Ольшевський Мар’ян-Казимир

ОЛЬШЕ́ВСЬКИЙ Мар’ян-Казимир (19. 10. 1881, Львів — 15. 03. 1915, там само) — живописець, графік, історик та теоретик мистецтва. Брат Б.-Ю. Ольшевського. Вивчав філософію, біологію та історію мистецтва в університетах Львова (1901–05), Берліна, Мюнхена. Малярству вчився у приват. студіях Мюнхена, Дрездена й Дюссельдорфа (усі — Німеччина). Від 1901 мешкав у Львові, співпрацював з г. «Słowo Polskie», «Gazeta Wieczorna», ж. «Nasz Kraj», «Widnokręgi» (ред. та ілюстратор) тощо. 1906–07 працював у Худож.-пром. музеї. Брав участь у мист. виставках від 1910. У техніках олії, темпери, пастелі, акварелі створював портрети, краєвиди, фігурні композиції, проектував розписи й вітражі, комплексні інтер’єри, займався приклад. та естамп. графікою (літографія, дереворит, лінорит, офорт). Найчастіше звертався до прийомів символізму та сецесії, а також стилістики імпресіонізму, експресіонізму, футуризму, абстракціонізму. Ілюстрував книги, зокрема Я. Гусковського, Г. Збежховського, Я. Каспровича, К. Макушинського, Л. Стаффа, Л. Шерляга; створив альбом літографій з подорожі до Великої Британії та Шотландії («Marian Olszewski», Львів, 1913). О. називали «львівським Моррісом». Пропагував сецесійну ідею єдності мистецтва й життя, утилітар. й худож. у формі побут. речі. Сприяв розвитку місц. худож. ремесла, заклав підвалини сучас. дизайну (одягу, меблів, кераміки, килимів, світильників, реклам. метал. вивісок). Власні дизайнер. проекти опублікував у брошурі «Rozgłos» (Львів, бл. 1914). Його худож. мові притаманні мінімалізм і чіткість форми, іноді її гротескне перебільшення, тонке орнамент. плетіння ліній і штрихів, гра плям кольору. Улюблені мотиви — спіралевидна лінія та яйцевид., ніби «розм’яклий» еліпс. 1909–14 часто використовував специф. прийом поєднання люд. фігури з орнаментом, напр., у влас. книзі філософ. есе «Droga sugerowanego optymizmu» (Л., 1906). У 1910 засн. міське об’єдн. архітекторів та митців декор.-приклад. мистецтва «Zespół» (існувало до поч. 1-ї світової війни). О. був автором інтер’єрів театру-вар’єте «Casino de Paris» на вул. Рейтана (1909, нині театр ім. Леся Курбаса), аптеки М. Еттінґера на площі Ґолуховських (нині Торгова; 1913). У 1913–14 очолював групу чл. товариства «Zespół», що оформлювала приміщення готелю «Краківський» на площі Бернардинська, № 7 (нині Соборна). Займався сценографією, розробив проекти декорацій і костюмів для п’єси «Юдиф» Х.-Ф. Геббеля у львів. Міському театрі (1909). Виконував архіт. (будинок товариства «Сокіл» у м. Золочів, дім садівника в м-ку Немирів, нині смт) та графічні (пам’ятник С. Жолкевському (1906) в костелі св. Лаврентія в м. Жовква; нині усі — Львів. обл.), надгробки на Личаків. цвинтарі, 1913–14) проекти, моделював скульптури (статуетка «Зубр з вершником»; глина). 1900–14 — провід. львів. худож. критик і теоретик мистецтва (прочитав бл. 100 доповідей, зокрема на засіданнях Філос. і Наук.-літ. т-в, опублікував декілька книг («Rozwój malarstwa polskiego od czasów najdawniejszych do Jana Matejki» (1907), «Z psychofizjologii malarstwa», 1907–09, Львів), понад 300 статей та рец. Створив власну філос.-естет. теорію сусп. активності мистецтва та його демократ. характеру, дієвої творчості. На поч. 20 ст. виступав як теоретик і пропагандист мистецтва модерну та символізму. Багато писав про скульпторів Т. Блотницького, Л.-А. Дрекслер, С.-К. Островського та ін., підтримував нові пласт. форми, інспір. творами О. Родена, підкреслював важливість інтеграції скульптур з архіт. простором. Помер від тифу. 1940 значну колекцію його творів (понад 270) передано братом-живописцем Б. Ольшевським до Львів. держ. картин. галереї (нині нац. галерея мистецтв ім. Б. Возницького). Ін. збірка творів (понад 2 тис. рисунків і акварелей) та листів зберігається в Нац. б-ці ім. Оссолінських (м. Вроцлав). Колекції маляр. і графіч. творів є також у Підкарпат. музеї у м. Кросно та в приват. збірці родини митця у м. Ольштин (усі — Польща).

