Осборн Джон-Джеймс

О́СБОРН Джон-Джеймс (Osborne John James; 12. 12. 1929, Лондон — 24. 12. 1994, с. Клоунтон, графство Шропшир, Велика Британія) — англійський драматург. Навч. у держ. школі-інтернаті м. Девон (1943–45; від­рах. через конфлікт із дир.) Повернувшись до Лондона, працював репетитором, журналістом (1947–48), театр. менеджером (1948–55) та актором одного з невеличких лондон. театрів «Royal Court» (1956–66). Заснував (1958) разом із колегами по театр. цеху кіностудію «Woodfall films». Дебютував 1950 пʼєсою «The devil inside him» («Диявол, що сидить у ньому», 1950), тему якої продовжила його на­ступна драма «Epitaph for George Dillon» («Епітафія для Джорджа Діл­лона», 1957). Однак справжнє ви­зна­н­ня О., як драматургу, забезпечила його пʼєса «Look Back in Anger» («Озирнись у гніві», 1956). В основі її сюжет. конфлікту — любовний трикутник, до якого потрапляють гол. герой, ідей. резонер автора, Джим­мі Портер, його дружина Елісон та її по­дружка Елена Чарльз. На його тлі О. роз­криває особистісну екзистенц. драму гол. героя, вихідця із нижчих прошарків су­спільства, який проти­ставляє себе верхівці серед. класу, уособленого жін. персонажами драми, в образах яких і загалом узагальнено соц.-кастову фальшованість ліберал. принципів англ. сусп. моралі, релігії та політики. «Прокиньтесь і роз­гнівайтесь!» — закликав О. усім пафосом своєї пʼєси сучасного йому англ. глядача. Драма викликала знач. резонанс у тогочас. мист. та сусп. сві­домості Англії й, фактично, поклала початок оновлен­ню англ. драматургії, повʼязаної з рухом «сердитих молодих людей» («Angry Young Men»), одним із лідерів якого він був. Їхня творчість пронизує ідеї рішучого заперече­н­ня усталених й невід­повід­них новим реаліям сучасності соц., політ. й, частково, морал.-етич. норм людської жит­тєдіяльності. Пʼєсу «Look Back in Anger» театр. критика оцінила загалом як рев. реформацію англ. театру, традиц. салон­ну мелодраму «добре зробленої пʼєси» рішуче змінила драматургія реал. й не­прикрашеного життя, в центрі якого людина, що від­чуває свою від­чуженість, роз­чарува­н­ня та гнів, спровокований спробою навʼязати їй позірні сусп. цін­ності. Пафосом соц.-екзистенц. критики пронизані й ін. драматург. твори О. 1950–70-х рр.: «The Entertainer» («Конферансьє», 1957), «The World of Paul Slickey» («Світ Пола Слік­кі», 1959), «А Sub­ject of Scandal and Concern» («Обʼєкт скандалу та занепокоє­н­ня»), «Luther» («Лютер»; обидва — 1961), «Plays for England» («Пʼєси для Англії», 1962), «Inad­missible Evidence» («Непідсудна справа», 1964), «A Patriot for Me» («Оце так патріот», 1965), «Time Present» («Час теперішній», 1968), «West of Suez» («На захід від Суеца», 1971), «The Hotel in Amsterdam» («Готель в Амстердамі»), «A Sense of Detachment» («Від­чу­т­тя причетності»; обидва — 1973), «The End of Me Old Сigar» («Кінець моєї сигари», 1975), «Watch It Come Down» («По­глянь, як усе роз­валюється», 1976). Від 2-ї пол. 1970-х рр. О. майже повністю ві­ді­йшов від драматургії й, натомість, зосередив увагу на автобіогр. творах, в яких намагався осмислити власну роль у роз­витку театр. життя Англії 20 ст.: «A Better Class of Person» («Людина вищого класу», 1981), «Almost a Gentleman» («Майже джентльмен»). Остан. драматург. твором О. стала пʼєса «Dejavu» («Дежавю»; обидва — 1991; усі — Лондон), в якій він знову звернувся до мотивів своєї ран­ньої пʼєси «Look Back in Anger», але вже знач­но по­збавлених колиш. пафосу «сердитих молодих людей». Ви­ступав і як кіносценарист: фільми «Озирнись у гніві» (1959), «Комедіант» (1960; обидва — за однойм. пʼєсами), а також «Том Джонс» за романом Г. Філдінґа (1963, премія «Оскар», 1964; усі — реж. Т. Річардсон).

Завантажити статтю