Осборн Джон-Джеймс

Визначення і загальна характеристика

О́СБОРН Джон-Джеймс (Osborne John James; 12. 12. 1929, Лондон — 24. 12. 1994, с. Клоунтон, графство Шропшир, Велика Британія) — англійський драматург. Навч. у держ. школі-інтернаті м. Девон (1943–45; відрах. через конфлікт із дир.) Повернувшись до Лондона, працював репетитором, журналістом (1947–48), театр. менеджером (1948–55) та актором одного з невеличких лондон. театрів «Royal Court» (1956–66). Заснував (1958) разом із колегами по театр. цеху кіностудію «Woodfall films». Дебютував 1950 п’єсою «The devil inside him» («Диявол, що сидить у ньому», 1950), тему якої продовжила його наступна драма «Epitaph for George Dillon» («Епітафія для Джорджа Діллона», 1957). Однак справжнє визнання О., як драматургу, забезпечила його п’єса «Look Back in Anger» («Озирнись у гніві», 1956). В основі її сюжет. конфлікту — любовний трикутник, до якого потрапляють гол. герой, ідей. резонер автора, Джиммі Портер, його дружина Елісон та її подружка Елена Чарльз. На його тлі О. розкриває особистісну екзистенц. драму гол. героя, вихідця із нижчих прошарків суспільства, який протиставляє себе верхівці серед. класу, уособленого жін. персонажами драми, в образах яких і загалом узагальнено соц.-кастову фальшованість ліберал. принципів англ. сусп. моралі, релігії та політики. «Прокиньтесь і розгнівайтесь!» — закликав О. усім пафосом своєї п’єси сучасного йому англ. глядача. Драма викликала знач. резонанс у тогочас. мист. та сусп. свідомості Англії й, фактично, поклала початок оновленню англ. драматургії, пов’язаної з рухом «сердитих молодих людей» («Angry Young Men»), одним із лідерів якого він був. Їхня творчість пронизує ідеї рішучого заперечення усталених й невідповідних новим реаліям сучасності соц., політ. й, частково, морал.-етич. норм людської життєдіяльності. П’єсу «Look Back in Anger» театр. критика оцінила загалом як рев. реформацію англ. театру, традиц. салонну мелодраму «добре зробленої п’єси» рішуче змінила драматургія реал. й неприкрашеного життя, в центрі якого людина, що відчуває свою відчуженість, розчарування та гнів, спровокований спробою нав’язати їй позірні сусп. цінності. Пафосом соц.-екзистенц. критики пронизані й ін. драматург. твори О. 1950–70-х рр.: «The Entertainer» («Конферансьє», 1957), «The World of Paul Slickey» («Світ Пола Сліккі», 1959), «А Sub­ject of Scandal and Concern» («Об’єкт скандалу та занепокоєння»), «Luther» («Лютер»; обидва — 1961), «Plays for England» («П’єси для Англії», 1962), «Inad­missible Evidence» («Непідсудна справа», 1964), «A Patriot for Me» («Оце так патріот», 1965), «Time Present» («Час теперішній», 1968), «West of Suez» («На захід від Суеца», 1971), «The Hotel in Amsterdam» («Готель в Амстердамі»), «A Sense of Detachment» («Відчуття причетності»; обидва — 1973), «The End of Me Old Сigar» («Кінець моєї сигари», 1975), «Watch It Come Down» («Поглянь, як усе розвалюється», 1976). Від 2-ї пол. 1970-х рр. О. майже повністю відійшов від драматургії й, натомість, зосередив увагу на автобіогр. творах, в яких намагався осмислити власну роль у розвитку театр. життя Англії 20 ст.: «A Better Class of Person» («Людина вищого класу», 1981), «Almost a Gentleman» («Майже джентльмен»). Остан. драматург. твором О. стала п’єса «Dejavu» («Дежавю»; обидва — 1991; усі — Лондон), в якій він знову звернувся до мотивів своєї ранньої п’єси «Look Back in Anger», але вже знач­но позбавлених колиш. пафосу «сердитих молодих людей». Виступав і як кіносценарист: фільми «Озирнись у гніві» (1959), «Комедіант» (1960; обидва — за однойм. п’єсами), а також «Том Джонс» за романом Г. Філдінґа (1963, премія «Оскар», 1964; усі — реж. Т. Річардсон).

Завантажити статтю