Осадові гірські породи
Визначення і загальна характеристика
ОСАДО́ВІ ГІРСЬКІ́ ПОРО́ДИ — гірські породи, що утворюються біля чи на поверхні Землі в результаті консолідації та цементації частинок відкладів (див. Осади), що сформувалися при осадженні (гравітаційному, хімічному, біогенному) у водоймах або на суходолі. О. г. п. — переважно літифіковані пухкі пористі осади. Також є О. г. п., що формують відразу тверду породу, напр., орган. рифові споруди, карбонатні туфи, шаруваті соляні та галогенні породи. Осади й О. г. п. складають бл. 75 % поверхні суші та 90 % дна океаніч. басейнів і континент. окраїн. Проте земну кору переважно утворюють магматичні гірські породи та метаморфічні гірські породи. Осади й О. г. п. формують тонкий шар на поверхні Землі — осад. оболонку. Її середня товщина становить 1,8 км на континентах і бл. 0,3 км у океаніч. басейнах. О. г. п. утворюються в басейнах осадонакопичення — ділянках земної кори, що зазнають стійкого режиму прогинання та в яких виникають умови для накопичення та збереження осадів. Джерелом наповнення О. г. п. є продукти вивітрювання (уламки порід, зерен/кристалів мінералів) магматич., метаморфіч., давніших осад. порід, розчинені у природ. водах компоненти, гази, різні речовини, що виникають при життєдіяльності організмів, вулканоген. та магматоген. матеріал (разом із речовиною глибин. диференціації Землі), космогенні утворення. До складу більшості О. г. п. належать орган. рештки біоти, яка існувала в басейні седиментації, або були перевідкладені з давніших порід. За результатами біостратигр. і палеонтол. дослідж. решток біоти визначають геол. вік осад. утворень. Поширення різних типів О. г. п. на поверхні Землі залежало від палеокліматич. та палеотектоніч. умов, складу вод Світ. океану, атмосфери та орган. світу у геол. минулому. Більшість О. г. п. утворюється в результаті седиментац. (осад.) циклу, що охоплює стадії вивітрювання (мобілізації речовини), перенесення, осадження речовини, утворення осаду та його літогенезу шляхом захоронення, ущільнення, перекристалізації та цементації осадів. У літогенезі розрізняють стадії діагенезу, катагенезу, метагенезу та гіпергенезу (при регресив. літогенезі). В англомов. літературі — це стадії еогенезу (eogenesis), мезогенезу (mesogenesis) та телогенезу (telogenеsis). Кожен із цих етапів впливав на первин. осад і на породу (зміни у текстурі, складі та ін. фіз. властивостях). О. г. п. формують шари, пласти, лінзи та ін. форми геол. тіл, що можуть бути як у первин. заляганні, так і у дислокованому. Специфіч. ознаками О. г. п. є колір, текстура, структура, мінерал. і хім. склад. Найхарактернішою будовою О. г. п. є шаруватість, що залежить, зокрема, від динаміки середовища осадонакопичення. За механізмом осадження речовини, мінерал., хім. складом, будовою О. г. п. поділяють на уламк. теригенні, хемогенні, біохемогенні, біогенні (або органогенні), вулканогенні та змішані. Уламк. теригенні породи складаються з фрагментів або уламків порід і мінерал. зерен різного розміру, від часточок розмірності глин, алевриту та піску до гальки та валунів. Уламки транспортуються під дією сили тяжіння селевими потоками, текучими поверхневими водами, льодовиками, вітром і, зрештою, відкладаються та накопичуються (напр., у пустел. дюнах, на алювіал. конусах виносу, на континентал. шельфі та в дельтах річок). При транспортуванні зазвичай відбувається сортування матеріалу за розміром уламків, тому теригенні уламкові О. г. п. додатково поділяють за середнім діаметром уламків (за гранулометр. складом), структур. особливостями. Хемогенні О. г. п. утворюються в результаті прямого хім. осадження з іонних розчинів (хемогенні вапняки, шаруваті поклади кам’яної та калійно-магнієвих солей, гіпсу та ін.). Живі організми відіграють важливу роль у створенні біоген., біохемоген., органоген. О. г. п. Органогенні О. г. п. утворюються в результаті життєдіяльності організмів, які осаджують карбонатні, фосфатні та силікатні мінерали для побудови панцирів і скелета. З таких тварин. решток складені, напр., черепашк. вапняки, діатоміти, крейда. Рослини концентрують вуглец. матеріал безпосередньо за допомогою фотосинтезу, при утворенні рослин. тканини, що стає сировиною, зокрема для торфу, вугілля. Ін. типи вуглец. осад. відкладів, такі як горючі сланці (кероген) і нафта (переважно метан і парафіни), утворюються за участі бактерій. Біохемогенні О. г. п. формуються шляхом осадження розчинених компонентів із водного середовища — орган. метаболізм змінює хім. середовище, і осад випадає безпосередньо з насиченої пріс. або океан. води. Так утворюються деякі карбонатні та кременисті породи (силіцити), що містять нетеригенні грудкуваті фрагменти (алохеми), що зазнали незнач. перевідкладення — карбонатні та кременисті фрагменти черепашок і скелетів організмів та ооїди (концентрично шаруваті сферичні зерна карбонату кальцію). У складі вулканоген. порід (напр., туфів, бентонітів) переважає вулканоген. матеріал. За мінерал. і хім. складом О. г. п. поділяють на глиноземисті, залізисті, манганові, фосфатні, кременисті, карбонатні, галогенні, каустобілтові. З О. г. п. пов’язано понад 75 % усіх корис. копалин, що вилучають з надр. Найдавніші неметаморфізовані О. г. п. на території України — це неопротерозой. пісковики, алеврити, туфи поліської серії. Галогенні породи (гіпс, ангідрит, кам’яна та калійна солі) утворюють, зокрема, потужні поклади неоген. віку в Передкарпатті та Закарпатті. На вивчення О. г. п. спрямовані літологія (закономірності поширення, будова, склад, класифікація, перетворення у літогенезі), седиментологія (процеси перенесення та накопичення осадів), стратиграфія (заг. аспекти щодо віку, регіон. особливостей та співвідношень у заляганні порід, міжрегіон. кореляції та ін.). Нині в Україні відповідні дослідж. провадять науковці Інституту геол. наук НАНУ, Центру проблем мор. геології, геоекології та осад. рудоутворення НАНУ (обидва — Київ), Інституту геології і геохімії горючих копалин НАНУ (Львів) та ін., закладів вищої освіти, зокрема Київ., Львів., Одес. університетів; роботи координує Укр. літолог. комітет.
Завантажити статтю
