Освітні товариства

Визначення і загальна характеристика

ОСВІ́ТНІ ТОВАРИ́СТВА  — об’єднання педагогів, освітян і громадських діячів з метою проведення культурно-освітньої та просвітницької роботи серед українського населення, покращення змісту та якості освіти. Появу О. т. в Україні спричинили соц.-екон. та суспільно-політ. умови, здобутки зарубіж. педагогіки, громад.-пед. рух у Європі, рівень нац. самосвідомості укр. інтелігенції, духовно-культур. стан, інтереси й потреби українського народу. Наприкінці 1860 — поч. 1861 виникли укр. громади як пед.-просвітн. осередки у Києві, Полтаві, Харкові та ін. містах України. Член громади відкривали недільні школи, а також щоденні й вечірні для дорослих, намагалися поширювати укр. друк. слово, відстоювали нац. зміст навч., влаштовували нар. читання. Громадівці неодноразово зверталися до уряду з вимогами про дозвіл на освіту рідною мовою. Діяльність громад стала підґрунтям розвитку громад.-освіт. руху як альтернативи держ. освіт. політиці за докорінну реформу станової системи освіти, що не відповідала запитам суспільства й не задовольняла освітян. Відсутність укр. школи була однією з гол. соц.-пед. проблем українського народу.

Найвідоміші О. т. на території України, що входила до складу Рос. імперії: Харківське товариство грамотності (1869–1920), Київське товариство грамотності (1882–1908), Київ. товариство сприяння початк. освіті (1882–1918), «Просвіта» (1906–10) у Києві та ін. містах (Чернігів, Одеса, Кам’янець-По­дільський), Всеукр. спілка вчителів та діячів нар. освіти (1906–07), Київ. пед. товариство взаєм. допомоги (1897–1905), Фребелів. товариство у Києві (1908–17; див. Фребелівські товариства), Київ. товариство нар. дит. садків (1907–17), Товариство поширення в народі початк., серед. та вищої освіти у межах Київ., Полтав., Черніг., Волин. та Поділ. губ. (1908–11) та ін. Ці товариства сприяли різним видам освіти (дошкіл., початк., серед., комерц., с.-г., жін. тощо). Активну участь у діяльності О. т. брали відомі укр. педагоги та громад. діячі Б. Грінченко, В. Дурдуківський, С. Єфремов, Олена Пчілка, С. Русова, Леся Українка, В. Науменко, І. Стешенко, П. Холодний, Є. Чикаленко, Я. Чепіга-Зеленкевич та ін.

На укр. землях, що перебували у складі Австро-Угорщини, помітну роль відігравали: «Руська бесіда» (1861, Львів; 1869, Чернівці), Качковського М. Товариство (1874, м. Коломия, нині Івано-Фр. обл.), Руське пед. товариство (1881, від 1912 — Укр. пед. товариство, від 1926 — «Рідна школа», Львів), «Руська школа» (1887, від 1908 — «Українська школа», Чернівці) та ін. У Зх. Україні активно діяло товариство «Просвіта» (1868–1921; див. Львівське товариство «Просвіта», Луцька повітова «Просвіта»). О. т. розгорнули широкомасштабну роботу щодо відродження української мови, нац. освіти. У їхній діяльності брали участь відомі укр. педагоги О. Барвінський, І. Галущинський, І. Кокорудз, К. Малицька, Є. Пігуляк, О. Попович, М. Терлецький, Е. Харкевич, В. Шухевич та ін.

Товариства, що діяли у різних суспільно-політ. умовах, відрізнялися за масштабами, спрямованістю, формами діяльності. Проте в їхньому функціонуванні було багато спільного. Майже всі вони мали свій статут, програму діяльності, складалися із дійс. та почес. членів. Ці організації існували за рахунок член. внесків, пожертвувань, зібраних коштів після лекцій, літ. та муз. вечорів, театр. вистав, продажу виданої літ-ри. Провід. напрямами діяльності були: поширення грамотності серед народу; відкриття неділ. та ін. типів закладів освіти; організація нар. читань, лекцій, концертів, театрів, вистав; влаштування нар. будинків (див. Народний дім), пересув. музеїв, наоч. посібників, пед. музеїв та виставок, б-к; вид. й поширення заг.-доступ. худож. та науково-популярної літератури для народу (дорослих і дітей). Кожним напрямом займалися окремі комісії, зокрема лекційна, бібліотечна, шкіл., видавнича.

За характером і змістом діяльності окремих т-в це був, по суті, вищий рівень освіти дорослих, наближений до нар. університету. Слухачам читали лекції з різних галузей знань. Бібліотечні комісії відкривали б-ки, книжк. склади, розробляли каталоги рекомендов. літ-ри для читання, збирали невеличкі б-ки і відсилали їх у школи. Шкіл. відділи матеріально й методично сприяли відкриттю закладів освіти для дорослих та дітей. Товариства грамотності займалися розробленням та організацією освіт. процесу у неділ. школах. Важливим напрямом діяльності була організація позашкіл. роботи з дітьми: влаштування читань, лекцій, різноманіт. свят, літ.-муз. ранків, екскурсій тощо. Видавн. комісії забезпечували вид. худож., наук., метод. та навч. літ-ри для дорослих і дітей. Робота О. т. не призвела до створення укр. школи, проте відіграла винятк. роль у консолідації пед. громадськості навколо цієї ідеї як основи демократ. системи освіти, розробленні її теор. засад (навч. рідною мовою; упровадження до навч. планів української мови і літ-ри, історії та географії України; вид. навч. літ-ри українською мовою).

Національні О. т. у добу Визвольних змагань 1917–21 («Просвіта», Всеукраїнська учительська спілка, Товариство шкіл. освіти, Всеукр. союз позашкіл. селян. освіти, Всеукр. союз селян. і козац. освіти та ін.) піклувалися про освіту українського народу рідною мовою, відкривали укр. школи, брали активну участь у реформуванні освіти України. О. т. відіграли провідну роль не лише в поширенні грамотності та знань, а й у розвитку різних напрямів освіти та пед. науки України, відродженні української мови в освіт. сфері, формуванні нац. свідомості українського народу, утвердженні укр. нац. ідеї. З приходом до влади більшовики перетворили «Просвіти» у Пролеткульти, вчител. спілки — у Спілки робітників освіти. «Просвіта», Всеукр. учител. спілка були звинувачені в бурж.-націоналіст. діяльності. У СРСР укр. організації були заборонені. Актив. діячів т-в переслідували, вони зазнавали ареш­тів. Знищення рад. владою товариства «Просвіта», репресії проти укр. інтелігенції завдали відчут. удару по освіті.

У незалеж. Україні активну участь у розвитку освіти, процесі формування нац. самосвідомості українського народу, відновленні істор. пам’яті беруть громад. організації, зокрема відроджене «Просвіта» Всеукраїнське товариство ім. Т. Шевченка (1991), Педагогічне товариство ім. Г. Ващенка Всеукраїнське (1995), Сухомлинського В. Всеукраїнська асоціація (1997) та ін.

Завантажити статтю