Олешко Олександр Макарович
ОЛЕ́ШКО Олександр Макарович (09. 04. 1938, с. Соколова Балка Новосанжар., нині Полтав. р-ну Полтав. обл. — після 2008, с. Андріївка, нині Полтав. р-ну) — майстер різьблення на дереві. Срібна медаль ВДНГ СРСР (1982). Лауреат 2-го Всесоюз. конкурсу нар. і самодіял. майстрів (1987). Закін. відділ. худож. різьблення на дереві Яворів. ПТУ (Львів. обл., 1958; викл. М. Мельник). 1971–76 працював різьбярем експерим. лаб. вироб.-худож. об’єдн. «Полтавчанка» (удосконалював майстерність у різьбяра К. Божка), 1976–87 — художником-оформлювачем на заводі мед. скла (обидва — Полтава). Учасник виставок в Україні та за кордоном (Польща, Болгарія) від 1965. Персон. — у Полтаві (1975, 1988, 1998), Києві. У своїх композиціях поєднував давні орнамент. візерунки (лінії, порізки, їх групи, об’єднані в три- чи чотирикутні форми та смужки, кола, а також простими розетками або ускладн. соляр. мотивами) з темат. характером панно, рельєфів і тарелей. Різновиди тригранно-виїмчастого різьблення вдало доповнював опуклою, рельєф. чи круглою пластикою. Окремі роботи зберігаються у Нац. музеї Т. Шевченка, НМУНДМ (обидва — Київ), Полтав. краєзн. музеї, Музеї Т. Шевченка в Каневі (Черкас. обл.).
Тв.: барельєфи — І. Котляревського (1969), Т. Шевченка (1971, 1974), Г. Сковороди (1972), Панаса Мирного (1974), М. Гоголя (1975, 1979), Б. Хмельницького (1979); футляр для кн. «Кобзар» із зображенням поета (1974); скульптури — «Сова» (1975), «Катерина» (1983), «Мені тринадцятий минало…» (1984); пласти з рельєфами — «Шевченко-солдат» (1982), «Жіноча доля» (1985), «Дума про Україну (Шевченко на засланні)» (1988), «Т. Шевченку — 175» (1989); серія, присвячена різьбярам В. Нагнибіді та М. Зацеркляному з Кременчука (Полтав. обл.), гончарям Пошивайлам з Опішні (нині Полтав. р-ну), вишивальниці О. Великодній з Полтави (усі — 1970-і рр.).
Рекомендована література
- Фурман В., Шевченко М. Майстер різьби // НТЕ. 1976. № 3;
- Галян Г. Третій звіт ювіляра // Зоря Полтавщини. 1998, 17 квіт.;
- Гнатюк М. Різьбяр Олександр Олешко // Нар. мистецтво. 2007. № 1–2.