Ольштин

Визначення і загальна характеристика

О́ЛЬШТИН (Olsztyn) — найбільше місто і адміністративний центр Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі. Знаходиться на р. Лина. Один із найважливіших екон., наук., культур., турист. і рекреац. центрів Пн.-Сх. Польщі. Вузол автомоб. доріг (є пряме автобусне сполуче­н­ня з Україною) і залізниць. Площа 88,3 км². Насел. 170 622 особи (2021), серед яких за віро­сповіда­н­ням 80 % — римо-католики, бл. 1 % — греко-католики. О. — центр Вармін. митрополії РКЦ та Ольш­тин.-Ґдан. єпархії УГКЦ. Є 15 озер заг. пл. бл. 725 га, найбільше (412 га) і най­глибше (43 м) — Укіель. Понад 21 % тер. О. за­ймають ліси (загалом 1800 га, Міський ліс — 1050 га), 95 % з них — мішані та хвойні. Охороняють торфʼяні природні заповід­ники: Редикайний (10,38 га, створ. 1948) і Мсарський (4,45 га, 1953). Перша згадка про місто датована 1334, коли Г. фон Лютер заснував деревʼяну сторожову вежу в вигині р. Лина і на­звав її Ал­лен­штайн (Замок на Лані). Міські права на­дано 31 жовтня 1353. Першим очільником О. був Ян з Лайса. У 15 ст. місто за­знало неоднораз. руйнувань внаслідок воєн між Тевтон. орденом і Польщею, зокрема 1414 по­страждало від армії польс. короля Владислава ІІ Яґайла. 1454 городяни пов­стали проти Тевтон. ордену, зайняли замок і ви­знали зверх­ність польс. короля, але через рік місто знову повернувся під контроль ордену. За Другим Торун. миром (1466), О. і вся Вармія опинилися у межах Королівства Польського. Впродовж 16 ст. місто активно роз­вивалося як торг. і ремісн. центр, вигідно роз­таш. на шляху Кеніґсберґ–Варшава. У 17 — на поч. 18 ст. роз­виток міста загальмувався, воно по­страждало внаслідок польс.-швед. воєн, голоду, пожеж у 1620, 1658, 1669, 1712, епідемій чуми у 1624–25 і 1709–12. У результаті 1-го поділу Польщі 1772 Вармія разом із О. була зарахована до складу Прус­сії. Під час наполеонів. воєн місто за­знало збитків, через епідемію тифу загинуло бл. чверті містян. Епідемії холери спалахували до 2-ї пол. 19 ст. Від 1818 О. — центр Ольштин. пов. 1867 побудовано лікарню, 1872–73 — першу залізничну гілку в межах маршруту Торунь–Кеніґсберґ, 1877 — г-зію. Діяли 2 маш.-буд. і сірник. заводи. 1907 від­крито рух трамваїв, 1913 — аеро­дром в Дайтках. Зведено Нову ратушу (1912–15), будівлю Регентства (1908–11), кінотеатр (1909), житл. квартали. Станом на 1914 працювало бл. 60 пром. під­приємств. Кількість жителів зросла з 4-х тис. у 1846 до 25-ти тис. у 1895. На поч. 1-ї світової вій­ни О. ненадовго був окупований рос. військами, в околицях тривали бої, але саме місто не по­страждало. 1920 за результатами плебісциту пд. частина Сх. Прус­сії лишилася у складі Німеч­чини, в О. це ріше­н­ня під­тримало 97 % мешканців. У цей період місто стало центром польс. нац. руху у Вармії: видавали однойм. газету польс. мовою (1886–1939), працювали Польс. дім (1920–39) і катол. школа (1934–39). У 1925 від­крито театр, на­прикінці 1930-х рр. — тролейбусні та автобусні маршрути. 1938 під час погромів євр. насел. («Кришталева ніч») була спалена Ольштин. синагога. 1939 проживало бл. 50 тис. осіб. З поч. 2-ї світової вій­ни до 1942 діяло євр. ґетто. На поч. 1945 місто частково зруйновано, в ньому проживало бл. 8 тис. мешканців. Після 1945 О. ві­ді­йшов до складу Польщі та став центром воєводства. Склад насел. докорін­но змінився, ос­кільки євреї були депортовані 1942, а німці — після вій­ни. 1946 кількість мешканців пере­вищила 20 тис. і продовжила стрімко зро­стати, зокрема й за рахунок депортованих з укр. етніч. тер., що опинилися в кордонах Польщі. У 1950 проживало 45 тис., на поч 1970-х рр. — 100 тис. осіб. О. є центром деревооб­роб., меблевої, харч. (мʼяс­ний, молоч., пивовар. заводи) та легкої пром-стей. Його під­приємства виготовляють полігр. продукцію, буд. матеріали, транс­порт­ні засоби, а шин­ний завод є найбільшим у Європі виробником шин марки «Mi­­che­lin» (майже 4,5 тис. спів­роб.). Також функціонують найбільший у Європі логіст. центр (пл. 90 тис. м²) і шахти з видобутку мінерал. сировини, пере­важно буд. матеріалів. Важливу роль ві­ді­грає на­да­н­ня турист. послуг. У місті діють 11 готелів, з них 3 — чотиризіркові. 1949 до О. пере­несено гол. семінарію Вармін. митрополії «Хосянум». У 1950–60-і рр. засн. Аграрно-технол. університет і Вищу пед. школу, 1980 — Вармін. теол. ін­ститут. Внаслідок обʼ­єд­на­н­ня цих 3-х закладів 1999 створ. Вармін.-Мазур. університет — найбільший у регіоні. У серед. 1990-х рр. були від­криті Університет інформ. технологій та менеджменту ім. Т. Котарбінського, Ольштин. університет ім. Ю. Русецького, Університет інформ. технологій та економіки Товариства універсал. знань. У місті діють 43 дитсадки, 30 початк. шкіл, 23 гімназії, 14 ліцеїв, 11 технікумів, 5 галуз. профес.-тех. училищ. Наук. діяльність провадять Ін­ститут внутр. рибальства ім. С. Саковича, Ін­ститут ре­продукції тварин і харч. дослідж. Польс. АН, Центр наук. дослідж. ім. В. Кентжинського, Центр сх. досліджень. 1973 від­крито другий за величиною в Польщі планетарій, 1979 — астроном. обсерваторію (у водонапір. вежі, збуд. 1897). Функціонують 4 музеї, найбільший серед яких — Музей Вармії і Мазури (засн. 1945), що зберігає памʼятки археології, історії, нумізматики, мистецтва, худож. майстерності, писемності, нар. культури цього регіону; театр ім. С. Ярача (1925) і ляльк. театр (1953); держ. картин­на галерея міста — Бюро худож. ви­ставок (1958); 2 кінотеатри; філармонія. Характер. ознакою міського простору О. є збережена нім. архітектура з часів Середньовіч­чя до 1-ї пол. 20 ст. Серед памʼяток архітектури — готич. замок (2-а пол. 14 ст.), фрагменти міських стін із Верх­німи воротами, Стара ратуша (від­будована 1623–24 після пожежі), Собор св. Якова, костел св. Лаврентія (усі — 14 ст.), Єрусалим. каплиця Святого Хреста (2-а пол. 16 ст.), неоготич. євангел.-ауґсбур. костел (1876–99), залізнич. віадук через р. Лина (19 ст.), забудова в стилі модерн на вул. Домбровщакув (кін. 19 ст.), міська лікарня (1864–67), неоготичні будинок чол. гімназії (1886–87) та костел Пресвятого Серця Ісуса (1901–02), будівля Регентства (1908–11), неороман. костел св. Юзефа (1912–13), євр. кладовище (1818–1955) з похорон. бюро (1913), Нова ратуша (1912–15), костел Христа Царя, зведений у стилі італ. Ренесансу (1926–27). Завдяки цьому через місто проходять заг.-європ. та нац. турист. і паломниц. маршрути: Європ. шлях мурованої готики, польс. частина Шляху св. Якова, Шлях готич. замків, Ґрюнвальд. шлях. З містом повʼязана діяльність вченого М. Коперника, який 1516–21 був адміністратором Ольштин. замку, де збереглася його кімната. У місті він написав кілька наук. праць і проводив ас­троном. спо­стереже­н­ня, на стіні замку збереглася астроном. таблиця, виготовлена ним 1517 (нині екс­понується в Музеї Вармії і Мазури, роз­таш. у приміщен­ні замку). У О. народився арх. Е. Мендельсон, 1893–98 проживав композитор, диригент, педагог Ф. Нововєйський.

