Освоєння
ОСВО́ЄННЯ — спосіб буття людини в світі, процес опанування та досвідного присвоєння дійсності в усій її різноманітності: матеріально-практичній (перетворювальній), техніко-технологічній, духовно-практичній і теоретичній (пізнавальній). О. — процес універсал. соц. взаємодії людини й світу та їх взаємообумовленості, формування світогляд. цінностей людини та світу культури як даності природи у формах людської практики. У заг. плані розрізняють духовну, практ. та духовно-практ. форми освоєння світу. Мовленнєва прагматика є способом О. індивідом життєвого досвіду шляхом оповіді (наративу) про нього та приписів поведінки й дій. На повсякден. рівні О. досвіду забезпечує успішність дій індивіда, його адекватну поведінку в конкрет. ситуації. О. соц. досвіду, пізнання та присвоєння його культурно-цивілізац. здобутків, дає змогу людині формувати власне світовідношення: практ.-перетворювальне, пізнавальне, етичне, естетичне, релігійне, тех.-технологічне, наук.-теоретичне. Соц. інститути — освіта, сім’я та церква — передають соц. досвід від покоління до покоління та забезпечують його О. шляхом навчання та виховання. Матеріал.-тех. О. постає як опанування речами та тех. засобами через набуття людиною практ. навиків та профес. компетенцій. О. комп’ютерно-інформ. технологій, використання їх можливостей відкриває шлях до оволодіння найповнішою інформацією та знаннями. О. духовно-практ. досвіду (традицій, норм, ідеалів) забезпечує перспективу переоблаштування соц. дійсності згідно із системою соціокультур. цілей та цінностей. Природн.-наук. знання у 20 ст. здійснило безпрецедентні прориви в О. мікро- і мегасвіту, штуч. інтелекту та генет. коду життя. Як процес доповнення й розвитку наук. здобутків постає вік їх актив. технол. О. Епохал. зміна О. — від споглядання природи до її технол. конструювання (М. Кайку). У 21 ст. технол. О. посідає пріоритетне місце в соц. взаємодії людини й природи. Технол. О. постає як перманент. процес експерим. діалогу людини з природою та їх синергетично коеволюц. розвитку. Водночас теор.-експерим. наук. О. та технол. О. розгортаються в новому горизонті — віртуал. конструювання можливих світів. Віртуал.-технол. О. дає змогу виходити за межі людської суб’єктивності задля творення техносфери в горизонті можливостей. Віртуалізація наук. й технол. О. дійсності — закономір. процес, зумовлений стрімким розвитком комп’ютеризації та інформатизації всіх сфер життя.
Рекомендована література
- Кайку М. Візії: як наука змінить ХХІ сторіччя / Пер. з англ. Л., 2004;
- Маєр-Абіх К. Повстання на захист природи. Від довкілля до спільного світу / Пер. з нім. К., 2004.
Завантажити статтю
