризацію знань:
загалом:
1 096
цьогоріч:
230
сьогодні:
2
Дані Google (за останні 30 днів):
  • кількість показів у результатах пошуку: 1 306
  • середня позиція у результатах пошуку: 7
  • переходи на сторінку: 13
  • частка переходів (для позиції 7): 28.4% ★☆☆☆☆
Бібліографічний опис:

Ольшаниця / А. І. Шушківський // Енциклопедія Сучасної України [Електронний ресурс] / редкол. : І. М. Дзюба, А. І. Жуковський, М. Г. Железняк [та ін.] ; НАН України, НТШ. – Київ: Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. – Режим доступу: https://esu.com.ua/article-76756.

Olshanytsia / A. I. Shushkivskyi // Encyclopedia of Modern Ukraine [Online] / Eds. : I. М. Dziuba, A. I. Zhukovsky, M. H. Zhelezniak [et al.] ; National Academy of Sciences of Ukraine, Shevchenko Scientific Society. – Kyiv : The NASU institute of Encyclopedic Research, 2022. – Available at: https://esu.com.ua/article-76756.

Завантажити бібліографічний опис

ВСІ СТАТТІ ЗА АБЕТКОЮ

Нагору нагору