Ольшанський Володимир Архипович
ОЛЬША́НСЬКИЙ Володимир Архипович (18. 02. 1931, Дніпропетровськ, нині Дніпро — 09. 08. 2007, Миколаїв) — живописець, графік. Член НСХУ (1970). Закін. Київський художній інститут (1963; викл. В. Касіян, О. Пащенко, І. Селіванов, С. Григор’єв). Відтоді працював у Вінн. худож.-вироб. майстернях, у редакціях київ. видавництв «Веселка», «Радянська школа». Від 1969 — у Миколаєві: чл. правління обл. організації СХУ, відп. секр., відповідав за виставк. діяльність, багато років очолював творчу художню раду при вироб. комбінаті. Працював у галузях станк. графіки (офорт, ліногравюра), плаката, станк. живопису (портрет, пейзаж, натюрморт). Побував у твор. відрядженнях на Чукотці, Кольс. п-ові, у Якутії, подорожував місцями пам’яток давньої архітектури (1972–73), Пн. мор. шляхом (1981), відвідав ЧАЕС (1986), Афганістан (1987). Під враженнями від поїздок створив серії робіт («Земля Владимирська», «Земля Суздальська»), виконав 10 портретів микол. воїнів-афганців для Нац. музею історії України у Другій світ. війні (Київ) тощо. Через хворобу від 1998 був прикутий до інвалід. візка, однак продовжував творчу діяльність (полярна тема, Афганістан, портрети сучасників). Учасник мистецьких виставок від 1964. Персон. — у Миколаєві (1991, 2001, посмертні — 2008, 2017, 2021). Роботи зберігаються у худож. музеях та картин. галереях Миколаєва, Києва, Вінниці, Кропивницького, Дніпра, Севастополя та ін.
Додаткові відомості
- Основні твори
- серії і цикли — «Металурги Придніпров’я», «Прокатники» (обидві — 1963), «Заради життя на Землі» (1964–65), «Українське Полісся» (1965–69), «Миколаїв корабельний» (1970–76), «Пам’ятки давньоруського зодчества» (1971–73), «Люди твої, Миколаївщино» (1973–82), «Прикордонні будні» (1978–79), «По Єнісею» (1980), «Арктика» (1981), «Земля і люди» (1982–86), «По Чукотці» (1984–86), «Інтернаціоналісти 80-х рр.» (1985–88); «Рибалки» (1967), триптих «Пам’ятники України» (1970), «Буфетниця Женя» (1984), «Женя» (1995), «Вуличка старого Кабула» (1998); плакати — «Кобзар 1814–1864», «Ювілейний», «Дівчина-будівельниця» (усі — 1964).
Рекомендована література
- Виноградова А. На грани радости и боли: штрихи к портрету художника Владимира Ольшанского // Имена. 2006. № 3;
- Росляков С. Три стержня художника Ольшанского // Южная правда. 2006, 14 марта;
- Памяти товарища: [Некролог] // Веч. Николаев. 2007, 21 авг.;
- Ржепецький Л. Свіча пам’яті // Рідне Прибужжя. 2008, 16 лют.;
- Дробышева О. Владимир Ольшанский: только направление и цель // Горожанин. 2008. № 2;
- Христова Н. Графический мир художника Владимира Ольшанского // Веч. Николаев. 2021, 11 марта.
Фотоілюстрації
Завантажити статтю
Людина 