Тв.: «Брат», «О. Попович», «Художник С. Дембіцький», «Скульптор С.-К. Островський», «Філософ та мистецтвознавець В. Подляха», «Львівський батяр», «В Єзуїтському парку у Львові», «Жовківське передмістя», «Етюди з засідань Галицького сейму», «Символічна композиція», «Абстрактна композиція», «Самотні», «Викрадення Європи», «Демон Террелогос», «Христос і Ніцше», «Сутінки богів», «Ангели цієї землі», «Суд Париса», «Сонне видіння», «Одинокий гість у вар’єте», «Вечір у кав’ярні», «Скрипаль», «Прогулянка верхи», «Жінка і Смерть», «Три волхви», «Краєвид з вітряком», «Дерев’яна церква», «Церква у Татарові»; серії — автопортретів, видів околиць Львова (усі — 1902–14), натюрмортів (1910); рекламні плакати — «Загальна виставка архітектури у Львові» (1910), «Сигарети “Бальзам”» (1912), «Міщанське джерело» (1913), «Виставка моторів» (1914); лінорити — «Розмова», «Жінка, що читає», «Львівські міщанки» (усі — 1912); декор. проекти — вітраж «Богоматір», «Народна Мадонна», «Інтер’єр каплиці з вітражем», «Проект вітражу для П’ятої львівської гімназії», «Стінний розпис з мотивом птахів», «Дівчинка на молитві», «Східна танцюристка» (усі — 1912–13), «На світанку нової епохи» (1913).

Літ.: Бірюльов Ю. Мистецтво львівської сецесії. Л., 2005; Його ж. «Львівський Морріс» — Мар’ян Ольшевський // Вісн. Львів. академії мистецтв. Вип. 32. Л., 2017.

Ю. О. Бірюльов

Основні твори

«Брат», «О. Попович», «Художник С. Дембіцький», «Скульптор С.-К. Островський», «Філософ та мистецтвознавець В. Подляха», «Львівський батяр», «В Єзуїтському парку у Львові», «Жовківське передмістя», «Етюди з засідань Галицького сейму», «Символічна композиція», «Абстрактна композиція», «Самотні», «Викрадення Європи», «Демон Террелогос», «Христос і Ніцше», «Сутінки богів», «Ангели цієї землі», «Суд Париса», «Сонне видіння», «Одинокий гість у вар’єте», «Вечір у кав’ярні», «Скрипаль», «Прогулянка верхи», «Жінка і Смерть», «Три волхви», «Краєвид з вітряком», «Дерев’яна церква», «Церква у Татарові»; серії – автопортретів, видів околиць Львова (усі – 1902–14), натюрмортів (1910); рекламні плакати – «Загальна виставка архітектури у Львові» (1910), «Сигарети “Бальзам”» (1912), «Міщанське джерело» (1913), «Виставка моторів» (1914); лінорити – «Розмова», «Жінка, що читає», «Львівські міщанки» (усі – 1912); декор. проекти – вітраж «Богоматір», «Народна Мадонна», «Інтер’єр каплиці з вітражем», «Проект вітражу для П’ятої львівської гімназії», «Стінний розпис з мотивом птахів», «Дівчинка на молитві», «Східна танцюристка» (усі – 1912–13), «На світанку нової епохи» (1913).