Осецький Олександр Вікторович

ОСЕ́ЦЬКИЙ Олександр Вікторович (24. 07. 1873, м. Кременець, нині Терноп. обл. — 26. 02. 1936, Париж) — військовик. Генерал-хорунжий Армії УНР. Закін. Полоц. кадет. корпус (нині Білорусь, 1892), 1-е Павлів. військ. училище (1894) та не­пов­ний курс Микол. академії Ген­штабу (1900) у С.-Пе­тербурзі. Слу­жив у 59-му Люблін. (Одеса) і 6-му Фінлянд. стрілец., лейб-гвардії С.-Пе­тербур. і Преображен. полках. Під час 1-ї світової вій­ни командував піхот. полками та бригадами. Від листопада 1917 — у Військ. мін-ві УЦР, на поч. 1918 — у Гайдамац. коші Слобід. України; від лютого того ж року — нач. Ген­штабу; від березня — нач. Гол. штабу УНР; від квітня — командир 6-го корпусу в Полтаві; від червня — нач. корпусу залізнич. охорони; від листопада — Наказний отаман УНР та водночас нач. Генштабу військ Директорії; від січня 1919 — заступник Військ. міністра УНР та гол. інспектор військ УНР; від квітня — командувач Холм. групи Армії УНР; від травня — Наказний отаман УНР. У липні 1919 признач. військ. радником місії УНР в Італії, однак до виконання обов’язків не приступив. 1920 був зв’язко­вим офіцером між С. Петлюрою і Ю. Пілсудським у Варшаві, у тому ж році як голова військ.-дипломат. місії УНР переїхав до Бельгії, від 1923 мешкав у Парижі. У Києві ім’ям О. названо вулицю.

Рекомендована література

1. Литвин М., Науменко К. Збройні сили України першої половини ХХ ст. Генерали і адмірали. Л.; Х., 2007;
   Google Scholar Internet
2. A. Kolań­czuk. Ukraińscy generałowie w Polsce. Emi­granci polityczni: Słownik biograficzny. Prze­myśl, 2009.
   Google Scholar Internet

Завантажити статтю