О́ЛЬШТИН (Olsztyn) — найбільше місто і адміністративний центр Вармінсько-Мазурського воєводства Польщі. Знаходиться на р. Лина. Один із найважливіших економічних, наукових, культурних, туристичних і рекреаційних центрів Пів­нічно-Східної Польщі. Вузол автомобільних доріг (є пряме автобусне сполуче­н­ня з Україною) і залізниць. Площа 88,3 км2. Населе­н­ня 170 622 особи (2021), серед яких за віро­сповіда­н­ням 80 % — римо-католики, бл. 1 % — греко-католики. О. — центр Вармінської митрополії РКЦ та Ольш­тинсько-Ґданської єпархії УГКЦ. Є 15 озер загальної площі бл. 725 га, найбільше (412 га) і най­глибше (43 м) — Укіель. Понад 21 % території О. за­ймають ліси (загалом 1800 га, Міський ліс — 1050 га), 95 % з них — мішані та хвойні. Охороняють торфʼяні природні заповід­ники: Редикайний (10,38 га, створений 1948) і Мсарський (4,45 га, 1953). Перша згадка про місто датована 1334, коли Г. фон Лютер заснував деревʼяну сторожову вежу в вигині р. Лина і на­звав її Ал­лен­штайн (Замок на Лані). Міські права на­дано 31 жовтня 1353. Першим очільником О. був Ян з Лайса. У 15 століт­ті місто за­знало неодноразових руйнувань внаслідок воєн між Тевтонським орденом і Польщею, зокрема 1414 по­страждало від армії польського короля Владислава ІІ Яґайла. 1454 городяни пов­стали проти Тевтонського ордену, зайняли замок і ви­знали зверх­ність польського короля, але через рік місто знову повернувся під контроль ордену. За Другим Торунським миром (1466), О. і вся Вармія опинилися у межах Королівства Польського. Впродовж 16 столі­т­тя місто активно роз­вивалося як торговельний і ремісничий центр, вигідно роз­ташований на шляху Кеніґсберґ–Варшава. У 17 — на початку 18 столі­т­тя роз­виток міста загальмувався, воно по­страждало внаслідок польсько-шведських воєн, голоду, пожеж у 1620, 1658, 1669, 1712, епідемій чуми у 1624–25 і 1709–12. У результаті 1-го поділу Польщі 1772 Вармія разом із О. була зарахована до складу Прус­сії. Під час наполеонівських воєн місто за­знало збитків, через епідемію тифу загинуло бл. чверті містян. Епідемії холери спалахували до 2-ї пол. 19 столі­т­тя. Від 1818 О. — центр Ольштинського повіту. 1867 побудовано лікарню, 1872–73 — першу залізничну гілку в межах маршруту Торунь–Кеніґсберґ, 1877 — гімназію. Діяли 2 машинобудівні і сірникові заводи. 1907 від­крито рух трамваїв, 1913 — аеро­дром в Дайтках. Зведено Нову ратушу (1912–15), будівлю Регентства (1908–11), кінотеатр (1909), житлові квартали. Станом на 1914 працювало бл. 60 промислових під­приємств. Кількість жителів зросла з 4-х тис. у 1846 до 25-ти тис. у 1895. На початку 1-ї світової війни О. ненадовго був окупований російськими військами, в околицях тривали бої, але саме місто не по­страждало. 1920 за результатами плебісциту пів­ден­на частина Східної Прус­сії лишилася у складі Німеч­чини, в О. це ріше­н­ня під­тримало 97 % мешканців. У цей період місто стало центром польського національного руху у Вармії: видавали одно­ймен­ну газету польською мовою (1886–1939), працювали Польський дім (1920–39) і католицька школа (1934–39). У 1925 від­крито театр, на­прикінці 1930-х років — тролейбусні та автобусні маршрути. 1938 під час погромів єврейського населе­н­ня («Кришталева ніч») була спалена Ольштинська синагога. 1939 проживало бл. 50 тис. осіб. З початку 2-ї світової війни до 1942 діяло єврейське ґетто. На початку 1945 місто частково зруйновано, в ньому проживало бл. 8 тис. мешканців. Після 1945 О. ві­ді­йшов до складу Польщі та став центром воєводства. Склад населе­н­ня докорін­но змінився, оскільки євреї були депортовані 1942, а німці — після війни. 1946 кількість мешканців пере­вищила 20 тис. і продовжила стрімко зро­стати, зокрема й за рахунок депортованих з українських етнічних територій, що опинилися в кордонах Польщі. У 1950 проживало 45 тис., на початку 1970-х років — 100 тис. осіб. О. є центром деревооб­робної, меблевої, харчової (мʼясний, молочний, пивоварні заводи) та легкої промисловостей. Його під­приємства виготовляють полі­графічну продукцію, будівельні матеріали, транс­порт­ні засоби, а шин­ний завод є найбільшим у Європі виробником шин марки «Mi­­che­lin» (майже 4,5 тис. спів­робітників). Також функціонують найбільший у Європі логістичний центр (площа 90 тис. м2) і шахти з видобутку мінеральної сировини, пере­важно будівельних матеріалів. Важливу роль ві­ді­грає на­да­н­ня туристичних послуг. У місті діють 11 готелів, з них 3 — чотиризіркові. 1949 до О. пере­несено головну семінарію Вармінської митрополії «Хосянум». У 1950–60-і роки засновано Аграрно-технологічний університет і Вищу педагогічну школу, 1980 — Вармінський теологічний ін­ститут. Внаслідок обʼ­єд­на­н­ня цих 3-х закладів 1999 створено Вармінсько-Мазурський університет — найбільший у регіоні. У середині 1990-х років були від­криті Університет інформаційних технологій та менеджменту імені Т. Котарбінського, Ольштинський університет імені Ю. Русецького, Університет інформаційних технологій та економіки Товариства універсальних знань. У місті діють 43 дитсадки, 30 початкових шкіл, 23 гімназії, 14 ліцеїв, 11 технікумів, 5 галузевих професійно-технічних училищ. Наукову діяльність провадять Ін­ститут внутрішнього рибальства імені С. Саковича, Ін­ститут ре­продукції тварин і харчових досліджень Польської АН, Центр наукових досліджень імені В. Кентжинського, Центр східних досліджень. 