Укр. громада в О. почала формуватися після 1947 внаслідок депортації у рамках Акції «Вісла». Українців пере­селяли з їхніх етніч. тер., що опинилися у пд.-сх. прикордон­ні Польщі, у її пн. і зх. регіони, невеликими групами, без права на зміну місця поселе­н­ня, що мало сприяти асиміляції. Тер. Вармії і Мазури як найбільш від­далені й такі, що потребували поновле­н­ня чисельності насел. після виселе­н­ня німців, стали регіонами, куди скерували найбільше українців — 56,6 тис. В О. був роз­поділ. пункт, звідки депортованих роз­селяли по всьому регіону, пере­важно вздовж пн. прикордо­н­ня Польщі. За пере­писом 2002, у Вармін.-Мазур. воєводстві проживала найбільша кількість українців у Польщі — понад 12 тис. осіб: у Венґожев. пов. — до 6 %; у Ельблон., Бранев., Бартошиц., Ґолдап., Гіжиц. пов. — до 4 %; в О. — бл. 1 % населе­н­ня. Місто є центром громад.-політ. життя укр. спільноти, тут роз­міщено регіон. від­діл. Обʼ­єдн. українців у Польщі. Член організації — ві­домі громад. діячі, політики, чиновники різних рівнів — опікуються правами укр. меншини, налагоджують між­культурну взаємодію, зокрема шляхом на­да­н­ня назв, повʼязаних з Україною, вулицям О. (Т. Шевченка, І. Богуна). За польс. законодавством українська мова має статус мови нац. меншини. У декількох школах міста діють факультативи з ви­вче­н­ня української мови, на місц. радіо є пере­дачі українською мовою. На базі Вармін.-Мазур. університету проводять дослідж. з україністики. Від­буваються богослужі­н­ня у кафедрал. соборі Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ. Від 2000-х рр. росте кількість студентів укр. походже­н­ня у місц. університетах. З поч. вторгне­н­ня РФ на території України в О. почали прибувати укр. біженці, проте у значно меншій кількості, ніж у більші польс. міста. Станом на кін. березня 2022 їх проживало бл. 500. Місц. влада без­коштовно надала пере­селенцям житло і про­їзд у міському транс­порті. Ольшин. громада збирає гуманітарну допомогу для біженців і від­правляє допомогу в Україну, проводить культурні заходи з метою інтеграції укр. громадян, зокрема від­крила без­коштовні курси польс. мови; греко-катол. парафія організувала щоден­ну роз­дачу без­коштов. обідів.

Літ.: Mobilność miejska w Olsztynie: Kie­runki rozwoju // The International Bank for Reconstruction and Development. 2015; Wyznania religijne w Polsce w latach 2015–2018. Religious denominations in Poland 2015–2018 //Główny Urząd Statystyczny. Warszawa, 2019; Depopulation. Determi­nants and Consequences. Warszawa, 2020.

І. В. Кочеткова

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю