Освоєння

ОСВО́ЄННЯ — спосіб буття людини в світі, процес опанува­н­ня та досвідного присвоє­н­ня дійсності в усій її різноманітності: матеріально-практичній (пере­творювальній), техніко-технологічній, духовно-практичній і теоретичній (пі­знавальній). О. — процес універсал. соц. взаємодії людини й світу та їх взаємооб­умовленості, формува­н­ня світо­гляд. цін­ностей людини та світу культури як даності природи у формах людської практики. У заг. плані роз­різняють духовну, практ. та духовно-практ. форми освоє­н­ня світу. Мовлен­нєва прагматика є способом О. індиві­дом жит­тєвого досвіду шляхом оповіді (наративу) про нього та приписів поведінки й дій. На повсякден. рівні О. досвіду забезпечує успішність дій індивіда, його адекватну поведінку в конкрет. ситуації. О. соц. досвіду, пі­зна­н­ня та присвоє­н­ня його культурно-цивілізац. здобутків, дає змогу людині формувати власне світовід­ноше­н­ня: практ.-пере­творювальне, пі­знавальне, етичне, естетичне, релігійне, тех.-технологічне, наук.-теоретичне. Соц. ін­ститути — освіта, сімʼя та церква — пере­дають соц. досвід від поколі­н­ня до поколі­н­ня та забезпечують його О. шляхом на­вча­н­ня та вихова­н­ня. Ма­теріал.-тех. О. по­стає як опанува­н­ня речами та тех. засобами через набу­т­тя людиною практ. навиків та профес. компетенцій. О. компʼютерно-інформ. технологій, викори­ста­н­ня їх можливостей від­криває шлях до оволоді­н­ня найповнішою інформацією та зна­н­нями. О. духовно-практ. досвіду (традицій, норм, ідеалів) забезпечує пер­спективу пере­облаштува­н­ня соц. дійсності згідно із системою соціокультур. цілей та цін­ностей. Природн.-наук. знан­ня у 20 ст. здійснило без­прецедентні прориви в О. мікро- і мегасвіту, штуч. інтелекту та генет. коду життя. Як процес доповнен­ня й роз­витку наук. здобутків по­стає вік їх актив. технол. О. Епохал. зміна О. — від спо­гля­да­н­ня природи до її технол. конструюва­н­ня (М. Кайку). У 21 ст. технол. О. посідає пріоритетне місце в соц. взаємодії людини й природи. Технол. О. по­стає як перманент. процес екс­перим. діалогу людини з природою та їх синергетично коеволюц. роз­витку. Водночас теор.-екс­перим. наук. О. та технол. О. роз­гортаються в новому горизонті — віртуал. конструюва­н­ня можливих світів. Віртуал.-технол. О. дає змогу виходити за межі людської субʼєктив­ності задля творе­н­ня техно­сфери в горизонті можливостей. Віртуалізація наук. й технол. О. дійсності — закономір. процес, зумовлений стрімким роз­витком компʼю­теризації та інформатизації всіх сфер життя.

Завантажити статтю