ОЛЬШЕ́ВСЬКИЙ Марʼян-Казимир (19. 10. 1881, Львів — 15. 03. 1915, там само) — живописець, графік, історик та теоретик мистецтва. Брат Б.-Ю. Оль­­шевського. Ви­вчав філософію, біо­логію та історію мистецтва в університетах Львова (1901–05), Берліна, Мюнхена. Малярству вчився у приват. студіях Мюнхена, Дрездена й Дюс­сельдорфа (усі — Німеч­чина). Від 1901 мешкав у Львові, спів­працював з г. «Słowo Polskie», «Gazeta Wiec­zorna», ж. «Nasz Kraj», «Widno­kręgi» (ред. та ілюстратор) тощо. 1906–07 працював у Худож.-пром. музеї. Брав участь у мист. ви­ставках від 1910. У техніках олії, темпери, пастелі, акварелі створював порт­рети, краєвиди, фігурні композиції, проектував роз­писи й вітражі, комплексні інтерʼєри, за­ймався приклад. та естамп. графікою (літо­графія, дереворит, лінорит, офорт). Найчастіше звертався до при­йомів символізму та сецесії, а також стилістики ім­пресіонізму, екс­пресіонізму, футуризму, абстракціонізму. Ілюстрував книги, зокрема Я. Гусковського, Г. Збежховського, Я. Кас­провича, К. Макушинського, Л. Стаф­фа, Л. Шерляга; створив альбом літо­графій з подорожі до Великої Британії та Шотландії («Marian Olszewski», Львів, 1913). О. називали «львівським Мор­рісом». Пропагував сецесійну ідею єд­ності мистецтва й життя, утилітар. й худож. у формі побут. речі. Сприяв роз­витку місц. худож. ремесла, заклав під­валини сучас. дизайну (одягу, меблів, кераміки, килимів, світильників, реклам. метал. вивісок). Власні дизайнер. проекти опублікував у брошурі «Rozgłos» (Львів, бл. 1914). Його худож. мові притаман­ні мінімалізм і чіткість форми, іноді її гротескне пере­більше­н­ня, тонке орнамент. плеті­н­ня ліній і штрихів, гра плям кольору. Улюб­лені мотиви — спіралевидна лінія та яйцевид., ніби «роз­мʼяклий» еліпс. 1909–14 часто використовував специф. при­йом по­єд­на­н­ня люд. фігури з орнаментом, напр., у влас. книзі філософ. есе «Droga sugerowanego optymizmu» (Л., 1906). У 1910 засн. міське обʼ­єдн. архітекторів та митців декор.-приклад. мистецтва «Zespół» (існувало до поч. 1-ї світової вій­ни). О. був автором інтерʼєрів театру-ва­рʼєте «Casino de Paris» на вул. Рейтана (1909, нині театр ім. Леся Курбаса), аптеки М. Ет­тінґера на площі Ґолуховських (нині Торгова; 1913). У 1913–14 очолював групу чл. товариства «Zespół», що оформлювала приміще­н­ня готелю «Краківський» на площі Бернардинська, № 7 (нині Соборна). За­ймався сцено­графією, роз­робив проекти декорацій і костюмів для пʼєси «Юдиф» Х.-Ф. Геб­беля у львів. Міському театрі (1909). Виконував архіт. (будинок товариства «Сокіл» у м. Золочів, дім садівника в м-ку Немирів, нині смт) та графічні (памʼятник С. Жолкевському (1906) в костелі св. Лаврентія в м. Жовква; нині усі — Львів. обл.), над­гробки на Личаків. цвинтарі, 1913–14) проекти, моделював скульптури (статуетка «Зубр з вершником»; глина). 1900–14 — провід. львів. худож. критик і теоретик мистецтва (прочитав бл. 100 доповід­ей, зокрема на засі­да­н­нях Філос. і Наук.-літ. т-в, опублікував декілька книг («Rozwój ma­larstwa polskiego od czasów naj­dawniejszych do Jana Matejki» (1907), «Z psychofizjologii malars­twa», 1907–09, Львів), понад 300 статей та рец. Створив власну філос.-естет. теорію сусп. активності мистецтва та його демократ. характеру, дієвої творчості. На поч. 20 ст. ви­ступав як теоретик і пропагандист мистецтва модерну та символізму. Багато писав про скульпторів Т. Блотницького, Л.-А. Дрекслер, С.-К. Островського та ін., під­тримував нові пласт. форми, ін­спір. творами О. Родена, під­креслював важливість інтеграції скульптур з архіт. простором. Помер від тифу. 1940 значну колекцію його творів (понад 270) пере­дано братом-живописцем Б. Ольшевським до Львів. держ. картин. галереї (нині нац. галерея мистецтв ім. Б. Возницького). Ін. збірка творів (понад 2 тис. рисунків і акварелей) та листів зберігається в Нац. б-ці ім. Ос­солінських (м. Вроцлав). Колекції маляр. і графіч. творів є також у Під­карпат. музеї у м. Кросно та в приват. збірці родини митця у м. Ольштин (усі — Польща).