1973 від­крито другий за величиною в Польщі планетарій, 1979 — астрономічну обсерваторію (у водонапірній вежі, збудованій 1897). Функціонують 4 музеї, найбільший серед яких — Музей Вармії і Мазури (заснований 1945), що зберігає памʼятки археології, історії, нумізматики, мистецтва, художньої майстерності, писемності, народної культури цього регіону; театр імені С. Ярача (1925) і ляльковий театр (1953); державна картин­на галерея міста — Бюро художніх ви­ставок (1958); 2 кінотеатри; філармонія. Характерною ознакою міського простору О. є збережена німецька архітектура з часів Середньовіч­чя до 1-ї пол. 20 столі­т­тя. Серед памʼяток архітектури — готичний замок (2-а пол. 14 столі­т­тя), фрагменти міських стін із Верх­німи воротами, Стара ратуша (від­будована 1623–24 після пожежі), Собор святого Якова, костел святого Лаврентія (усі — 14 столі­т­тя), Єрусалимська каплиця Святого Хреста (2-а пол. 16 столі­т­тя), неоготичний євангельсько-ауґсбурзький костел (1876–99), залізничний віадук через р. Лина (19 столі­т­тя), забудова в стилі модерн на вулиці Домбровщакув (кінець 19 столі­т­тя), міська лікарня (1864–67), неоготичні будинок чоловічої гімназії (1886–87) та костел Пресвятого Серця Ісуса (1901–02), будівля Регентства (1908–11), неороманський костел святого Юзефа (1912–13), єврейське кладовище (1818–1955) з похорон­ним бюро (1913), Нова ратуша (1912–15), костел Христа Царя, зведений у стилі італійського Ренесансу (1926–27). Завдяки цьому через місто проходять загальноєвропейські та національні туристичні і паломницькі маршрути: Європейський шлях мурованої готики, польська частина Шляху святого Якова, Шлях готичних замків, Ґрюнвальдський шлях. З містом повʼязана діяльність вченого М. Коперника, який 1516–21 був адміністратором Ольштинського замку, де збереглася його кімната. У місті він написав кілька наукових праць і проводив астрономічні спо­стереже­н­ня, на стіні замку збереглася астрономічна таблиця, виготовлена ним 1517 (нині екс­понується в Музеї Вармії і Мазури, роз­ташованому у приміщен­ні замку). У О. народився архітектор Е. Мендельсон, 1893–98 проживав композитор, диригент, педагог Ф. Нововєйський.

Українська громада в Ольштині почала формуватися після 1947 внаслідок депортації у рамках Акції «Вісла». Українців пере­селяли з їхніх етнічних територій, що опинилися у пів­ден­но-східному прикордон­ні Польщі, у її пів­нічні і західні регіони, невеликими групами, без права на зміну місця поселе­н­ня, що мало сприяти асиміляції. Території Вармії і Мазури як найбільш від­далені й такі, що потребували поновле­н­ня чисельності населе­н­ня після виселе­н­ня німців, стали регіонами, куди скерували найбільше українців — 56,6 тис. В Ольштині був роз­подільчий пункт, звідки депортованих роз­селяли по всьому регіону, пере­важно вздовж пів­нічного прикордо­н­ня Польщі. За пере­писом 2002, у Вармінсько-Мазурському воєводстві проживала найбільша кількість українців у Польщі — понад 12 тис. осіб: у Венґожевському повіті — до 6 %; у Ельблонзькому, Браневському, Бартошицькому, Ґолдапському, Гіжицькому повітах — до 4 %; в Ольштині — близько 1 % населе­н­ня. Місто є центром громадсько-політичного життя української спільноти, тут роз­міщено регіональне від­діле­н­ня Обʼ­єд­на­н­ня українців у Польщі. Члени організації — ві­домі громадські діячі, політики, чиновники різних рівнів — опікуються правами української меншини, налагоджують між­культурну взаємодію, зокрема шляхом на­да­н­ня назв, повʼязаних з Україною, вулицям Ольштина (Т. Шевченка, І. Богуна). За польським законодавством українська мова має статус мови національної меншини. У декількох школах міста діють факультативи з ви­вче­н­ня української мови, на місцевому радіо є пере­дачі українською мовою. На базі Вармінсько-Мазурського університету проводять дослідже­н­ня з україністики. Від­буваються богослужі­н­ня у кафедральному соборі Покрови Пресвятої Богородиці УГКЦ. Від 2000-х років росте кількість студентів українського походже­н­ня у місцевих університетах. З початку вторгне­н­ня РФ на території України в Ольштині почали прибувати українські біженці, проте у значно меншій кількості, ніж у більші польські міста. Станом на кінець березня 2022 їх проживало близько 500. Місцева влада без­коштовно надала пере­селенцям житло і про­їзд у міському транс­порті. Ольштинська громада збирає гуманітарну допомогу для біженців і від­правляє допомогу в Україну, проводить культурні заходи з метою інтеграції українських громадян, зокрема від­крила без­коштовні курси польської мови; греко-католицька парафія організувала щоден­ну роз­дачу без­коштовних обідів.