Осади

О́САДИ О. називають часточки твердої фази речовини, що виділяються з рідини або газоподіб. середовища й осідають на поверхню; в геології, літології, седиментології — скупчення переважно твердих частинок речовини, що накопичується (або накопичувалася в геол. минулому) на поверхні Землі. Складаються із фрагментів гірських порід і мінералів, хім. сполук, залишків рослин і тварин, рідин. та газової фаз, можуть містити вулканіч. матеріал, космічні, техногенні часточки. Виникають у результаті накопичення уламків, що утворюються при вивітрюванні порід, їх транспортуванні у мех. або зваженому (суспензій.) стані повітрям, водою або льодовиком, при переміщеннях по схилу частинок порід/ґрунтів або накопичення внаслідок ін. природ. процесів, зокрема й хім. або біохім. осадження. На денній поверхні О. накопичуються у вигляді неконсолідов. (пухких), пористих відкладів (напр., пісок, гравій, алеврит, мул та ін.) або консолідов. хемоген. утворень (напр., карбонатні туфи, кірки рудних мінералів, мінералів сульфатів та хлоридів кальцію, натрію, магнію та ін. солей при висиханні лагун, озер). Гранулометрич. склад (розмір твердих частинок) О. може бути від субмікронного до великих валунів. О. — багатофазна нерівноважна фіз.-хім. (у деяких випадках — біол.) система. Їхнє утворення при седиментації (осадженні) є першою стадією формування осадових гірських порід. О. можуть бути субстратом ґрунтів. Переважно кращим для землеробства є ґрунт, збагачений О. з органікою та мінерал. частинками. Дельти та береги річок, де відкладається велика кількість О., здавна використовували як с.-г. землі (напр., р. Ніл в Африці). Седиментація О. відбувається в басейнах осадонакопичення — ділянках земної кори, що прогинаються, та місцях, де виникають геол.-тектон. умови для накопичення та збереження О. За місцем формування розрізняють мор. й океан., континент. та ін. типи О. (див. Морські відклади, Континентальні відклади, а також Алювіальні відклади, Болотні відклади, Донні ґрунти і відклади, Еолові відклади, Літоральні відклади, Льодовикові відклади, Озерні відклади). Напр., у сучас. глибоковод. (абісал.) донних осадах Чорного моря встановлено утворення, представлені ламінованим перешаруванням світлозабарвлених, майже білих прошарків кокколітофорид. мулу з рештками кокколітофорид виду Emilianiahuxleyi та сапропельвміс. глинистих темних прошарків. В Україні відомі сезонні накопичення О. солей (сульфати та хлориди кальцію, натрію, магнію), що утворюються при висиханні відгалужених частин оз. Сиваш. Швидкість осадонакопичення залежить від багатьох факторів (кліматичного, тектонічного, поверхневих процесів і явищ та ін.). Напр., швидкість сучас. осадонакопичення (льодовик. седиментації в субполяр. умовах) на тер. Антарктич. п-ова, де розташ. Укр. антарктична ст. «Академік Вернадський», останні 100 р. сягає 1–7 мм на рік, а швидкість осадонакопичення при таненні льодовиків у помір. поясі (Патагонія та Вогняна Земля) є одною з найбільших на планеті. Загалом потужність О. та утворених із них осад. порід протягом окремих етапів геол. історії може становити багато тисяч метрів. У сучасну епоху знач. чинником процесів утворення О. стала антропогенна діяльність. Людський внесок у транс­портування О. є більшим, ніж льоду (понад 4 Гт/рік), вітру (бл. 1,5 Гт/рік) та води (12,8 Гт/рік твердих частинок і 4 Гт/рік у розчиненому вигляді). Водночас сукуп. об’єм виробництва у світі становить 13 Гт/рік, що дорівнює кількості наносів, що потрапляють з усім річк. стоком до Світ. океану. Нині в Україні проблеми сучас. та давнього осадонакопичення (седиментогенезу) вивчають науковці Інституту геол. наук НАНУ, Центру проблем мор. геології, геоекології та осад. рудоутворення НАНУ (обидва — Київ), Інституту геології і геохімії горючих копалин НАНУ (Львів) та ін., низки закладів вищої освіти, зокрема Київ., Львів., Одес. університетів.

Літ.: K. V. Boldt, Ch. A. Nittrouer et al. Modern rates of gcial sediment accumu­lation along a 15° S-N transect in fjords from the Antarctic Peninsula to southern Chile // J. of Geophysical Research: Earth Surface. 2013. Vol. 118; Ольштинська О. П., Шехунова С. Б. та ін. Літологічна та мікропалеонтологічна характеристика дон­них відкладів Stella Creek (західний шельф Антарктичного півострова) // Укр. антарктич. журн. 2019. № 2(19); Палій В. М., Шехунова С. Б. Актуальні проблеми седиментологічних досліджень (за матеріалами 20-го Міжнародного седиментологічного конгресу) // Зб. наук. пр. Інституту геол. наук НАНУ. К., 2019. Т. 12; Шехунова С. Б. Соленосні формації: закономірності літогенезу та проблеми використання. К., 2020.

С. Б. Шехунова

Рекомендована література

1. K. V. Boldt, Ch. A. Nittrouer et al. Modern rates of gcial sediment accumu­lation along a 15° S-N transect in fjords from the Antarctic Peninsula to southern Chile // J. of Geophysical Research: Earth Surface. 2013. Vol. 118;
   Google ScholarInternet
2. Ольштинська О. П., Шехунова С. Б. та ін. Літологічна та мікропалеонтологічна характеристика дон­них відкладів Stella Creek (західний шельф Антарктичного півострова) // Укр. антарктич. журн. 2019. № 2(19); Палій В. М., Шехунова С. Б. Актуальні проблеми седиментологічних досліджень (за матеріалами 20-го Міжнародного седиментологічного конгресу) // Зб. наук. пр. Інституту геол. наук НАНУ. К., 2019. Т. 12;
   Google ScholarInternet
3. Шехунова С. Б. Соленосні формації: закономірності літогенезу та проблеми використання. К., 2020.
   Google ScholarInternet

завантажити статтю