Озокерит

ОЗОКЕРИ́Т (від грец. όζω — пахну та κηρός — віск) — гірський («смердючий») віск, у великих масах гірська порода, руда. Зовні нагадує бджолиний віск. Колір від світло-зеленого, жовтого до бурого; жирний на дотик; має запах нафти; легко загоряється. Не затверджений Міжнар. мінералог. асоц. і не є мінералом. Є природ. сумішшю вуглеводнів парафін. ряду (C_nH_2n+2), переважно напівважких алканів з деякою домішкою рідких і газоподіб. вуглеводнів цього ж ряду. Залежно від кількості домішок має консистенцію від мазеподібної до твердої та крихкої (рідко). Значну роль у ньому відіграють церезини (від С₃₇Н₇₆ до С₅₃Н₁₀₈) з групи парафін. бітумів. Злам раковистий. Склад: С — 84–86 %, Н — 13,5–15 %. Густина 0,85–0,97; плавиться при т-рі 52–85 °С (іноді вищій); розчиняється в бензині, гасі, нафті, сірководні, бензолі, хлороформі та різних смолах. О. генетично пов’яза­ний з родовищами парафін. нафти, утворюється при її охолодженні під час підняття на поверхню по тріщинах. У природі трапляється у вигляді жильних і пласт. тіл. Найбільші родовища відомі в Україні (Передкарпаття), Туркменістані (Чемкен), Узбекистані (Фергана), США (шт. Юта), Румунії (у пісковиках). В Укр. Карпатах О. видобувають і використовують уже багато років. Їхні родовища приурочені до смуги поширених порід воротищен. соленос. серії і пов’язані з глибин. складками Внутр. зони Передкарпат. прогину. Озокерит. прояви простежуються майже безперерв. смугою від м. Старий Самбір Самбір. р-ну Львів. обл. до смт Верховина Івано-Фр. обл. на відстані 200 км. У цій смузі вони є над нафт. родовищами або близько біля них. Найбільші — Борислав., Дзвиняц., Старун. і Трускавец. родовища О. На них він представлений жильними тілами різної потуж. (від 0,1 до 3,0 м) і протяжності (до 250–300 м). Часто трапляються мікропрожилки і тонкозернисті та масивні виділення, порові виповнення й плівки. У Передкарпатті виявлено 7 різновидів О. (перші 6 — це жильні форми, 7-й — О. заповнення пор і дрібних тріщин): 1) мармуровий (бориславіт) — порівняно досить твердий (твердість > 1), рідкісний, ясно-жовтого і жовто-коричневого забарвлення, з т-рою плавлення 90–100 °С; 2) крихкий, незначно відрізняється від мармурового, з т-рою плавлення 80–90 °С, виявлений тільки на Бо­ри­слав. родовищі; 3) волокнистий — жовто-коричневого кольору з темно-зеленим відтінком, твердість < 1, з т-рою плавлення 60–80 °С, поширений на усіх родовищах; 4) пухирчастий — не­значно відрізняється від низькоплавкого волокнистого, колір темно-коричневий або зеленкувато-коричневий, з т-рою плавлення 50–60 °С, найбільше поширений; 5) бага — низькосортний з різким нафт. запахом, з т-рою плавлення ~ 50 °С, незначно поширений; 6) кондебель — чорного кольору, мазеподібний, з т-рою плавлення ~ 40 °С, трапляється на всіх родовищах, пром. цінності не має; 7) поровий і плівчастий (рудний) — нині найпоширеніший, з т-рою плавлення 50–80 °С, відділяється від породи екстрагуванням бензином або водним випаровуванням, вміст у породі від 0,1 до 1,5 % (за масою), колір екстрагованого О. чорний. У складі передкарпат. О. виявлено такі гол. компоненти: нормал. парафіни (від 41,76 до 61,77 %), ізопарафіни нафтогени з парафін. ланцюжками, ароматичні вуглеводні з парафін. ланцюжками. У невеликих кількостях наявні смоли й асфальтени (тверді аморфні речовини, збагачені сіркою і азотом). Тісно асоціюють з покладами нафти і генетично пов’язані з т. зв. залишк. нафтою, що містить найбільш в’яз­кі компоненти, близькі за складом до О. Найсприятливішими для утворення покладів О. були зони інтенсив. дроблення, напр., у склепіннях великих складок. Обов’яз­ковою умовою його утворення є високий пласт. тиск, що характерно для Передкарпат. нафт. родовищ. Використовують в парфумерії, для виготовлення мазей, кремів, вазеліну, для зовн. лікування теплом (озокеритотерапія). Значну частину О. переробляють у церезин (віск), з якого виготовляють пластичні консистентні мастила для антикороз. покриття різних механізмів та ізоляц. матеріали для електрон. промисловості.

Фотоілюстрації

×

❮ ❯

Завантажити статтю