Осадчий Михайло Григорович

ОСА́ДЧИЙ Михайло Григорович (22. 03. 1936, с. Курмани, нині Ромен. р-ну Сум. обл. — 05. 07. 1994, Львів) — журналіст, письмен­ник, учасник правозахисного руху. Закін. Львівський університет (1958). Від­тоді працював на Львів. телестудії; від 1960 — у Львів. університеті; водночас 1963–64 — ін­структор з преси Львів. обкому партії. Ви­ступав у обл. і респ. пресі як журналіст і літературо­знавець, а також публікував художні твори. 1965 захистив канд. дис. «Журналістська діяльність Остапа Вишні (1919–1933)». 28 серпня 1965 заарешт., 18 квітня 1966 за звинуваче­н­ням у проведен­ні антирад. агітації і пропаганди засудж. до 2 р. таборів суворого режиму. Вид-во «Каменяр» ви­друкувало збірку його поезій «Місячне поле», весь наклад якої знищено після арешту. Покара­н­ня від­бував у таборах в Мордовії (РФ). В увʼяз­нен­ні у грудні 1966 в О. конфіскували зошит з пере­кладами Ф. Ґарсіа Лорки, поетів країн Балтії і влас. віршами. Після звільне­н­ня працював робітником на Львів. комбінаті глухонімих. Написав біогр. повість про Остапа Вишню «Геній сміху, або Зу­стріч із вождем» (роз­крив малові­домі факти стосунків літераторів з парт. вождями 1920-х рр.), 1968 поширив у самвидаві автобіогр. повість «Більмо», яку через дисидентів Москви пере­дав на Захід (перше вид. — Париж; Балтимор, 1971). Згодом вона була пере­кладена англ., нім., франц., іспан., рос., китай. мовами, мала знач. резонанс у світі. У січні 1972 заарешт. вдруге, у вересні того ж року засудж. до 7 р. таборів особл. режиму і 3 р. засла­н­ня. Брав активну участь в акціях протесту — голодівках, 1977 написав листа ген. секр. ЦК КПРС Л. Брежнєву, 1978 — президенту США Дж. Картеру (просив надати йому амер. громадянство). 1977 обраний почес. чл. Швейцар. ПЕН-клубу, 1978 укр. діаспора присудила О. літ. премію ім. І. Франка. Від 1979 — на заслан­ні у Респ. Комі (РФ), де за незʼя­сов. об­ставин згорів склад, який охороняв О. Йому предʼявлено позов на 1500 крб, пові­домлено про поруше­н­ня кримінал. справи (макс. термін — 3 р. по­збавле­н­ня волі) й оголошено, що якщо він виплатить вартість збитку, зав­даного пожежею, то справа буде припинена. Необхідну суму О. пере­вів теле­графом А. Сахаров. Після засла­н­ня повернувся до Львова. Довго не мав роботи, згодом працював вантажником, двірником, кочегаром. Один із ініціаторів створе­н­ня Укр. асоц. незалеж. твор. інтелігенції (1987), ред. самвидав. ж. «Кафедра» (1988). У 1991 здобув докторат в УВУ, від 1993 працював доцент кафедри журналістики Львів. університету. У різний час опубл. твори О.: «Quos ego: Поезії» (1969), [Вірші] // «Поезія з-за колючих дротів» (1978; обидві — Мюнхен), «Скифський олтар: Поезії» (Нью-Йорк, 1990), «Осадчий М. Проза» (Л., 2009). У Сумах імʼям О. на­звано провулок.

Завантажити статтю